6 липня 1926 р. Державний науково-методологічний комітет НКО для всіх НДУ затвердив мінімум знань з марксистської теорії. Аспіранти, як майбутні наукові робітники й викладачі, незалежно від спеціальності, повинні були протягом трьохрічної підготовки ознайомитись з літературою класиків марксизму, як «необхідною для вироблення наукового матеріалістичного світогляду та для ознайомлення з засадами теорії марксизму-ленінізму». З цією метою до навчальної програми кожного аспіранта було включено обов'язкове вивчення праць Маркса, Енгельса, Леніна, Плеханова, Бухаріна, Сталіна та інших [15, арк.16].

Остаточно склад НДУ Одеси було визначено перед початком 1929/30 навчального року. За вертикальним підпорядкуванням вони належали двом відповідним органам. Так, НДУ підлягали Укрнауки НКО, а наукові товариства при ВУАН - Президії Академії [5, с.112]. До першої групи входили: кафедра математики (керівник І.Ю. Тимченко) із секціями геометрії (завідуючий І.Ю. Тимченко), механіки (Г.К. Суслов), аналізу (М.А. Чайківський); кафедра біології (Ф.М. Породко) із секціями анатомії та фізіології рослин (Ф.М. Породко), зоотомії (Д.К. Третьяков), зоології (М.Г. Лігнау), мікробіології (вакансія); кафедра географії та геології (О.К. Алексєєв) із секціями географії (В.Б. Лебедєв) і геології (О.К. Алексєєв); кафедра педагогіки (М.І. Гордієвський) із секціями історії педагогіки (М.І. Гордієвський), системи народної освіти та загальної дидактики (А.Г. Готалов-Готліб), рефлексології та педології (С.О. Шевальов), соціального виховання (С.Й. Лозинський), дефектології (М.М. Тарасевич); секція соціально-економічної історії Харківської НДК історії української культури (зав. М.Є. Слабченко); секція Київської НДК єврейської культури (всі НДУ при ОінО); кафедра експериментальної та клінічної медицини (Крупський) із секціями офтальмології (В.П. Філатов), терапії (Л.Ф. Дмитренко), хірургії (В.Л. Покотило), фармакології та бальнеології (Брусіловський); кафедра морфології та фізіології (М. К. Лисенков) із секціями нормальної та топографічної анатомії (М.К. Лисенков), патологічної анатомії (М.М. Тізенгаузен), фізіології (А.М. Мелік- Меграбов); кафедра профілактичної медицини (В.Л. Єлін) із секціями мікробіології, інфекційних захворювань та епідеміології (В.К. Стефанський), гігієни (М.М. Костямін) (всі при оМі); кафедра інженерно- будівельних наук (П.О. Міняєв) із секціями будівельної механіки (О.П. Міняєв) і санітарної техніки (В.Ф. Іванов); кафедра прикладної механіки (В.М. Пінегін) із секціями прикладної механіки (В.М. Пінегін) і судового будівництва (В.І. Алимов) (обидві при ОПІ); кафедра рослинознавства (Г.А. Боровиков) із секціями фізіології, біології та анатомії рослин (Г.А. Боровиков), агрономії (О.А. Бичихін), сільсько-господарчого машинознавства (Александров); секція сільськогосподарської економіки Харківської НДК лісового та сільського господарства (М.М. Кажанов) (обидві при ОСГІ); кафедра генетики при генетичній станції (А. О. Сапігін); кафедра хімії при хімічному технікумі (П. І. Петренко-Криченко) із секціями органічної хімії (П.І. Петренко-Криченко), неорганічної та фізичної хімії (Д.К. Добросердов) і секцією Харківської НДК фармацевтичної хімії (А.Г. Фішер); кафедра сучасних правових проблем та законодавства (Е. Я. Неміровський); секція сходознавства Харківської НДК світового господарства (О.О. Сухов) (обидві при ОіНГ); фізичний інститут (директор Е.А. Кирилов); археологічний музей (директор С.С. Дложевський); Художній музей (Й.Д. Зейлігер); центральна наукова-навчальна бібліотека (С.Л. Рубінштейн); публічна бібліотека (Ф.А. Козубовський); геофізична обсерваторія (І.Я. Точидловський); астрономічна обсерваторія (О.Я. Орлов); ботанічний сад (В.І. Липський) [16, арк.1-15].

Другу групу НДУ склали наукові товариства при ВУАН - комісія краєзнавства, наукове товариство, історично-філологічне товариство, бібліографічне товариство. Отже, на початок 1930 р. в Одесі діяло 29 НДУ. Варто відзначити різноманітність їх організаційних форм - НДК, секції, товариства, філії, музеї, бібліотеки.

По затвердженню Колегії НКО від 9 лютого 1925 р. за згодою Укрупрнаукою НДК могли видавати власні наукові бюлетені, наукові збірки, наукові записки та взагалі наукові праці своїх членів [17, с.76]. В Одесі ще у 1923 році розпочався випуск «Журнала научно-исследовательских кафедр в Одессе» [18], який призначався для коротких повідомлень про праці наукових співробітників кафедр. За п'ять років було надруковано шістнадцять номерів у трьох томах. З першого року видання журнал включав три відділи: математики й техніки під редакцією професора І.Ю. Тимченка, медицини і природознавства (професор Г.І. Танфильєв) та суспільно-гуманітарних наук (професор Е.Я. Немировський). 1924 р. було виділено четвертий відділ - медицини на чолі з редактором професором Н.К. Лисенковим.

Серед позитивних моментів розвитку мережі НДУ Одеси слід визначити й негативні аспекти. Так, на початку 1924/25 навчального року Головпрофос (голова Я.П. Ряппо) для перегляду особистого складу НДК України створив місцеві комісії. До їх складу входили уповноважений наукового комітету (голова), ректор ВНЗ, представники профспілки, студентської організації. З 15 вересня по 15 жовтня 1924 р. індивідуальну перевірку з науково-дослідної і громадсько-педагогічної роботи повинні були пройти співробітники, дійсні члени та аспіранти всіх НДУ Одеси [19, арк.75-76]. Наступний «перегляд» науковців проходив восени 1930 р. і називався соціально-академічною перевіркою особового складу НДУ. Так, від листопаду 1930 р. зі складу установ було відраховано 3 аспіранти: Г.К. Серапін за невиконання плану «марксистської літератури»; В.О. Пора-Леонович за «політичну неписемність»; Т.Ю. Теохариді - «нічого спільного не має з марксистсько-ленінською методологією» [20, арк.24-27].

На підставі постанови РНК УРСР від 1 серпня 1930 р. про мережу НДУ, НКО повідомив про ліквідацію деяких інституцій [21, с.12]. В Одесі були закриті філія інституту єврейської культури; секції історії української культури, сходознавства, сучасного права; кафедри біологи, географи та