УДК 94:168.522(477.52/6)

О. В. Михайлюк

СЕЛЯНСТВО ЯК "УЯВЛЕНА СПІЛЬНОТА"

Розглядається визначення поняття "селянство". Підкреслюється умовність та конвенційний характер цього терміну. Селянство розглядається як специфічний спосіб життя, спільні риси якого проявляються в різний час і в різних регіонах, категорія не лише соціально-економічна, а в широкому розумінні - антропологічна. Поняття "селянство" постає як соціологічна абстракція, ідеально-типова конструкція. Пропонується застосування конструктивістського підходу.

Ключові слова: селянство, конструктивізм, "уявлена спільнота", культура, модернізація

Термінологічно-категоріальні питання мають велике значення в будь-якій науці. Визначення термінології важливе і для історичних досліджень, хоча в сучасній українській історіографії цим питанням, як і взагалі теоретико-метологічним проблемам, приділяється дуже мало уваги.

Поняття "селянство" широко використовується в науковій літературі. Лише у вітчизняній історіографії селянству присвячені сотні, якщо не тисячі наукових праць. Селянином називають, скажімо, і смерда часів Київської Русі, і кріпака, і особисто вільного землероба, і дрібного сільського виробника XIX - початку ХХ ст., і селянина-колгоспника радянського періоду. Визначення ж самого поняття "селянство", як правило, не дається. Це поняття, здебільшого, використовується як щось саме собою зрозуміле, на рівні загальописо- вого побутового терміну. Навіть в такому авторитетному виданні як "Історія українського селянства" лише мимохідь зазначається, що селянство, як соціальна спільнота, існує об'єктивно [1, с.5].

Отже, саме поняття "селянство" залишається недовизначеним. Довизначення поняття у конкретному дослідженні звичайно здійснюється неявно. В процесі інтерпретації фіксуються певні ознаки поняття, тоді як відносно інших відбувається певне абстрагування. Оскільки інтерпретація і довизначення понять пов'язані зі світоглядним чинником, то плюралізм відповідних оцінок і висновків означає і їх суб'єктивізм [див.: 2, с.65-66]. Тобто, дослідник фактично конструює "селянство" як об'єкт свого дослідження, виходячи з власних установок та дослідницьких завдань, які він перед собою ставить, часто навіть не усвідомлюючи цього.

Питання полягає в тому, чи може поняття "селянство" стати категорією аналізу, тобто науковою дефініцією. Питання полягає також в тому, як узгоджуються між собою поняття "землероб", "сільський житель", "фермер" тощо та, власне, "селянин".

В науковій літературі неодноразово робилися спроби визначити поняття "селянство". В.Даль дає таке визначення: "КРЕСТЬЯНИН м. крестьянка ж. крещеный человек; | мужик, землепашец или земледел, селянин, поселянин; сельский обыватель, прнадлежщ. к низшему податному сословию" [3, с.114]. В радянській історіографії стосовно дореволюційного та доколгоспного селянства спроби визначення робилися, в першу чергу, через розуміння селянського господарства як соціально-економічного явища [4, c.6-7]. Робилися спроби визначення селянства через соціопросторовий вимір - тобто через протиставлення міста і села [5, с.62]. Селянство розуміється як сукупність дрібних сільськогосподарських робітників, котрі ведуть індивідуальне господарство власними засобами виробництва та силами своєї сім'ї [6, с.409]; чи то як суспільний клас, основним заняттям якого є землеробство та тваринництво, виготовлення сільськогосподарської продукції на землі, що перебуває у приватній, змішаній або колективній власності, шляхом використання своєї особистої праці [7, с.3і6]. В сучасній українській історіографії робляться спроби розглядати селянство як "природне явище" [8, с.9-11], чи віднайти "езотеричні особливості" "хліборобської людності", яка "сягає глибини віків" і фактично зводиться до "етнопсихологічної самобутності" [9, с.66-67, 76]. І лише окремі автори ставлять питання "як в описуваний період уявляли та визначали тих, кого ми тепер називаємо "селянами", і як це впливало на їхні дії" [10, с.19].

Свого часу в радянській історіографії затвердилося квазімарксистське розуміння селянства як "дрібної буржуазії", хоча самому К.Марксу притаманне розуміння природи селянства як представника докапіталістичного укладу, традиційного суспільства, "варварства всередині цивілізації" [11, с.42]. Розуміння селянства як дрібної буржуазії утвердилося ще в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. серед російської соціал- демократії в суперечках з народництвом і стало свого роду "символом віри", котрий відрізняв "ортодоксальних марксистів" від народників. "... Саме дрібне землеробство прагне прийняти буржуазний характер, - писав Г.В.Плеханов. - ... Таким чином, питання про дрібне чи велике землеробство зводиться для Росії лише до питання про торжество великої чи дрібної буржуазії" [12, с.288]. Ставилася під сумнів правомірність самого терміну "селянство", розшарування якого на дрібну сільську буржуазію й аграрний пролетаріат вбачалося невблаганною тенденцією капіталістичного розвитку.

Своєрідним продовженням цієї традиції стало розуміння деякими сучасними українськими дослідниками селянського господарства пореформеного періоду як "фермерського" [13, с.131-135; 14, с.3-14]. Таке визначення не можна назвати коректним. При всій їх подібності (праця на землі), селянське господарство має іншу природу, ніж фермерське. Селяни і фермери суттєво відрізняються між собою за світоглядом, ментальністю, способом життя. Селяни і фермери живуть і діють в цілком відмінних культурно- економічних системах. Розмежування між традиційним селянином і сучасним фермером пов'язується з відмінностями в організації, функціонуванні і самій суті сімеино-споживчого господарства і господарства ринкового, підприємницького. Фермерів можна назвати підприємцями ("буржуазією") на землі, вони втягнуті в ринкові відносини, в суспільно-політичне життя. Фермери, навіть дрібні, займаються бізнесом, а селяни працюють на землі заради прожиття. В.І.Ленін писав про відмінності між фермерами і "селянами- "лежнями", "з яких переважна більшість господарює за рутиною, за традицією, пристосовано до умов патріархальних, а не капіталістичних" [15, с.255-256]. В даній ситуації проявляється конфлікт між традиційним селянином, що обробляє землю для того, щоб прокормити родину, і землевласником, що виробляє продукцію для продажу на ринку. Коли хлібороб задумується не тільки винятково над виробництвом, змінюється весь його світ [16, с.41-42].