та річково-водних шляхів сполучення загальносоюзного значення, а також перевіркою соціально-економічного становища працівників підприємств і установ шляхів сполучення Південної України. ПОРСІШС тримала під своїм контролем всю систему шляхів сполучення й найважливіших транспортних вузлів Одещини та Миколаївщини завдяки діяльності розгалуженої системи своїх місцевих органів: Одеського відділення ПОРСІШС, РСІ Південної залізниці, РСІ Південно-Західної залізниці та Дніпро-Бугської Воднотранспортної РСІ [31, арк.1-11].
Свої особливості спостерігалися і у процесі розбудови органів РСІ Миколаївщини (очолював Миколаївську губ. РСІ у 1920 р. колишній голова Одеської губ. РСІ Макотинським*), оскільки в межах однойменної губернії діяла ціла низка спеціалізованих інспекцій РСІ. Ще восени 1920 р. в м. Миколаєві було організовано головний штаб військової інспекції КВО. Оскільки Миколаїв був портовим центром і важливим транспортним вузлом, там діяла, так само, як і на Одещині, ЧМРСІ (справами військово-морського флоту в цьому регіоні займалася Чорноморська Військово-морська РСІ (ЧВМРСІ), котра мала автономний статус і могла лише співпрацювати з ЧМрСІ). Миколаївська ЧМРСІ, на відміну від Одеської, підпорядковувалась безпосередньо Москві (під її контролем знаходилося все радянське судноплавство у Азовському та Чорному морях, а також порти Північного Причорномор'я, Приазов'я, Криму та Закавказзя), що викликало постійні суперечки між керівництвом губ. РСІ та ЧМРСІ (через функціонування при Миколаївському губ. РСІ власного відділу з контролю за судноплавством - Чорноморської інспекції). Окрім цього Миколаївська губ. РСІ займалася безпосереднім контролем Південно-західної залізниці, для чого було встановлено контакти з РСІ Південно-Західної залізниці та ПОРСІШС [32, арк.3-23].
В межах Миколаївської губернії у 1920-поч. 1922 рр., на відміну від Запоріжжя, де через фінансову кризу, окрім власне губ. РСІ, не діяло жодної повітової РСІ, функціонувало чотири повітових РСІ: Миколаївська, Херсонська, Дніпровська та Єлисаветградська [33, арк.53]. Через промислово-економічні особливості регіону (в межах губернії знаходився Єлисаветградський район буровугільної промисловості) в Миколаївській губернії функціонували спеціалізовані Єлисаветградська районна Гірничопромислова й Паливна РСІ, котрі проводили ревізійно-інспекційний огляд роботи підприємств буровугільної промисловості Єлисаветградського району Миколаївщини (при цьому вони входили до штатного розкладу губ. РСІ і нею ж фінансувалися). Загалом же в межах губернії у 1921-поч. 1922 рр. діяло 12 різноманітних промислових спеціалізованих інспекцій (будівельні, паливні, гірничопромислові, торгівельні тощо), котрі звітувалися перед відповідними повітовими та губ. РСІ [34, арк.2, 16]. Також за участі губернського та повітових РСІ, а особливо їх голови Алимова* [35, арк.40], було організовано 18 гуртків сприяння РСІ, до складу яких входило 70 осіб [32, арк.24-33]. Наприкінці 1921-поч. 1922 рр. кадровими співробітниками Миколаївської губ. РСІ були 230 інспекторів, включно з повітовими та районними РСІ, але без врахування працівників волосних РСІ [34, арк.11].
В березні 1922 р., за ініціативи нового голови Миколаївської губ. РСІ О. Єлісаєва, при управлінні губ. РСІ було створено Миколаївську губернську повірочну інспекцію (далі - МГПІ). Метою її роботи було збереження єдності та узгодженості використання і застосування в межах всієї губернії мір і вагів, здійснення загального нагляду за зберіганням точних зразків фунта, мір сипучих, рідких та метричних тіл у промисловому виробництві та торгівлі. Наявність МГПІ досить сильно вирізняла органи РСІ Миколаївщини з-поміж інших установ рСі Радянської України того часу.
У положенні Про Миколаївську губернську повірочну інспекцію вказувалося, що МГПІ була підзвітною Миколаївській губ. РСІ установою і мала статус самостійного відділу губ. РСІ. Керівництво і штати МГПІ призначалися і затверджувалися головою губ. РСІ, а її персонал, котрий складався з шістьох фахівців- експертів, не мав права проводити будь-які заходи інспекційно-ревізійного характеру, оскільки робота мала перевірочний характер і полягала у експертизі мір та вагів при стаціонарних майстернях мір і вагів. Після закінчення перевірки виносилися обов'язкові для всіх рішення, котрі вступали в законну силу після затвердження їх губ. РСІ та губвиконкомом [34, арк.17, 18 зв.]. У випадку, якщо у підзвітних торгівельно- промислових чи сільськогосподарських підприємств були виявлені незаконні зразки мір і вагів - підробки, їх власники підлягали судово-слідчому переслідуванню з боку органів міліції, прокуратури та суду або ж повинні були сплатити великий штраф, тоді як самі "підробки" вилучалися МГПІ і підлягали подальшому знищенню [34, арк.21 зв.-22].
Всього в межах губернії, окрім МГПІ, функціонували також Єлисаветградська, Херсонська та Дніпровська повітові повірочні інспекції (Миколаївський повіт входив до юрисдикції самої МГПІ). Працювало у органах МГПІ Миколаївщини 18 осіб, котрі мали спеціальну освіту, статус держслужбовців, пройшли при губ. РСІ спеціальні курси і склали іспит на профпридатність [34, арк.18].
Проте роль і місце регіональних органів РСІ на Півдні України значно змінилися, коли 1 січня 1922 р., згідно з рішеннями НК РСІ УСРР, всі губернські, повітові та волосні РСІ були ліквідовані, а замість них було створено інститут губернських, повітових та волосних уповноважених РСІ (фактично ж повітові РСІ залишилися у тому ж вигляді і були підзвітні губ. уповноваженому РСІ, тоді як волосні РСІ були ліквідовані). Дана реорганізація була викликана загальнореспубліканською політикою 50%-го скорочення штатів у всіх партійно-державних установах Української СРР [20, арк.21]. В рамках даного реформування також були ліквідовані всі місцеві спеціалізовані гірничопромислові, паливні, будівельні, торгівельні та інші інспекції, підзвітні губернським та повітовим РСІ [36, с.4].
У зв'язку з цим всі губ. уповноважені РСІ на Півдні України були значно обмежені у правах і повноваженнях, тому що відтепер вони