УДК 94(477 430)(477.84)"1941/1944"

Ф. І. Полянський

ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРЮВАННЯ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ У 1941-1944 РР. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ)

У статті розглядаються механізми здійснення німецької окупаційної економічної політики на тернопільських землях у 1941-1944 рр. Аналізуються окупаційні управлінські рішення у сфері власності земель, оподаткування, торгово-господарської діяльності на селі і в місті та їх вплив на соціально-економічне становище населення. Відмічається, цінність сільськогосподарських земель Тернопільщини у дистрикті «Галичина». Підсумовуються завданні збитки господарству Тернопільщини внаслідок економічної політики німецької влади.

Ключові слова: кооперативи, контингент, лігеншафти, населення, німецька влада.

Нацистська Німеччина розглядала українські землі в контексті своєї зовнішньої політики, якою передбачалося створення великої і могутньої німецької імперії. У цих планах Україні відводилася особлива роль як території з величезними економічними можливостями і сприятливим географічним положенням, що заклало б основи могутності райху на Сході. "Мені потрібна Україна, - відверто говорив А. Гітлер, - щоб нас не змогли ослабити голодом, як це було під час попередньої війни". А райхсміністр східних окупованих територій А. Розенберг так визначав роль України в третьому райху: "Завдання України полягає в тому, щоб забезпечити продуктами харчування Німеччину і Європу, а континент - сировиною". Україні відводилася роль годувальниці Третього Райху. Отже, основне завдання полягало в тому, щоб якнайшвидше і якнайповніше почати використовувати українські ресурси.

Концепція німецької колоніальної політики визначалася секретним документом під назвою "Директиви про керівництво економікою" ("Зеленою папкою"), яка була видана в червні 1941 р. На основі його розроблялися інструкції, розпорядження і накази німецької влади економічного характеру.

Головною настановою «Зеленої папки» було те, що згідно наказу фюрера німцям необхідно використовувати всі можливі заходи для повномасштабного використання потенціалу окупованих територій в інтересах Німеччини. В директиві також вказувалось, що сировину, півфабрикати і готову продукцію слід забирати шляхом реквізиції та конфіскації.

З метою управління економікою в умовах німецької окупації створено "Східний штаб економічного керівництва". При арміях діяли "господарські інспекції» і «господарські відділи", в дивізіях - "господарські команди , в польових комендатурах - господарські групи . Прикриваючись термінами реквізиція і "повинність", у населення забирали коштовності та матеріальні цінності [1, с.15].

У господарській площині Тернопільщина становила особливу цінність для німецького окупанта з однієї важливої причини, - економічних можливостей сільського господарства. Одні з найбільших ареалів сільськогосподарських земель у дистрикті "Галичина" знаходилися на Тернопіллі. Кількість землі у Тернопільському повіті становила 333 453 га, з них орної землі - 305 201, луків - 10 256, пасовищ - 9 189, городів - 8 038 і садів - 674; у Чортківському - 286 305 га, з них - орної землі - 260 797, луків - 5 125, пасовищ - 9 897, городів - 9 057 і садів - 1 353; Бережанському - 204 236 га, з них орної землі - 168 156, луків - 16 550, пасовищ - 14 353, городів - 4 331 і садів - 814 [2, с.135].

У середині липня 1941р. в м. Тернопіль прибуває група німецьких спеціалістів з питань сільського господарства, яка 1 серпня 1941р. була сформована в цивільний орган - Відділ прохарчування і сільського господарства управління керівника дистрикту. Ним у праці селянина визначалося дев'ять обов'язків. Серед них: 1) забезпечити харчами армію і місто; 2) підтримувати належний стан шляхів, ровів і річок; 3) знищувати буряни; 4) знищувати тваринних шкідників; 5) вчасно удобрювати грунти; 6) стежити за належним технічним станом сільськогосподарських машин.

В системі економічної політики важливе значення відводилося питанню власності. У державній власності згідно розпорядження про встановлення земельних відносин від 15 серпня 1941 р., нерухомість, яка станом на 1 вересня 1941 р. була у власності польської держави, тепер стає, відповідно, у німецькій. Питання приватизації земель державної власності офіційно проголошувалося, а на практиці, за визначенням М. Сича, німці формували якнайбільші земельні господарства. Станом на 1 липня 1942 р. кількість земельних господарств площею понад 50 га у Тернопільському повіті становила - 129, Бережанському - 84, Чортківському - 159 [2, с.132]. Аналізуючи структуру власності у с/г на території дистрикту стверджуємо, що одні з найбільших показників кількості великих земельних господарств представлені на Тернопіллі. Загалом, за підрахунками радянських джерел загальна площа "лігеншафтів" на території Тернопільщини становила 270 322 га [3, арк.125].

Колишні колгоспи німці перейменовують на громадські господарства, а радгоспи - на державні. Земля мала оброблятися спільно, тобто всіма працездатними членами господарств. Сільськогосподарський інвентар і робочу худобу передають у розпорядження селян, але, перш за все для спільного обробітку у колективних господарствах [4, арк.1-11]. Можна погодитися, що фашистські загарбники зберегли на Україні колгоспи, як стверджує О.Субтельний, підтвердивши цим ще раз свою ідейну єдність зі сталінізмом, призначають у них своїх директорів, а селян зобов'язують до примусової безкоштовної праці. Це була нова форма панщини [5, с.87].

Право приватної власності на землю селянина визнавалося у випадку одноосібного користування та обійстя. "Присадибну землю можна буде, починаючи від 1942 року, як визначалося декларацією про новий земельний лад, на прохання селян збільшувати до розмірів, які не перешкоджали б їхній праці у громадському господарстві... Від приділеної в одноосібне користування землі треба вносити податок натурою. Цей податок стягується в цілості від