В актах німецько-нацистського терору можна простежити й використання т.зв. громадських екзекуцій незалежно від національності. В основному - за невиконання контингенту. Так, 3 грудня 1943 р. між Ягольницею і Чортковом німці розстріляли 12 цивільних людей, з них 10 українців і 2 поляків. 12 грудня розстріляно 10 цивільних людей, з них 6 українців і 4 поляків. Серед присутніх були працівники українських і польських комітетів і бавдінстану. Перед розстрілом один з приречених на смерть, вигукнув: «Стріляй, голото!» [13, арк.11].

Порівнюючи окупаційний режиму у Східній Галичині і Волині, можна стверджувати, що у галицькому краю було краще становище для українського населення, порівняно з іншими українськими землями. "Тут режим значно слабший, - зауважував Руднєв, - наявна торгівля, існують сільськогосподарські господарства, приватні дрібні земельні наділи, багато худоби, працездатного люду багато." [14, с.205].

Промислові об'єкти в економічній політиці німецької влади на Тернопіллі використовувалась для сільськогосподарської переробки. Платіжною грошовою одиницею в дистрикті були спочатку карбованець і німецька марка. 18 вересня 1941 р. карбованець був замінений польським злотим, що мав би сприяти розвитку торговельних відносин дистрикту у генеральній губернії.

1 листопада 1941р. були скасовані існуючі дотепер митний, валютний і поліцейський кордони між дистриктом "Галичина" і генеральною губернією. Ці зміни мали би покращити розвитку товарообороту у генеральній губернії. Проте, невміле використання людських ресурсів, а саме масове примусове відправлення робочої сили в Німеччину не могло не позначитися на економічному стані місцевих підприємств. Це видно з документів, що відображають фінансове становище німецьких фірм на території області та їхнє прохання про відстрочку оплати прибуткових податків, оскільки їхнє становище погіршилося в зв'язку з недостатком робочої сили [3, арк.126].

Гуртова торгівля і великі промислові об'єкти на території Тернопілля зосереджувалась у німецьких руках. Серед великих власників-німців відомі такі як: Отто, Гайкль, Рекман, Брехвольд, Бюль, Куніт Альберт, Герман Вільдер тощо [3, арк.125].

Поряд з ними розвивалася і роздрібна, і дрібно гуртова торгівля. Так, Тернопільська філія "Народної Торгівлі", яка займалася постачанням міщан продуктами, порівняно з 1939 р. коли мала у своєму розпорядженню одну крамницю, то у грудні 1942 р. володіла вже 20 крамницями, гуртовнею солі та 3 базами тощо [2, с.194]. Українська торгівля поступово замінювала єврейську, яка була паралізована німецькими розпорядженнями.

Невтішною була картина у сільському господарстві. Загальна площа посіву в 1942-1943 роках порівняно з 1941 роком скоротилася на 28%, а площа посіву цукрового буряка на 78% [11, арк.19]. Недобір сільськогосподарської продукції гальмував розвиток промисловості, наприклад, у даному випадку, цукрової галузі.

В цілому, аналізуючи підсумки економічної політики німецької влади, необхідно врахувати завдані втрати у час окупації. За даними Тернопільської обласної комісії сприяння Надзвичайній державній комісії обліку звірств і збитків, завданих німецько-фашистськими загарбниками встановлено знищення об'єктів промисловості, сільського господарства та інших галузей. Тільки у Тернополі зруйновано тютюнову фабрику, м'ясокомбінат, меблеву фабрику, фабрику музичних інструментів, млин "Союзмука".

У Кременці спалено лісопильний, шкіряний, пивоварний, тютюновий заводи, зруйновано вугільну шахту та залізничну колію протяжністю 32 км. У Чортківському районі зруйновано 4 спиртзаводи, тютюновий фермзавод. У Підгаєцькому - знищено трикотажну фабрику і райпромкомбінат. У Гримайлівському - зруйновано 2 спиртових заводи, фабрику з виробництва кави і макаронну фабрику, Глібівський харчокомбінат, до складу якого входили спиртзавод і млин. Вивезено велику кількість промислового устаткування і машин.

Знищено 249 промислових приміщень, 139 житлових будинки, вивезено 120 парових машин і електродвигунів, 94 металорізальних верстати, 53 деревообробних верстати, 24 каменороздрібнювальних млинів, 45 швейних машин, 8 легкових машин, 69 вантажних машин, 235 возів, 58 вальців, тощо.

Заподіяно великої шкоди сільському господарству Тернопільщини. Вивезено до Німеччини понад 20 тис коней, 7 тис корів, 5 тис свиней, 5 тис овець і кіз, 15 тис шт. домашньої птиці. Пограбовано, знищено і вивезено до Німеччини велику кількість сільськогосподарського реманенту, близько 400 тракторів, 50 комбайнів, 100 сівалок тощо [15, с.126-131].

Господарювання німців на тернопільських землях характеризувалося експансивно-грабіжницькою політикою. Серед злочинних діянь німецьких керівників варто відзначити економічний грабунок, так і фізичне знищення населення. Податкова політика німецької влади була спрямована на використання сировинних, продовольчих і промислових ресурсів. Реалізовуючи плани постачання, жителі окупованих територій не мали змоги повноцінно забезпечити власне існування. Однією з найбільш постраждалих категорій цивільного населення у роки німецької окупації було українське селянство.

Джерела та література

Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів / [під ред. П.М.Костриби]. - К.: Держполітвидав УРСР, 1963. - 488 с.

Сич М. Українська кооперація в Галичині під час ІІ світової війни / Мирослав Сич. - Львів: Українське наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 2000. - 334 с. - (Українознавча бібліотека НТШ ; Ч.14).

Державний архів Тернопільської області (далі - ДАТО). - Ф.319. - Оп.4. - Спр.29.

Центральний державний архів вищих органів влади України (далі - ЦДАВО). - Ф.КМФ-8. - Оп.1. - Спр.187.

Субтельний О. Україна: історія / Орест Субтельний. - К.: Либідь, 1991. - 510 с.

ЦДАВО. - Ф.3833. - Оп.1. - Спр.34.

ЦДАВО. - Ф.3975. - Оп.1. - Спр.6.

Чортківська Думка: Український популярний тижневик для Чортківщини і Бережанщини. - Р.ІІ. -