Продовженням розширення "автономно-самостійницького" статусу ВУРСІ стало ухвалення у травні

р. IV Всеукраїнським з'їздом Рад рішення про створення самостійний НК ВУРСІ, очолив який М.О. Скрипник [21, арк.56].

У Північному Причорномор'ї процес розбудови місцевих установ Робсельінсу розпочався на завершальному етапі громадянської війни. В межах вказаної території вже у 1920 р. було відновлено губернсько-повітовий адміністративно-територіальний поділ, на якому була побудована вся система місцевих органів РСІ. Так, 28 січня 1920 р., відповідно до постанови Всеукрревкому, у складі УСРР було створено Одеської губернії, котра увібрала у себе території не лише Одещини, але частково також й Миколаївщину та Херсонщину [22, с.15]. Відразу після цього розпочалася розбудова регіональних губернсько-повітових відділень РСІ.

На теренах же Херсонщини та Миколаївщини процес розбудови регіональних відділень РСІ затягнувся до середини літа 1920 р., тому що лише 30 липня, згідно з постановою ВУЦВК, там були створені Миколаївська (до її складу входили всі повіти Миколаївщини та Херсонщини) та Олександрівська (з березня

р. - Запорізька) губернії (до її складу окрім Запорізького краю увійшов Генічеський повіт) [23, арк.5].

Тому специфікою структурно-штатної побудови органів РСІ Херсонщини було те, що через нетривале

існування Херсонської губернії (з 10 травня 1919 р. і до 8 липня 1920 р.) і вищевказані особливості адміністративно-територіального реформування, місцеві установи РСІ були перепідпорядковані миколаївським та запорізьким органам Робсельінсу [24, с.43]. В межах Миколаївської та Олександрівської губерній централізація контрольно-ревізійної та інспекційної роботи завершилася лише 1 грудня 1920 р., коли за наказом НК РСІ Української СРР були створені місцеві губ. РСІ [18, арк.16].

Слід також зауважити, що на Півдні України функціонувала велика кількість галузевих та відомчих спеціалізованих інспекцій РСІ (Гірничопромислова, Транспортна, Санітарна тощо), хоча, наприклад, на Одещині та Запоріжжі їх функції виконували місцеві губ. РСІ [19, арк.122].

Через складну фінансову ситуацію Одеська губ. РСІ, на утриманні якої у 1920 р. знаходилися губернські Військова та Залізнична інспекції, а також 50 гуртків сприяння РСІ та п'ять повітових РСІ (Одеська, Балтська, Тираспольська, Вознесенська та Первомайська), не мала змоги утримувати весь штат своїх співробітників, кількість яких перевищувала 1 тис. осіб [21, арк.79]. Проте в умовах громадянської війни, під керівництвом тодішніх голів Одеського губ. РСІ Золотарьова*, Петропавлівського* та Соколова*, певна кількість контролерів щомісяця направлялася на посилення контрольних установ Південно-Західного фронту [21, арк.140, 148, 158].

Вже після знищення врангелівських сил у Криму навесні та влітку 1921 р. була остаточно налагоджена контрольно-ревізійна діяльність органів РСІ Одещини. З весни того ж року в Одесі почала функціонувати Чорноморська РСІ (далі - ЧМРСІ), котра підпорядковувалася безпосередньо Одеській губ. рСі (до штатів останньої на той час входило понад 1200 інспекторів, що сильно перевищувало реальні потреби мирного часу і стало причиною початку масового скорочення кадрів, перш за все за рахунок представників "класово ворожих елементів").

У 1921 р. Одеську губ. РСІ очолювали Слинько*, Макотинський*, Ляпін* та Гладовський*. Останній у грудні 1921 р., з метою зменшення витрат на утримання апарату губ. РСІ Одещини, провів реформування місцевих органів РСІ шляхом об'єднання Вузької та Широкої колегій у "єдину" колегію губ. РСІ та перетворив губ. Військову РСІ на адміністративно-військову секцію губ. РСІ. Також він розформував ЧМРСІ й перевів її співробітників до складу Чорноморської транспортної рСі, яка мала статус відділу губ. РСІ [25, арк.11-99]. Такі заходи призвели до того, що вже у лютому 1922 р. штати Одеської губ. РСІ були скорочені до 135 інспекторів, з яких лише 25 працювало у п'яти повітових рСі. До весни кількість працівників РСІ краю скоротили ще на 48 осіб [26, арк.11-99]. Для підготовки кваліфікованих інспекційних кадрів при апараті губ. РСІ в м. Одесі були створені 3-місячні спеціалізовані курси - Червоні курси РСІ, на яких підвищували свою кваліфікацію всі співробітники РСІ Одещини та сусідніх регіонів) [27, арк.8].

Як вже згадувалося, наприкінці 1921-поч. 1922 рр. РСІ Одещини почала відчувати гостру фінансову кризу, котра викликала значне скорочення чисельності контрольно-ревізійних штатів до 100 працівників [28, арк.2]. При цьому кадровий склад губ. РСІ через економічну вагу Одеського краю залишався одним з найбільших в УСРР. Тому на користь Одеської губ. РСІ Харків щорічно перераховував 19 млн. 500 тис. крб., тоді як сусідні губ. РСІ щороку отримували: Запорізька - всього-лише 5 млн. 760 тис. крб., Миколаївська - 13 млн. крб., а Катеринославська губ. РСІ - 11 млн. 700 тис. крб. на рік [29, арк.209].

Також слід акцентувати увагу на тому, що з 1921 р. і до середини 1923 р. на території Одеської губернії функціонувала Південна окружна РСІ Шляхів сполучення (далі - ПОРСІШС), котра безпосередньо підпорядковувалася НК РСІ РСФРР. Влітку ж 1923 р., у відповідності з угодою між НК РСІ РСФРР та НК Робітничо-селянського Державного контролю УСРР ПОРСІШС, як й інші спеціалізовані РСІ, було організаційно та фінансово перепідпорядковано Харкову. Завдяки цьому ПОРСІШС увійшла до складу Одеської губ. РСІ на правах відділу з контролю губернських шляхів сполучення [30, арк.1-11]. Протягом 1921-сер. 1923 рр. ПОРСІШС займалася контролем найважливіших залізничних