Після обрання Президентом Л.Кучми було створено нову Конституційну комісію, в якій було порівну представлені законодавча і президентська влада. На чолі комісії були затверджені співголови з однаковими повноваженнями - Президент Л.Кучма і Голова Верховної Ради О. Мороз.

Конституційній комісії прийшлося зіткнутися з проблемою поділу владних повноважень між парламентом і Президентом, як главою виконавчої влади. Знову виникло питання про звернення до народу у формі референдуму. Моментом обговорення є редакція Конституції винесена на розгляд Верховної Ради. Ця редакція передбачала двопалатну структуру парламенту - Національних Зборів. Верховна Рада не прийняла президентського проекту. Л.Кучма погодився на однопалатний парламент, хоча для гілки виконавчої влади значно зменшувалася самостійність щодо законодавчої влади.

Політична еліта вирішила знайти компромісне рішення. 5 травня 1996р. була створена тимчасова спеціальна комісія для доопрацьовування проекту Конституції України на чолі з народним депутатом від групи "Центр" М. Сиротою. Долаючи конфліктні ситуації, комісія стаття за статтею узгоджувала точки зору різних фракцій і груп.

Прийняття Конституції України конституційною більшістю (2/3) голосів 28 червня 1996р. стало центральною подією політичної історії незалежної Української держави. Діючий Основний Закон має багато компромісних рішень, спостерігається неузгодженість багатьох статей, що дозволяє різне їх тлумачення, а це приводило і приводить до конфліктних ситуацій між гілками влади.

Істотним виявом протистоянь між виконавчою та законодавчою гілками влади та засобом парламентського контролю за діяльністю уряду України стали дні уряду України у Верховній Раді. За період з жовтня 1995р. по лютий 1998р. було проведено 20 днів уряду, на яких розглянуто 37 питань, у тому числі пов'язаних з роботою народного господарства, соціальним захистом населення, ядерною безпекою, обороноздатністю держави, бюджетом та ін. Під час днів уряду виявлялись дискусійні і конфліктні питання, узгоджувались і викристалізовувались позиції депутатських фракцій і груп окремих депутатів.

У самій виконавчій владі продовжували зберігатися нестабільність та протиріччя. Конфліктні ситуації, які виникали між Верховною Радою та Кабінетом Міністрів, між Президентом та Верховною Радою, між Президентом та Кабінетом Міністрів, призводили до того, що змінювалась найслабша ланка у цьому трикутнику, а саме уряд.

Після прийняття Конституції України Верховна Рада чимало зробила для удосконалення діяльності органів державної влади. Зокрема, деталізовано статус Кабінету Міністрів, державних адміністрацій, Кримської Автономії. Саме в цей період вирішені питання, пов'язані з правовим регулюванням діяльності ще кількох найвищих державних органів, зокрема, Конституційного Суду, Вищої Ради юстиції, Рахункової палати та Уповноваженого з прав людини.

Таким чином, у 1994-1998рр. політичні конфлікти між окремими гілками влади та політичними силами продовжували існувати. Ситуацію ускладнювала соціально-економічна криза в Україні, соціальна диференціація суспільства, що поглиблювалась. Разом з тим у ці роки спостерігалася еволюція у взаємовідносинах між законодавчою та виконавчою гілками влади в Україні. Підписання Конституційного договору 1995 року і прийняття Конституції України 1996 року дозволили на певний час досягти консенсусу у відносинах, але не допомогли взагалі запобігти конфліктів, які загострилися в період Президентства В.Ющенка. Відсутність чітко прописаних норм взаємодії інститутів влади створює певні конфлікти в тлумаченні Конституції по всім принциповим питанням, що призводить до загострення політичної ситуації в Україні. Це стосується, наприклад, подання президентом кандидатури прем'єр-міністра до Верховної Ради, процедури контрасигнації, призначення дострокових виборів і т. ін. Залишаючи парламентсько-президентську республіку, необхідно деталізувати розподіл повноважень між Кабінетом Міністрів та Радою національної безпеки і оборони. Виникає гостра необхідність внесення змін у діючу Конституцію.

Джерела та література

Мартинюк РС. Реалізація принципів поділу влади сучасній Україні: політико-правовий аналіз. - Острог, 2007.

Бандурка О.М. Греченко В.А. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть. - Харків, 2000.

Голос України. - 1994. - 10 листопада

Кучма Л. Про найголовніше. - К., 1999.

Пилипенко В. Ю.Привалов, В.Ніколаєвський. Владна еліта у контексті суспільного розвитку. - К., 2008.

Україна на зламі історичних епох.(Державотворчий процес 1985-1999 рр.). Під. ред. Алексєєва Ю.М., Кульчицького С.В.,Слюсаренко А.Г. - К.,2000.

Бандурка О.М., Древаль Ю.Д. Парламентаризм в Україні. Становлення і розвиток. - Харків, 1999. - 275 с.

Мороз О. У складних умовах домінувала тенденція зростання кількісних та якісних показників роботи парламенту // Голос України. - 1998. - 14 травня.

Архів Верховної Ради України. - Ф. 1. - Оп.16. - Спр.5467б. - Арк.1-53.

Архів Верховної Ради України. - Ф.1. - Оп.35. - Спр.134.

Бойко О.Д. Історія України. - К., 2004.

Полякова Л. И. Характер взаимодействия ветвей власти в Украине в 1994-1998 гг.

В статье анализируется комплекс проблем взаимодействия ветвей власти в Украине во время президентства Л.Кучмы. Вопрос досрочных президентских и парламентских выборов 1994 г. возник в сложных социально-экономических и политических условиях. Конфликты между ветвями власти подорвали к ней доверие у населения. 1994-1998 гг. являются важным этапом в сфере формирования законодательной базы для регулирования отношений между ветвями государственной власти. Ключовые слова: выборы, Президент, Верховная Рада, политический конфликт

Polyakova L. I. The character of interaction of the authority branches in Ukraine in 1994-1998

The question of pre-term presidential and parliamentary election in 1994 has been arisen in complicated socioeconomic and political conditions. The conflicts between the authority branches have undermined the confidence of population. It was an