УДК 94:323.15(477.7)"1950/1980"

Н. Ю. Макаренко

НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ЕТНОПОЛІТИКИ В КРИМУ У 1950-1980-Х РР.: ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ ЕТНОСОЦІАЛЬНИХ ЗМІН

У статті розглядаються питання політичного та етносоціального розвитку Криму у середині 50-х - 80-х рр. ХХ ст. Проаналізовані основні напрямки та шляхи реалізації національної політики СРСР у соціальній та культурних сферах. Особливу увагу приділено процесу русифікації.

Ключові слова: національна політика, етносоціальний розвиток, етносоціальні зміни, сфера культури, русифікація.

Дослідження етнічних і соціальних процесів, які являють собою сторони загальнонаціональних процесів, що відбуваються на протязі певного часу з населенням певної держави є надзвичайно актуальним завданням саме зараз, в час активізації політики регіоналізму, підвищеної уваги до гармонізації міжнаціональних відносин, пошуку нових шляхів до міжнаціональної злагоди.

Етносоціальні процеси це складні явища, які охоплюють всі сфери суспільного життя - від економіки до суспільної свідомості. Етносоціальні процеси являють собою взаємозв'язок загальних соціальних (суспільних) явищ з етнічними; тому, з одного боку - відображають розвиток суспільного організму через призму етнічної специфіки, а з іншого - розвиток етносу як соціальної спільноти. Розробка теорії етносоціальних процесів, де б етнічні та соціальні процеси розглядалися комплексно, характеризуючи соціум в цілому, як це є необхідним з нашої точки зору була започаткована у 80-х роках провідними радянськими етносоціологами, які почали підіймати в своїх роботах питання важливості урахування етнічного фактора в концепції соціального розвитку радянського суспільства. Це, перш за все, праці Ю.В. Бромлея, Ю.В. Арутюняна, О.І. Шкаратана, Л.М. Дробіжевої та ін., де містяться спроби відображення реальних тенденцій етносоціального розвитку [1]. Адже, до середини 80-х рр. ХХ ст., як вказує Ю.В. Бромлей етнічні та соціальні процеси, що проходили в суспільстві "складали основу його життєдіяльності розглядалися відокремлено, без узагальнення об'єктивних, історичних взаємозв'язків між ними, хоча умови існування суспільства постійно вказували на тісну взаємодію етносу і соціуму" [2, с.34].

Роботи ж українських і російських суспільствознавців попереднього історичного періоду зазнали значного ідеологічного тиску, що суттєво вплинуло на суть та методи досліджень. Крім того, внаслідок відомих обставин історія, національна політика перебували у деформованому стані, тому вивчення цих процесів в літературі радянського періоду було далеким від об'єктивного та наукового підходу [3]. Що стосується досліджень, які б стосувалися етносоціального розвитку Криму періоду 50-80-х рр. ХХ ст., то вони, незважаючи на значну його своєрідність, особливо в сфері етносоціальних, етнополітичних відносин є практично відсутніми. Одним з перших в Україні в добу "хрущовської відлиги" проаналізував, використовуючи дані перепису 1959 р., національний склад населення В.І. Наулко. В його статистично- картографічних, монографічних, дослідженнях були показані територіальні відмінності розселення окремих національностей, динаміка змін їх чисельності [4]. Повністю відсутні роботи в яких розкривалося б життя окремих етнічних груп, особливості їхнього розвитку, тощо. Крім згадування, що на кінець 1973 року дружньою сім'єю тут живуть і трудяться представники близько 40 національностей, про особливості етнонаціонального розвитку Криму - ні слова [5, c. 82].

З другої половини 80-х рр. Хх ст., особливо після проголошення незалежності української держави питання, нового імпульсу розвитку набуло дослідження проблем етнополітичного, етносоціального розвитку України в цілому і її регіонів окремо. Особливу увагу сучасних дослідників привернули питання етносоціального розвитку Криму за умов тоталітарного режиму. Цій темі в значній мірі присвячена монографія "Національні меншини України у ХХ столітті: Політико-правовий аспект". В роботах В.І. Наулка, В.О. Романцова, В.А. Ребкало, М.І. Обушного, О.М. Майбороди, Б.В. Чирка, О.І. Хомри [6] досліджується етнополітична карта другої половини 50-х - 80-х рр., аналізуються причини демографічних, етносоціальних процесів, що мали місце в досліджуваний період.

З робіт останніх років інтерес уявляє монографія Т.М. Рудницької. Це як вказує дослідниця - "результат панорамного порівняльного дослідження соціальної динаміки етнічних спільностей України". Здійснена на основі переважно переписів населення та традиційних аналітичних методів, робота виявила в загальнореспубліканському масштабі особливості й тенденції демографічних, соціально-економічних та соціокультурних змін [7, с.22].

Нарешті об'єктивному аналізу була піддана міграційна політика радянського уряду. І.М. Прибиткова, узагальнюючи з соціолого-демографічних позицій проблеми етносоціальних змін, розвинула ідеї щодо деформованого характеру обміну населенням між містом та селом протягом 60-80-х років [8]. Л.І. Полякова, досліджуючи Південь України (у тому числі й Крим) детально розглянула характер урбанізації цього регіону, і вказує його особливості [9, с.118-123]. Інтерес викликала також монографія В. Сергійчука "Український Крим", побудована на великому масиві джерел, щоправда без залучення надбань колег-істориків. В роботі розглядається історія Криму, у тому числі й досліджувані нами 60-80-х рр. ХХ ст. [10].

Однією з основних тем, що піднімалася в літературі українського зарубіжжя було вивчення національного складу населення УРСР. В дослідженнях В. Кубійовича, М. Прокопа, Ю. Книша [11] розкриваються дійсні причини зміни національного складу населення Криму, національна інтеграція в Українській РСР. В дослідженнях аналізується розвиток етнічних груп Півдня України в період урбанізації, вплив політики зросійщення на український та інші національні групи. Прогресування зросійщення в 70-80-ті роки та його загроза збереженню української нації досліджувались Б. Кравцівим, Р. Сольчаником [12].

В цілому сучасним вітчизняним і західним авторам вдалося зібрати і опрацювати значний матеріал з історії України в період трансформації тоталітарної системи (середини 50-х - середини 80-х рр. хХ ст.). Однак історія Криму цього періоду досліджена лише фрагментарно. Відсутні узагальнюючи