УДК 94:329:342.8(477)

Н. Ю. Ротар

ПРОБЛЕМИ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ У ПЕРЕДВИБОРНОМУ ДИСКУРСІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ

Здійснений аналіз офіційного дискурсу політичних партій України щодо основних проблеми і перспектив етнонаціонального розвитку українського суспільства дозволяє стверджувати, що за своєю суттю передвиборні програми є прийомом політичної боротьби, який використовується з метою посилення позицій політичної партії у боротьбі за голоси виборців, впливу на структури влади та інститути. Порівняльний аналіз етнополітичної складової партійних програм на парламентських виборах в Україні 2006 та 2007 рр. дозволяє стверджувати, що всі політичні партії розуміють небезпеку політизації етнічності на ґрунті мовних проблем, і тому в своїй політичній діяльності у міжвиборчий період уникають реалізації позицій, проголошених під час виборів.

Ключові слова: етнонаціональний розвиток, партійна політика, передвиборний дискурс.

З початком трансформаційних процесів в Україні, поряд із докорінними змінами в інституційному дизайні політичної системи, концептуальних змін зазнала й модель етнополітичних відносин, сформована в радянський період. Проте, до сьогодні політична риторика еліти щодо управління етнонаціональними процесами так і не набула цілісних імперативів. Як і раніше, в політичному порядку денному з питань етнонаціонального розвитку домінують ситуативний популізм і тактичний прагматизм, позбавлені осмисленої ідеологічної основи. Це породжує з одного боку, популярність технічно нейтральних термінів (оптимізація, ефективність, досконалість), з іншого - продукує у політичних партій бажання догодити всім сегментам електорату, що зрештою призводить до неможливості вийти на рівень інтеграції громадянського й політичного інтересу у сфері етнополітичних відносин.

Аналізу етнонаціональних процесів в Україні, оцінці їх конфліктогенного потенціалу в контексті етнічних протиріч та проблемам управління етнополітичною сферою функціонування українського суспільства присвячені численні наукові дослідження О.Майбороди, В.Котигоренка, Л.Нагорної, В.Базіва, О.Гараня, О.Рафальського [1-8]. Постійне відтворення наукового інтересу до дослідження етнонаціональних процесів свідчить про те, що до сьогодні для України залишається актуальною проблема пошуку та вироблення адекватних механізмів розвитку етнополітичних процесів, які на концептуальному рівні були б систематизовані в межах державної стратегії етнонаціональної політики. У контексті цієї проблеми, на нашу думку, особливого значення набуває конструктивна роль політичних партій, які у конкурентному публічному змаганні за владу актуалізують проблеми етнополітичного розвитку, а згодом, у парламентських стінах, шляхом законодавчої діяльності, моделюють етнополітичні відносини. Тому, метою даної статті є визначення особливостей офіційного дискурсу політичних партій України в частині основних проблеми і перспектив етнонаціонального розвитку українського суспільства.

Оцінюючи процес формування партійної політики у сфері етнонаціональних відносин, вважаємо за доцільне звернутися до аналізу позицій, що виголошуються ними під час парламентських передвиборних кампаній. У цей період дихотомія політизація етнічності - нейтралізація етнічності є однією з тих проблемних диспозицій, яка традиційно актуалізується під час електоральних процесів в Україні. У період виборів національні меншини перестають сприйматися та оцінюватися політиками як чинники етнічної демографії, оскільки вони перетворюються на динамічну політичну позицію, яка передбачає публічну ідентифікацію з національною меншиною, виголошення вимог щодо визнання на офіційному рівні цих ідентичностей та колективних культурних (політичних) прав, які ґрунтуються на них. Це дозволяє оцінювати політичну меншину як «поле різних та конкуруючих позицій, які поділяються різними організаціями, партіями, рухами чи індивідуальними політичними акторами, кожен з яких прагне представляти меншину перед її членами, державою та зовнішнім світом, тобто прагнуть монополізувати легітимне представництво групи» [9, р.105].

Одним з джерел оцінки позиціонувався політичних партій у сфері етнонаціональних відносин є передвиборні програми - документи, які структурують політичні дебати періоду виборів та наділяє суб'єкта виборчого процесу умовним комплексом політичних позицій. П.Хенінгс та Х.Кеман вказують на те, що «електоральні маніфести - це важливии та надіинии ресурс даних», якии є джерелом достовірної інформації про партійні переваги і стратегії уряду на короткий термін та інформації про розвиток масових партій, політики, ідеології, стратегії розв'язання проблеми політичної участі тощо [10, р.36]. Таке розуміння функцій та завдань передвиборних програм, дозволяє здійснити дослідження етнополітичної складової цих партійних документів, використовуючи комплексний аналіз, який утворюється послідовністю чотирьох етапів: (1) політичний аналіз на рівні прямого слова; (2) аналіз засобів та прийомів, які використовуються партією; (3) аналіз ідей та апріорних посилань, системи суджень та логічних посилань; (4) аналіз прямих декларацій.

Політичний аналіз на рівні прямого слова дозволяє визначити позиції політичних партій стосовно найважливіших, на їх погляд, політичних проблем, окреслити шляхи їх розв'язання та фактично з'ясувати самопозиціонування того чи іншого суб'єкта політичного процесу. Одним з прийомів самопозиціонування є визначення власних позицій стосовно домінуючої політичної сили, який відкриває широкі можливості для громадян в інтерпретації позицій партії. Зокрема, такий прийом був використаний Партією регіонів на парламентських виборах 2006 р., коли перша частина передвиборчої програми «Рік Майдану - рік обману» була побудована із використанням словосполучень Вони обіцяли, Вони запевняли, Вони пророкували, після яких наводилося власне бачення наслідків обіцянок, запевнень та пророцтв [11, с.4]. Подібний варіант самопозиціонування, однак у формі підтвердження ідентичності з президентською гілкою влади, на парламентських виборах 2006 р. було використано НУ. На противагу програми Партії регіонів, у передвиборній програмі цієї політичної сили використовувалися прийоми, що вказують на єдність з В.Ющенком та системою його політичних позицій - Ми були з Віктором Ющенком, коли він створював опозиційний блок «Наша Україна»; Ми були з Віктором Ющенком, коли він сказав: «Я йду в