Осінні сільськогосподарські роботи і повне виконання контингентів завершувалися святами обжинок. Святкові обжинки на високому рівні відзначалися у Теребовлі, Тернополі, Скалаті [8].

В цілому на Галичині вимагали безоглядного виконання контингенту збіжжям та заявлялося українському комітету, що якщо села добровільно не здадуть, то заберуть силою. Начальник гестапо Крісберг не хотів би вживати таких методів, як вказують звіти кооператорів, однак дістав наказ зі Львова [6, арк.15].

У середовищі селян починає формуватися пасивний опір «новому порядку». Селяни вже не здавали контингент, за свідченнями звітів з округ, навіть не допомагали пацифікації. Тому у визначені села в'їжджали представники верхмату, таборилися по 10-39 чол. у фільварках і проводили відповідну роботу.

Майже щодня контролювали книги збору контингенту в громадських управах. До селян, що не здали навіть незначної норми, приходили німці, проводили т. зв. ревізії і забирали все наявне збіжжя. Якщо нікого не було в хаті, влазили через вікно або через виламані двері. У вільний від цих "службових занять" час ходили по хатах і жебрали яйця, масло й овочі [6, арк.41].

Згідно розрахункового 1942/1943 р. лігеншафти Тернопільської округи виконали зерновий контингент пропорційно в три рази менше, ніж селянські господарства [2, с.243]. Бачимо, що основну увагу при виконанні контингенту адміністрація приділила приватним селянським господарствам.

У другій половині 1943 р. німецький окупаційний режим у Галичині став значно жорсткішим щодо населення. Збільшено на 100 % контингент для селян. За невиконання окупаційних розпоряджень німці карали у формі реквізиції всього майна селян, включно з одягом і взуттям. Це супроводжувалося безжалісним побиттям населення. Ті села, які німці запідозрювали у симпатіях до українського визвольного руху, - зазначав сучасник тих подій у Тернополі, - окупанти "буквально випорожнювали, забираючи збіжжя й продукти прохарчування" [9, с.110].

Збирання контингенту проводилося за допомогою німецької поліції, що нерідко супроводжувалося грабунками цивільного населення та ловлею молодих хлопців до "бавдінсту" [10, арк.4].

Використовували німці для збору контингенту і заложництво. Свідченням цього є те, що 9 грудня 1943 р. в с. Верба Бережанської округи німецька жандармерія заарештувала за незданий 100% контингент - 27 селян. Ляндкомісар заявив, що заарештованих звільнять, як село здасть свій контингент [6, арк.50].

16 грудня 1943 р. до с. Заложці приїхало 16 представників гестапо в справі раніше заарештованих за невиконання контингенту. Заарештованими були: українець Процик Іван і поляк Федачковські Юзеф з с. Ранів. За час їх ув'язнення родичі виконали 100% контингенту. Однак німці, не дивлячись ні на що, їх привселюдно розстріляли [6, арк.51].

Податкова система німецької влади передбачала сплату різних видів податків. Серед них, податки з обороту, з прибутку, з заробітної плати, на благочинну справу, з спадщини. Прибутковий податок сплачували робітники і службовці державних, кооперативних, приватних промислових і торговельних підприємств та установ, а також ремісники, літератори, адвокати, лікари, вчителі, діячі мистецтв. Промислові і ремісничі підприємства, торговельні організації щокварталу зобов'язані були сплачувати податок у розмірі 15% від визначеної суми чистого прибутку. Разом з прибутковим податком сплачувались 3% від суми зарплати на рахунок організацій здоров'я.

Великі податки платити і селяни. Так, у Збаразькому та інших районах встановили норму здачі пшениці - 8 центнерів з гектара [11, арк.18]. Німці накладали на господарства податки, що досягали до 3-4 тисяч злотих. Якщо населення не платило вчасно, то на них накладалися штрафи або арешт, якщо не сплачували і штрафи, у них конфісковували майно. Податки збирали у примусовому порядку за допомогою поліції і жандармерії. Крім податків, з населення брали великий контингент у формі натуральних стягнень: молока, яєць, м'яса, зерна. З кожної дійної корови утримувалося німецькою адміністрацією 800 л молока або 25 кг масла на рік. У випадку не сплати контингенту накладався штраф або арешт не менше двох тижнів. Встановлювалися граничні ціни на продукти. За факти спекуляції жорстко каралось [3, арк.12-13].

Мешканців підвладних окупованих територій зобов'язували для допомоги німецькій армії здавати різні речі. Так, з грудня 1941 р. починається "добровільний", (насправді примусовий) збір теплого одягу. Взимку 1942 р. міщани повинні були здати велосипеди, лещетарське спорядження. Звичними для того часу були випадки примусового відбирання сільськогосподарської сировини у населення [12, с.112].

За невиплату податків і поставок гітлерівці розоряли селянські господарства, забирали худобу і вбивали людей. Так, за свідченням жителя с. Шпиколоси Кременецького району І.М. Вознюка, у 1943 р. німецька окупаційна влада пред'явила ряд завищених вимог щодо постачання зерна, м'яса і молока. Оскільки селяни цього завдання виконати не змогли, то 14 липня 1943 р. в с. Шпиколоси приїхав каральний загін до 300 чол. і вчинив погром над селянами. Німці групами ходили по селі, били вікна, підпалювали двори, забирали речі, вбивали людей, а деяких живими кидали в палаючі будинки. Частину жителів загнали в сарай і спалили. За цей день було спалено 240 селянських дворів і 22 чол. живими. Забрано в примусовому порядку 113 коней, 497 корови, 80 овець і 46 свиней [11, арк.116].

Така само діяла