був відряджений Є.П. Тріфільєв. Отримані відомості зводились до того, що в Одесі можна було заснувати лише 15 НДК, але при кожній може складатись стільки секцій, скільки це здається необхідним у відповідності з місцевими науковими силами, не перевищуючи двох із загальною кількістю 5-6 співробітників. Наукова колегія Одеси запропонувала 39 кафедр із 192 секціями. У результаті чергового розподілу НК їх кількість була доведена до 19, але представлені можливості залишались дуже обмеженими і знаходились у великому протиріччі з планом, виробленим вченими міста. Тому було вироблено новий план, переданий до НК, в основу якого була покладена схема, розроблена науковими силами Одеси. НБ виробило загальне підґрунтя, у відповідності з яким були встановлені кафедри і обрані їх керівники. Після схвалення Колегією Губпрофоса цього списку, на засідання Бюро по черзі запрошувались керівники і разом з ними кафедри поділялись на секції та обирались їх завідуючі. Потім у засіданнях, в яких брали участь всі завідувачі секцій, проводився відбір останнього персоналу кожної кафедри. Таким чином, поданий план представляв результат спільної роботи НБ та вчених Одеси. Варто відзначити, що у вирішенні питання організації НДК використовувались два моменти: важливість наукової дисципліни та наявності в Одесі особи, яка могла поставити наукове дослідження у цій галузі на високий рівень. При однаковій важливості різних дисциплін НБ зупиняло свій вибір на тій галузі знань, яка по наявності наукових співробітників у місті може розраховувати на більш широкі результати наукового дослідження [11, арк.21-21зв.].
Влітку 1922 р. на початку академічного навчального року вдруге постало питання кількості НДК в Одесі. НБ заслухало повідомлення Б.В. Варнеке (доповідь у НК від 21 червня 1922 р.) про затвердження розробленої схеми щодо виділення з 22 кафедр п'ятнадцяти штатних та семи позаштатних на основі бюджетного розподілу. У засіданні від 16 серпня Бюро не погодилось із скороченням кількості кафедр і запропонувало НК виділити додаткові місця за рахунок не використаних місць Києвом та Харковом [11, арк.24-25].
Питання організації кількості НДК в Одесі було розглянуто НК у зв'язку з пропозицією Колегії Головпрофосу про скасування загальної кількості кафедр по Україні до 75, з якого на долю Одеси припадало тільки 15, у тому числі враховувались вже засновані і затверджені кафедри марксизму та педології. Таким чином, Одеса представила 13 НДК: математики з 4 секціями (завідувач І.Ю. Тимченко); фізики (4 секц., зав. Л.І. Мандельштам); біології (5 секц., зав. Ф.М. Породко); географії й геогнозії (3 секц., зав. Г.І. Танфільєв); хімії (3 секц., зав. П.І. Петренко-Критченко); морфології й фізіології (4 секц., зав. В.В. Воронін); експериментальної й соціальної медицини (7 секц., зав. В.П. Філатов); прикладної механіки (5 секц., зав. Ч.Д. Кларк); інженерно-будівельних наук (4 секц., зав. В.І. Зуєв); агрономії (3 секц., зав. А.А. Браунер); правових наук і прикладної економіки (О.Я. Шпаков); мовознавства й літератури (зав. А. І. Томсон); історії культури й археології (зав. Б. В. Варнеке) з секціями античної й західноєвропейської культури та філософії (зав. М. І. Мандес), етнографії, російської й української культури (зав. Р.М. Волков) і археології (зав. Б.В. Варнеке). Як і раніше у центрі уваги перебували питання комплектації штату, аспірантури, інвентарю, оплати праці, забезпечення літературою, стосунків кафедр з вузами тощо [11, арк.22-23,26,29].
По цій схемі НДК працювали до розгляду чергового проекту розподілу кафедр, отриманого з центру 23 лютого 1923 р. Після перегляду особового складу співробітників у кінці березня Губпрофос затвердив схему з 13 НДК: математики, біології, географії й геогнозії, хімії, морфології й фізіології, експериментальної медицини, епідеміології й бактеріології, профілактичної медицини, прикладної механіки, інженерно- будівельних наук, рослинознавства, сучасних правових проблем, марксизму [11, арк.92].
У той час поки велась робота з організації схеми та структури НДК, перші вже почали своє існування, серед яких переважно були гуманітарного профілю. Першою НДУ Одеси в 1920-х рр. став Істпарт - комісія зі збору, збереження, систематизації і вивчення матеріалів по історії революції і комуністичної партії (більшовиків), заснований 31 березня 1922 р. за рішенням бюро Одеського губкому [12, с.27-28]. 26 серпня 1923 р. почала своє існування Одеська комісія краєзнавства при ВУАН [13, с.1].
Під час початку діяльності перших НДУ Одеси залишалась невизнаною доля інших кафедр. 1 квітня 1923 р. НБ ліквідовувалося, а його справи переходили до уповноваженого НК Головпрофосу Д.К. Третьякова. У цьому ж місяці він відправив до Головпрофосу черговий проект НДК Одеси за яким кафедри поділялися на п'ять підрозділів: фізико-математичних наук (кафедри математики та фізики), природничих наук (кафедри біології, географії й геогнозії, хімії), медичних наук (кафедри морфології й фізіології, експериментальної медицини, епідеміології й бактеріології, профілактичної медицини), індустріально-технічних наук (кафедри прикладної механіки, інженерно-будівельної), сільськогосподарських наук (кафедри тваринознавства, рослинознавства), гуманітарних наук (кафедри марксизму, сучасних правових проблем, археології, педології [11, арк.50-53,94].
Унаслідок проведеної роботи в 1923/24 навчальному році в Одесі існувало 14 НДК. Склад кафедр нараховував 139 штатних працівників, з яких - 80 наукових робітників і 59 аспірантів. Почали видаватися друковані роботи членів кафедр [14, с.218]. У питанні відношення НДК до ВНЗ на основі циркуляра Главпрофосу було прийнято рішення закріпити їх за останніми таким чином: ОІНО - НДК математики, біології, географії й геогнозії; медичний інститут (ОМІ) - морфології й