Перепілки, Корнія Куропацького, Степана Жидка, ІванаВербця, Степана Розлаги, Олексія Шульги, Василя Су- переки, Якова Чинбаря, Давида Півненка (Кучердученка), Йосипа Сопілки, Семена Бойка.
ДІМ. - КП. 166478 / АФД. 156 (рапорт командира Кінсьководського повіту поручика Т.Корчагіна до Азовської губернської канцелярії; початок грудня 1775 р.).
BCz, rps. 3840 (лист подільського воєводи В.Ржевуського до маршалка надвірного Є.Мнішка від 2 лютого 1762 р.): "...wypadali corocnie z Siczy hajdamacy, krorych zowiq watazki albo komendanci hajdamakow. Ci sobie dobierali w dzieciecero wicej naszych z Polski hultajow, pijakow, nawet i szlachtseledce im golili i na hajdamakow przeformowvwali...".
Мигрин И. Похождения или история жизни Ивана Мигрина, черноморского казака. 1770-1850 гг. / Сообщ. Г.И. Миг- рин // Русская старина. - 1878. - Т.23. - №9: "... донесли Головатому, что я еще кобянюсь. "А, бисов сын! - сказал он, - обрить ему швыдче голову по-казачьи; тогда он будет уже нашим". Таким образом мне остригли волосы, отрезали длинную мою косу (тогда носили еще косы) и оставили только одну косичку на переди, называемую "чуприна", - и я стал черноморцем.".
ГАКК. - Ф. 250. - Оп. 1. - Д. 26 (копія рапорту одного чорноморського старшини таврійському губернатору С.Жигуліну, від 13 лютого 1796 р.). Дослівно звучало так: "...многие помещики... отдают в рекруты, отрезывают чупрыны, бьют безчеловечно, отправляют в тюрьмы, несмотря ни на какие их доказательства.".
ГАКК. - Ф. 249. - Оп. 1. - Д. 126-а (т.2) (лист Ф.Квітки до А.Головатого, від 28 жовтня 1792 р.). В цьому ж листі Квітка запевняє Головатого, що завжди намагається захищати чорноморців від неправдивих звинувачень, причому робить це досить дотепно: всім тим, хто вважає чубатих грабіжників чорноморцями він відповідає, що от, наприклад, Василь Мирович, засуджений у 1764 р. на смерть як державний злочинець (за невдалу спробу звільнити з ув'язнення в Шліссельбурзі Іоанна VI Антоновича) носив косу - то що ж, тепер всіх тих, хто носить коси вважати "Мировичами"?
ГАКК. - Ф. 249. - Оп. 1. - Д. 15 (лист до кошового отамана Війська запорозьких вірних козаків З. Чепіги від А. Бекшикова, від 15 серпня 1788 р.): згідно наказу самого ж кошового, спеціально відряджений козак віз йому "його" (!) люльку.
ГАКК. - Ф. 249. - Оп. 1. - Д. 855: ще й у 1823 р. чорноморець П. Дробязко, під час перебування на богомоллі у Києві, одягається "по-запорозьки".
Мильчев В. И. Характерные черты запорожского этоса XVIII века
Статья посвящена исследованию характерных черт этоса запорожского казачества XVIII века. Основу статьи составили документальные и нарративные материалы архивных и библиотечных собраний Украины, Польши и Российской Федерации. Выделены и проанализированы характерные составляющие запорожского этоса: миссии „Щита Христианства", отречения от семейной жизни, кодекса чести сечевиков, а также соблюдения внешних, атрибутивных, маркеров социальной группы в одежде, прическе и тому подобного.
Ключевые слова: этос, запорожское казачество, братство, слава, целибат.
Mil'chev V. I. The characteristic touches of Zaporozhian etos in XVIII ct.
The article is dedicated to the research of the historical etos of Zaporozian cossacks during the XVIII ct. Materials of the Poland, Russian and Ukraine archives are the basis for the scientific research. The characteristic constituents of Zaporozhian etos: missions of „Shield of Christianity", renunciation from domestic life, code of honour of Sich- cossacks, and also observance of external, attributive, markers of task force are in clothes, to the hair-do and suchlike were selected and analysed.
Keywords: etos, Zaporozhian Cossacks, fraternity, glory, celibacy