УДК 94(477)"19":336.22:316.4.063.34

Т. В. Оніпко

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЩОДО СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Предметом аналізу даної статті є податкова політика держави, яку вона проводила в період нової економічної політики щодо споживчої кооперації. Керівництво країни розглядало споживчу кооперацію як основний товаропровідний апарат між містом і селом, відповідно саме їй держава надавала податкові пільги. Маючи переваги при оподаткуванні, кооперативні організації України активізували торговельну діяльність щодо завоювання споживчого ринку. Досвід минулого, як позитивний, так і негативний, стане в нагоді нині, оскільки в умовах економічної кризи споживча кооперація, особливо на селі, потребує державної підтримки.

Ключові слова: неп, споживча кооперація, податки, податкові пільги, фінансова підтримка.

Одним із найбільш ефективних засобів державного регулювання підприємницької діяльності завжди були податки. Відтак у період непу споживча кооперація мала пільгові умови не лише в кредитній, але й у податковій сфері. Це цілком стосувалося торговельної діяльності кооперації, на яку було зроблено ставку у конкурентній боротьбі з приватним сектором за оволодіння споживчим ринком.

Ще у 1920-ті рр. з'явилися перші дослідження з історії господарювання кооперації в умовах ринку. Серед них були наукові розробки, присвячені питанням податкової, кредитної і цінової політики, які мали безпосереднє відношення до розвитку всіх видів торгівлі, як усуспільненої, так і приватної [1]. Однак проблема оподаткування споживчої кооперації в роки непу тоді не стала предметом спеціальних історичних чи економічних студій, оскільки більше уваги дослідники звертали на кінцеві результати торговельної діяльності споживчих спілок і товариств.

Окремі положення щодо надання споживчій кооперації СРСР податкових пільг з метою налагодження торговельної діяльності у 1920-ті рр. містять праці, які вийшли в кінці 1940-х - на початку 50-х рр. [2]. Вони розглядали податкову політику держави, керуючись диференційним підходом до різних форм торгівлі, відповідно споживча кооперація як основна товаропровідна ланка у змаганні з приватним торговцем законно мала розраховувати на більші пільги.

Питання організації товарообороту в умовах непу розглядала Л.П. Горкіна, акцентуючи на державному регулюванні оптової та роздрібної торгівлі шляхом директивного обмеження приватного сектора торгівлі [3]. Специфіку пільгового оподаткування торговельних операцій споживчої кооперації у 20-ті рр. ХХ ст. автор не розглядала.

Варто підкреслити, що в сучасній історіографії непу відбулося суттєве нагромадження знань, вільних від догматів. Протягом 80-х рр. ХХ ст. і першого десятиріччя ХХІ ст. науковці зробили помітний внесок у дослідження різних форм торгівлі в умовах нової економічної політики. Так, окремий розділ монографії Г.А. Гетьмана [4] присвячений історії кооперативної торгівлі в роки непу. Учений наголошує на тому, що в галузі торгівлі приватному сектору протиставлялася торгівлі усуспільнена - державна та кооперативна. У зв'язку з цим держава надавала споживчій кооперації економічні, фінансові та банківські привілеї. Проте питання встановлення податків щодо споживчої кооперації в даній монографії згадане лише в декількох рядках.

Окремі аспекти механізму податкової політики держави в період непу розкриті у праці О.П. Бакуменка [5]. Заслуговує на увагу висновок автора про те, що через податки держава регулювала процеси нагромадження в дрібнотоварному і приватному секторах, посилюючи позиції соціалістичних елементів в економіці. На думку дослідника, в умовах непу було створено ряд ринкових структур, які так чи інакше впливали на розвиток торгівлі - стійка валюта, біржі, податки. Не викликає заперечення теза О.П. Бакуменка про те, що в основу податкової політки був покладений класовий принцип: найвищим податком обкладалися заможні верстви, меншим - середняки; чимало бідняків звільнялися від нього взагалі. Автор звернув увагу на те, що продподаток став стимулом для відродження селянського господарства, був спрямований на розвиток торгових зв'язків, посилення ролі ринку. Водночас слід зазначити, що досвід податкової політики держави щодо торговельної діяльності споживчої кооперації в 1920-ті рр. О.П. Бакуменко розглянув фрагментарно.

Проблеми розвитку державної, кооперативної та приватної торгівлі в Україні у 20-ті рр. ХХ ст. стали предметом дослідження В.В. Лантуха [6]. Він запропонував широку картину механізмів державного регулювання цін, з помилками і знахідками, що траплялися на цьому шляху. Науковець підкреслював, що в період непу податки на торгівлю були одним з головних джерел надходження коштів у державний бюджет. Варто відзначити, що у розвідці В.В.Лантуха домінує аналіз особливостей оподаткування приватної торгівлі. На думку вченого, податки на приватну торгівлю розглядалися державою як один з ефективних важелів щодо регулювання приватного капіталу. Натомість питання оподаткування споживчої кооперації в роботі розглянуті меншою мірою.

Проблему взаємозалежності приватнопідприємницької діяльності і фінансового ринку України в роки непу досліджував В.П. Волосник [7]. Щоправда, торговельна діяльність споживчої кооперації та її оподаткування в цей період автором лише згадувалася, проте спеціально не розглядалась. Дослідження взаємозв'язку ринку і торгівлі в умовах непу зробила у монографії О.А.Пиріг [8], надавши певну увагу специфіці кредитної політики держави, однак податкові заходи держави щодо споживчої кооперації тільки штрихово окреслені. Однією з останніх робіт, присвячених дослідженню кооперативного руху на Лівобережжі, є наукова розвідка В.В. Гольця [9], яка містить цікавий фактичний матеріал щодо розширення господарської діяльності кооперації в умовах непу, проте в ній практично відсутній аналіз досвіду оподаткування споживчих товариств та їх спілок у ринкових умовах.

З огляду на наявну історіографічну базу, мета даної статті полягає в тому, щоб розкрити суть та результати податкової політики держави щодо