УДК 94:35.072.6(477.6/7)"1920/1923"

М. О. Носик

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ГІЛКИ ОРГАНІВ КОНТРОЛЮ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ (1920-1923 РР.)

Висвітлюється початковий етап діяльності органів державного контролю на Півдні України. Також у статті висвітлюються специфічні риси, котрі яскраво характеризують особливості становлення та діяльності органів Робітничо-селянської інспекції на Одещині, Миколаївщині та Херсонщині до їх об'єднання з партійною гілкою органів контролю. Увага акцентується на специфіці взаємин південноукраїнських органів контролю з політичним центром і місцевими відомчо-галузевими інспекціями. Вперше до наукового обігу вводяться дані про чисельність та структурну організацію регіональних органів контролю вказаного періоду на Південі України.

Ключові слова: державний контроль, Робітничо-селянська інспекція, спеціалізовані інспекції, Чорноморська РСІ, Південна окружна РСІ шляхів сполучення, Миколаївська повірочна інспекція, Бюро скарг і заяв.

Південноукраїнський регіон завжди був одним з провідних промислово-економічних, сільськогосподарських, торгівельних, політичних та культурних центрів України, а також відігравав роль важливого транзитно-транспортного вузла, "вікна" до Європи та світу. До того ж на Півдні України знаходилася розгалужена водно-транспортна система, що пов'язувала причорноморські порти з внутрішніми промисловими та сільськогосподарськими районами Радянської України.

У роки національно-визвольних змагань Південна Україна була одним з основних центрів боротьби між декількома військово-політичними блоками й угрупуваннями. Одразу ж після появи нового типу держави - країни Рад, відбувся процес формування радянських органів контролю, котрі займалися інспекційно- ревізійною та контрольно-перевірочною діяльністю. Необхідність створення радянських органів контролю постала через постійну бюрократизацію державного управлінського апарату, який протягом 1918-1921 рр. злився з партапаратом [1, с.66-67]. До того ж новий комуністичний режим не користувався особливою популярністю серед місцевого населення і не мав міцної соціальної бази. Крім того на теренах Південної України панували хаос, децентралізація влади, отаманщина, широкого розповсюдження дістав селянсько- повстанський рух [2,с.25-26, 33-34].

Наслідком такої складної ситуації стало створення у відповідності з ідеями В.І. Леніна нового типу радянських органів контролю - Робітничо-селянської інспекції (далі - РСІ, Робсельінс), головним завданням якої був нагляд за державотворчими процесами, за формуванням владних структур, фінансово- матеріальною діяльністю, обліком та звітністю різноманітних державних органів і структур, а також дії з недопущення децентралізаторських процесів в межах Радянської України [3, с.25-26]. Часовий проміжок 1920-1923 рр. став початковим етапом формування державної гілки радянських органів контролю - Робітничо-селянської інспекції (до її об'єднання з органами партійного контролю - з Центральною контрольною комісією (ЦКК КП(б)У) на теренах сучасних Одещини, Миколаївщини та Херсонщини.

Питання, пов'язані з висвітленням початкового етапу формування і діяльності органів Робсельінсу Української СРР на Півдні України, не піднімалися ні у радянській, ні у сучасній українській історіографії. Радянська історична наука торкалася тільки тих питань, які стосувалися розбудови і функціонування розгалуженої системи радянських органів контролю - РСІ, проте лише в межах РСФРР, тоді як про органи РСІ Радянської України не згадували взагалі. Вперше такого роду аналіз був наведений у роботах тогочасного діяча органів РСІ Радянської України А. Ротта [4] та радянських істориків К.В. Гусєва [5] та О.І. Коняєва [6]. Лише такі представники радянської історичної науки, як О.І. Чугунов [7], Н.О. Воскресенська [8], та Л.Л. Потарикіна [9; 10], а також правознавець Л.Н. Маимескулов [11], заималися висвітленням питання формування українських контрольних органів РСІ періоду їхнього становлення, проте не зачіпали південноукраїнської проблематики. Інший же радянський дослідник, Н.Ф. Карпенко [12], займався дослідженням деяких регіональних аспектів контрольно-ревізійної та інспекційної роботи органів РСІ Катеринославщини зазначеного періоду, однак його дослідження не мало зв'язку з іншими регіонами Південної України - з Одещиною, Миколаївщиною, Херсонщиною та Запоріжжям.

Сучасні ж українські дослідники О.П. Рабенчук [13], Ю.І. Кисіль [14], Г.Ю. Каніщев [15], Г.М. Перепилиця та О.В. Демешко [16], у своїх роботах тільки поверхово аналізували процес становлення органів РСІ в межах Радянської України, аналізуючи лише питання, пов'язані з формуванням законодавчої бази функціонування державної гілки органів контролю, з особливостями тогочасного документообігу, з роботою радянських контрольних установ у різних сферах суспільно-державного життя, а також за конкретними проблемами (контроль за культурною сферою життя Радянської України, робота з покращення держапарату, боротьба з бюрократизмом).

Тому, через відсутність будь-яких комплексних чи вузькоспеціалізованих досліджень щодо питання формування і функціонування органів РСІ в межах Одещини, Миколаївщини та Херсонщини у вітчизняній історіографії дане дослідження є науково-актуальним.

Процес розбудови в межах Української СРР державної гілки органів контролю розпочався 25 лютого 1920 р., коли було створено Всеукраїнську Робітничо-селянську інспекцію (далі - ВУРсі). Вже 13-21 квітня того ж року, згідно з рішеннями І Всеукраїнського з'їзду РСІ, була визначена структуру центральних і місцевих органів ВУРСІ [17, с.6]. Структурно всі губернські відділення РСІ (далі - губ. рСі) складалися з Управління справами, Секретаріату, відділу масових обстежень, Бюро скарг і заяв (далі - БСЗ), філії якого функціонували при всіх повітових і волосних РСІ, губ. НК та при військових РСІ РСЧА, а також чотирьох секцій: 1) фінансово-економічної (керувала роботою Фінансової, Земельної та Житлової інспекцій); 2) культурно-просвітницької (керувала роботою Інспекції з просвітництва, Інспекції праці та Інспекції з охорони праці); 3) адміністративно-військової (керувала роботою Адміністративної та Військової інспекцій, а також спрямовувала контрольно-ревізійну та інспекційну діяльність губернських органів ВУНК, НКВС, НКЮ та поштово-телеграфних органів) [18, арк.16]; 4) народногосподарської (керувала роботою Народногосподарської, Комунальної, Лісозаготівельної, Постачальної, Продовольчої, Соціального забезпечення, Гірничопромислової та Транспортної інспекцій,