УДК 94(512.143):[323.15:297]"1917/1920"

Д. А. Прохоров

ЕТНОПОЛІТІКА І НАЦІОНАЛЬНО-КОНФЕСІЙНІ ОБ'ЄДНАННЯ В КРИМУ В 1917-1920 РР.: ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ КРИМСЬКИХ КАРАЇМСЬКИХ ОБЩИН

Метою запропонованої статті є аналіз історії діяльності національно-конфесійних об'єднань караїмів в умовах зміни політичних режимів в Криму в період з 1917 по 1920 рр. У публікації використовувалися матеріали, що зберігаються у фондах Державного архіву АР Крим, а також відомості, що містяться в статистичних звітах, збірках документів і пресі того часу.

Ключові слова: Крим, караїми, етнополітика, Лютнева революція, громадські об'єднання, органи конфесійного самоврядування.

Досліджування проблем воєнної, політичної та економічної історії Кримського півострова в період з 1917 по 1920 рр. свого часу проводили А.К. Бочагов, В. Єлагін, Т. Бояджієв, М. Бунегін, Б. Вольфсон, П.І. Гарчев, М. Рос, О.Г. і В.Г. Зарубіни, В.Ф. Шарапа і К.К. Лінев, А.В. Мальгин, В.М. Брошеван, В.І. Корольов та ін. [1-18]. У публікаціях вищезгаданих дослідників надано практично вичерпну інформацію з цього питання. Проте, слід зауважити, що етнічну і конфесійну ситуацію, що склалася в Криму у цей період, в історіографії практично не було висвітлено. На окремий розгляд в контексті вказаної теми заслуговує історія караїмських общин півострова. Метою пропонованої статті є аналіз історії діяльності національно- конфесійних об'єднань караїмів в умовах зміни політичних режимів в Криму в період з 1917 по 1920 рр. У публікації використовувалися матеріали, що зберігаються у фондах Державного архіву АР Крим, а також відомості, що містяться в статистичних звітах, збірках документів і пресі того часу.

У 1917 р. Крим в етнічному і конфесійному відношенні був досить строкатим регіоном. Національний склад півострова виглядав таким чином. По перепису 1917 р. на півострові проживали 808903 особи; з них росіян і українців - 49,4 % (399785 тис.), кримських татар і турок - 26,8 % (216968 тис.), євреїв (включаючи кримчаків) - 8,4 % (68159 тис.), німців - 5,1 % (41374 тис.), а також греків, вірмен, болгар і пр.; всього - 34 національності. Караїмів в Криму в 1917 р. проживало 9078 осіб [13, с.56].

Після Лютневої революції 1917 р. в Криму помітно пожвавлюється суспільне життя. Формуються різні політичні сили; на хвилі загальнодержавних трансформацій активізуються різноманітні національні партії і товариства. Перевлаштування політичної і соціальної сфери не могло не торкнутися і караїмських громад. Спочатку і буржуазні, і соціалістичні, а також національні організації проголосили про свою єдність і лояльність Тимчасовому уряду. 17 березня 1917 р. під головуванням караїма А.Я. Хаджі в Сімферополі відбулися спільні збори партії кадетів, які висловилися за встановлення демократичної республіки і одностайність рад з Тимчасовим урядом до кінця війни [19, с.131]. Серед активістів партії кадетів слід також назвати караїма С.С. Крима - майбутнього главу другого Кримського крайового уряду [20, с.97-108]. Підтримали Тимчасовий уряд і помірні соціалісти - соціалісти-революціонери (есери) і меншовики.

Приимали участь у партійному і політичному будівництві на півострові також і кримські караїми. З проголошенням політичних і цивільних свобод караїмські духовні і громадські лідери з натхненням відзначали, що «віднині російський і татарин, поляк і караїм, єврей і грек - всі вони рівноправні сини однієї спільної матери, великої та могутньої Росії» [21, с.1]. Фактично одностайність в підтримці курсу Тимчасового уряду висловили кримські національно-суспільні та культурні організації - у тому числі, і караїмські. Так, 4 березня 1917 р. Таврійським і Одеським караїмським гахамом С.М. Шапшалом всім підвідомчим йому караїмським громадам Росії було розіслано телеграми із закликом «цілком підкорятися Тимчасовому Уряду»; на зборах караїмської громади Євпаторії, що відбулися 7 травня 1917 р., гахам проголосив «гучне «ура» новому уряду, одностайно підхоплене всіма учасниками зборів» [22, с.5]. У зверненні до членів євпаторійської караїмської громади С.М. Шапшал, відзначивши доброзичливе відношення членів уряду до справ всіх без виключення національностей, підкреслив і той факт, що директор (комісар) Департаменту духовних справ іноземних сповідань (ДДСІС) МВС (згодом - Міністерства сповідань) професор С. Котляревський пообіцяв свою допомогу в справах, що стосувалися зміни законодавства відносно караїмів [22, с.5]. У вересні також планувалося відкриття караїмської секції при ДДСІС МВС, на засіданнях якої передбачалося обговорювати різні питання щодо розвитку караїмських громад. Проте цьому не призначено було статися - більшовицький переворот, що стався у жовтні 1917 р., перекреслив плани караїмського духівництва.

Набуває конкретних форм і національно-культурних рух серед представників караїмської інтелігенції. У 1917 р. було здійснено спробу створення «Караїмської Національно-демократичної партії культурного самовизначення» (КНДПКС). Ініціатором її заснування був відомий караїмський громадський діяч С.С. Єльяшевіч. Першочерговим завданням перед партією ставилося сприяння збереженню основ складових караїмського суспільства: релігії, мови та культури. Члени КНДПКС планували також надавати широку допомогу всім караїмам, що потребували духовної і матеріальної підтримки. В цілому, діяльність КНДПКС можна віднести до консервативно-ліберально-демократичному напряму. Історія КНДПКС була порівняно недовгою - у зв'язку з початком на півострові Громадянської війни, етнічними конфліктами, голодом і розрухою, а також в умовах зміни різних урядів караїмська партія зникає з політичного горизонту. її ідейний натхненник С.С. Єльяшевіч в 1921 р. виїхав з Криму до Москви, де кардинально поміняв свої погляди - від національно-патріотичної ідеї він прийшов до атеїзму і став переконаним інтернаціоналістом.

Пожвавлення суспільно-політичного життя, проголошення демократичних