УДК 94:325.54(477)

Є.О. Мельников

МІГРАЦІЯ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ЕТНОПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Стаття присвячена одному з ключових питань етнополітики не тільки України а і цілого світу. Міграція - є світовим процесом, який не можливо уникнути, тому вирішення одного з головних і актуальних питань етнополітики для кожної країни є питанням захисту, та уникання етнічних конфліктів на расовому, етнічному та релігійному рівні. Чинники пов'язані з міграцією є стандартними для кожної світової країни, всі вони зосереджені на економічному, політичному, соціальному аспекті.

Ключові слова: Національні меншини, міграція, нелегальні мігранти, біженці, етнополітика.

Актуальність дослідження наукової теми полягає в тому що Україна як країна не визначилася з зовнішньополітичним курсом в питаннях міграції. Не розроблено чіткого механізму депортації, та чіткого прикордонно - митного законодавства. Повністю не вирішується питання депортації, та видачі документів які надають право на проживання та працю іноземним громадянам на території України. 2) Україна як незалежна країна на високо політичному міжнародному рівні формально обговорює питання які стосуються регулювання потоків міграції. 3) В Україні скоюється багато злочинів на расовому та етнічному ґрунті.

Мета наукового дослідження полягає в детальному аналізі, на основі статистичних даних та інших інформаційно-наукових джерел, визначити положення України в світовому міграційному процесі. Дослідити основні чинники міграції, та шляхи вирішення даної проблеми.

Історіографія стосовно сучасного міграційного процесу ще досі повністю не досліджена. Джерельна база наукової проблеми складається з опублікованих документів, статистичних даних, видання періодичної преси, та електронних джерел. Проблеми міграції та етнополітичних відносин, питання біженців, подається в наукових розробках таких вчених, як Шульга М. [1], Наулко В. [2], Свістунов А. [3], Середа Г.П. [4], Євтух В.Б. [5], Піскун О. [6], Малиновська О.А. [7]. Наукові дослідження цих вчених охоплюють не тільки сам міграційний процес, а і всю існуючу законодавчу базу країни, визначають позицію держави в цих актуальних питаннях. Здобутки та прорахунки в питаннях міграційного процесу, вчені використовують в інших гуманітарних дослідженнях пов'язаних з актуальними та невирішеними проблемами сучасної незалежної української держави. Завдяки науковим розробкам питань етнополітики, ми маємо можливість визначити чітку позицію країни у справі міжнаціонального відношення.

З 1991 р. перестала існувати велика світова країна Радянський союз, яка була домівкою для багатьох націй та народів. Отримавши незалежність Україна почала переходити до нового формату міжнародних відносин, стала учасником багатьох міжнародних організацій, і як рівноправний учасник міжнародного спілкування, ратифікувала переважну більшість конвенцій та угод у галузі захисту прав людини. Проблема захисту прав національних меншин має для України таке ж актуальне значення, як і для більшості інших європейських країн.

Захист прав національних меншин в Україні гарантується законодавством. Розробка юридичної бази етнополітики в умовах незалежності України пов'язана з вимогами часу, її умовно можна поділити на два періоди. Перший період: серпень 1991 -червень 1996 рр. (Акт про незалежність 24 серпня 1991р.; закони України: „Про громадянство України"(жовтень 1991 р.), Декларація прав національностей України (листопад 1991 р.), Основи законодавства України про культуру (лютий 1992р.), Про національні меншини в Україні (червень 1992 р.), Про біженців (грудень 1993 р.), Про правовий статус іноземців (лютий 1994 р.). [9].

Другий період почався з прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. і триває до теперішнього часу. З урахуванням цього державна етнополітика України здійснюється також відповідно до Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і Факультативного протоколу до нього; Декларації 47-сесії Генеральної Асамблеї ООН про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин; Заключного акту з наради безпеки та співробітництва в Європі „Про права людини" гаазьких рекомендацій з прав національних меншин на освіту; ослівських рекомендацій щодо мовних прав національних меншин та інших міжнародних документів [8].

Все це свідчить що Україна є демократичною державою, але не завжди відбувається так як подано у нормативно-правових актах. Тому актуальними і невирішеними головними проблемами етнополітики є 1) Зовнішня міграція на території України, яка включає проблему біженців; 2) Повернення і розселення народів, які були депортовані з України: це є інтеграція Кримських татар в українське суспільство, та повернення депортованих німців в Україну. 3) етномовна ситуація в Україні; 4) проблеми освіти та культури національних меншин [10].

Одною з головних проблем кожної світової країни є міграція, і Україна не є виключенням в цьому процесі. Міграція додає більше проблем ніж користі нашій країні. Невизначеність міграційної політики є головною загрозою для України. Процес депопуляції є головною загрозою для титульної нації. Велика смертність населення, та мала народжуваність свідчить про те що за декілька десятків років кількість корінного етносу скоротиться на 50 відсотків, а їх місця займуть вихідці з Азії та Африки. Ряд наукових джерел стверджує якщо вдасться суттєво знизити рівень смертності, та збільшити народжуваність, результат буде тимчасовим і не тривалим. Нелегальна міграція є одним з головних викликів для України. Наплив мігрантів як дешевої робочої сили призводить до конкуренції на ринку праці.

Головним донором для міграції є перенаселении Китаи, державна міграційна політика якого орієнтована на допомогу виїзду своїх громадян в інші країни. За китайцями намагаються потрапити в заможні країни ЕС жителі інших країн Азії та Африки. Головний трафік міграції проходить з