Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





I

I.В. Саламаха

ІСТОРІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ БАПТИСТАМИ ТА ЄВАНГЕЛЬСЬКИМИ ХРИСТИЯНАМИ В СРСР У 1920 - 30-Х РОКАХ

20-30-і роки ХХ ст. - найбільш гострий період у взаємовідносинах між євангельськими християнами і баптистами. Це - період ідеологічної боротьби та боротьби за віруючих.

Обидві течії з'явилися в Росії у середині XIX ст. і на початку ХХ ст. вже мали свої офіційно оформлені Союзи: у 1884 р. був заснований Союз руських баптистів, а в 1909 р. - Союз євангельських християн. Між цими двома протестантськими течіями простежувалась близькість догматичних, культових і організаційних позицій.

Але були у них і деякі розбіжності:

Баптисти дотримувались кальвіністської доктрини провіндеціалізму; євангельські християни дотримувались армініанської доктрини, згідно з якою людина є володарем власної волі.

Баптисти припускали наявність "друкованого" сповідування; євангельські християни виступали проти такого роду сповідування, вважаючи, що їх сповідування - Новий Завіт і ніякого іншого катехізису або символу віри їм не потрібно.

Баптисти допускали до хлібопреломлення (причащення) лише хрещених по вірі; євангельські християни - усіх християн.

Обряди хрещення, хлібопреломлення та шлюбу у баптистів можуть здійснювати лише пресвітери; в євангельських християн - будь-який член общини [1.-С.727].

З кінця XIX ст. були спроби як з боку євангельських християн, так і з боку баптистів об'єднати ці дві течії. У 1884 р. В. Пашков (один з керівників євангельських християн) спробував "об'єднати усіх віруючих, щоб вони могли пізнати один одного і потім працювати разом". Але з цього нічого не вийшло. Баптисти виступали проти введення відкритого хлібопреломлення та омовіння ніг у тих общинах, де це раніше не практикувалося [2.-С.19-22]. Також баптисти виступали проти того, що обряди хрещення, хлібопреломлення та шлюбу міг здійснювати будь-який член общини (як у євангельських християн).

Як бачимо, вже з самого початку, хоча й було бажання обох течій об'єднатися, на заваді ставали віросповідувальні догми.

Були спроби провести об'єднавчі з'їзди у 1898 р., 1903 р. Нарешті, у 1905 р. відбувся Об'єднавчий з'їзд баптистів і євангельських християн, на якому вперше було прийняте загальне найменування "євангельські християни-баптисти" [3.-С.6-8]. Але далі цього справа не пішла.

На цей час у керівництві баптистів виділились дві групи. Першу групу очолювали брати Мазаєви, другу - Павлов та Одинцов. Формально до 1919 р. головою Союзу баптистів був Дей Мазаєв, який проповідував повне відсторонення від політики і завдання внутрішньої місії баптизму вбачав у релігійному умиротворенні, вихованні у віруючих покірності своїй земній долі як передбаченій Богом, "спасіння" наперед визначеного не всім, хто прийняв баптистську доктрину, а тільки "обраним".

Друга група баптистів - так звані "молоді", виступали за необхідність змін у церкві. І одне з основних завдань вони вбачали в об'єднанні баптистів з євангельськими християнами [4.-С.52].

Євангельські християни (на чолі церкви в цей час був І. Проханов) були прибічниками "загальної спокути", тобто відстоювали ідею про те, що усі віруючі, а не тільки "обрані" (як у баптистів) отримають спасіння. В общинах євангельських християн обряди могли проводити за дорученням общини будь-які члени (у баптистів - тільки рукоположеними пресвітерами). Та й взагалі євангельське християнство відрізнялося від баптизму менш суворою централізацією, значенням та впливом релігійної ієрархії і духом авторитарності.

У 1917 р. між керівниками баптистів і євангельських християн знову почалися переговори про злиття, але знов не було досягнуто згоди. Баптистські "молоді" лідери П. Павлов, М. Тимошенко писали Д. Мазаєву: "Ми вважаємо, що справу об'єднання не можна вважати похованою, а навпроти, ті труднощі, що виникли, повинні змусити нас, і взагалі усіх, відверто співчуваючих цій славній справі, тісніше об'єднатися для подолання перешкод" [5.-Кол.УШ.-Оп.1.-Спр.24.-С.2]. Однією з таких перешкод і була протидія з боку мазаєвської групи. Хоча більшість віруючих була за злиття союзів.

Після тривалих переговорів, у жовтні 1919 р., під час 6-го Всеросійського з'їзду євангельських християн, у присутності представників Союзу баптистів Павлова і Шилова прийняли проект об'єднання двох союзів. Було вирішено зібратися в наступному, 1920 р. в Петрограді представникам від Союзу євангельських християн і Союзу баптистів для обговорення питання про об'єднання. Така зустріч відбулася в січні 1920 р. На цій же нараді було обрано Тимчасову Всеросійську загальну раду євангельських християн і баптистів. До неї увійшли: від євангельських християн - Проханов, Матвєєв, Петров, Орлов і Капалигін; від баптистів - Павлов, Шилов, Сиротін, Яухіайнен і Меліс. Перед радою було поставлено завдання скликати об'єднавчий з'їзд обох союзів для прийняття рішення про злиття [6-С.27].

Вже після того, як Рада почала роботу з підготовки об'єднаного з'їзду, в травні - червні 1920 р. у Москві проходив Всеросійський з'їзд баптистів, який майже цілком був присвячений питанню про злиття двох союзів. З'їзд голосуванням прийняв резолюцію, запропоновану П. Павловим, про повне злиття двох союзів в один з єдиною назвою [7.- С.6].

Але об'єднання все-таки не відбулося. Формальною перешкодою було те, що обидві сторони не дійшли згоди щодо складу керівних органів об'єднання та місце їх перебування. Після цього учасники з'їзду роз'їхалися по своїх містах (у Москві був центр баптистів, у євангельських християн - центр у Санкт-Петербурзі) [8.-С.52-68].

Мазаєвська група висловила задоволення у зв'язку з тим, що об'єднання не відбулося. Д. Мазаєв в одному із своїх листів писав: "Я дуже радий, що Господь зруйнував це


Сторінки: 1 2 3 4