УДК 94 (477.7)"18/19"

В. В. Ликова

ГРУПИ ДЕРЖАВНИХ СЕЛЯН ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

У статі автор розглядає соціальні групи, що складали категорію державних селян Південної України в першій половині ХІХ ст. Дослідниця звертає увагу на історичне походження, особливості правового становища, землеволодіння та землекористування різних груп державних селян.

Ключові слова: державні селяни, Південна Україна, землеволодіння, землекористування.

Література, присвячена питанням історії державних селян та їх окремих груп, досить різноманітна. Перші праці, в яких розглядалися окремі аспекти існування селянства як класу суспільства Російської імперії, з'явилися вже у ХІХ ст. Проте особливістю цих робіт було те, що вони не розглядали безпосередньо селянство, його історію, соціально-правові аспекти тощо, в них акцентувалася увага на особистостях окремих державних діячів, монархів, їх правлінні.

Особливістю праць ХІХ ст. також є те, що значна частина робіт цього періоду написані державними службовцями та військовими й опубліковані у офіційних виданнях державних органів та їх звітах. Для опису новоприєднаних земель, їх межування, здійснення політики колонізації краю та відведення земельних дач під державні поселення відряджались офіцери, цивільні чиновники, комісії та експедиції. Результатом їх діяльності ставали різноманітні описи південноукраїнських земель. Окреме місце серед таких робіт займають описи, присвячені регіонам Бессарабської області та Буджаку. їх автори описували Бессарабію та Буджак, спираючись на власні спостереження, враження та свідченням, отриманим з місцевих установ, і наводили описи географічних умов, клімату, чисельності населення та його складу, селянського побуту, ремесел, землеробства, сільськогосподарських культур, знарядь праці тощо. Одним з перших такий опис був написаний П. Куницьким у 1913 р.[1]. Згодом описи були складені чиновником Міністерства іноземних справ П.Свіньїним [2] та Я.Сабуровим, спеціалістом, який вивчав сільське господарство [3]. Однією з цінних праць є опис А. Корніловича, оскільки в ньому наводиться детальний опис кожного державного селища та господарської діяльності населення [4]. Пізніше описи були складені М. Дараганом [5] та О. Защуком [6-9].

Всередині ХІХ ст. в результаті опрацювання дослідниками даних ревізій, з'явилися праці, в яких відображалися чисельність, демографічні зміни та положення різноманітних соціальних класів та груп імперії, в тому числі і державних селян. Серед таких досліджень можна назвати праці П. Кеппена [10-12]; А. Бушена [13]; Н. Бунге [14]; В. Пландовського [15]; В. Дена [16]; М. Клочкова [17-18]. Метою цих досліджень було визначити чисельність населення імперії, її динаміку та причини змін. Інколи дослідників цікавив становий склад населення. В контексті дослідження всіх верст тогочасного суспільства, дослідники приділяли увагу і державним селянам.

Значне місце серед робіт з соціально-економічної історії Південної України займають праці А. Скальковського, який тривалий час очолював статистичний комітет Новоросійського краю [19-25]. Він висвітлював питання заселення регіону, розвитку його сільського господарства, ремесел, торгівлі, соціально-правового положення окремих груп його населення, в тому числі державного селянства, аграрної політики уряду Російської імперії на південноукраїнських землях тощо. Окрему увагу приділяв становищу колоністів та державних селян.

Питанням історії та правового положення селянства як соціального класу Російської імперії були присвячені праці В. Семевського [26-28]. У своїх роботах дослідник розглядав історію формування всіх категорій селянства імперії - чорносошенних, удільних, монастирських, економічних, ясачних та інших, - а також їх положення, правове регулювання управління селянами, законодавчі акти, їх зміст та значення.

В контексті державної політики розглядав положення державних селян і А.П. Заблоцький- Десятовський [29]. Стаття В.І. Вешнякова "Исторический обзор происхождения разных названий государственных крестьян", фактично, була першою працею, спрямованою на опис державних селян як окремої категорії суспільства імперії [30]. Її не можна назвати дослідженням, проте це опис, огляд груп державних селян - визначення історичних коренів та соціального походження груп селян, певних особливостей їх правового положення, сплачуваних ними податків та певна характеристика їх положення на середину

ХІХ ст. Згодом В. Вешняковим було опубліковано працю Крестьяне-собственники в России , в якій він розглядав правові аспекти селянського володіння, чисельність селян-землевласників у всіх губерніях імперії, кількість землі, яка їм належала тощо [31].

Характерною рисою досліджень радянських істориків є те, що більшість їх вийшли наприкінці 1950-х - у 1960-х рр. Це пояснюється тим, що на 1961 р. припало 100-ліття відміни кріпосного права. У 1960-70- х рр. друкувався "Ежегодник аграрной истории Восточной Европы", на сторінках якого друкувалися статті з історії селянства та сільського господарства Південної України таких дослідників як С. Боровий,

Коциєвський, О. Дружиніна [35-39]. У своїх статтях науковці розглядали особливості становища та господарську діяльність деяких груп державних селян Південної України.

Окреме місце в дослідженнях регіону Південної України та соціальних процесів, які відбувались на цих землях, належить В. Кабузану [40-43], який, використовуючи матеріали переписів населення імперії

- ХІХ ст., детально дослідив чисельність населення імперії, його національний склад та міграційні процеси, які мали місце в той час, та О.Дружиніній [44-46], праці якої досить тривалий час були основними при дослідженні південноукраїнського регіону.

Найбільшим та найзначнішим дослідженням, присвяченим історії державних селян є двотомна праця М. Дружиніна "Государственные крестьяне и реформа П.Д. Киселева" [47]. Дослідник розглядає історію державних селян від початку формування їх як окремої категорії соціуму Російської імперії до реформи управління, здійсненої П.Кисельовим, та створення Міністерства державного майна. Перший том роботи М.Дружиніна повністю присвячено дослідженню історії формування