Аналіз засобів та прийомів, які використовуються партією передбачає визначення суті риторичних прийомів, які використовуються у передвиборчій програмі та обраної системи аргументації. Більшість політичних партій України будують систему аргументації у передвиборчих програмах за допомогою емоційно-ціннісного підходу, який спирається на образи та символи. Зокрема, на парламентських виборах 2007 р. Партія регіонів використала традиційний для української риторики прийом дихотомічного структурування політичних позицій: «Ми - різні: на Півночі та Півдні, Заході та Сході, але ми - громадяни єдиної країни. У цьому - запорука нашої сили і процвітання. .Ми - послідовні прихильники гасла: «Дві мови - один народ!» [23]; нУНс використала риторичний прийом заперечення небажаного: «ніхто не зазнаватиме мовних утисків» [24]; КПУ звернулася до прийому безапеляційного ствердження: «Основний Закон встановить інститут подвійного громадянства на підставі міжнародних угод» [25]; Блок Литвина актуалізував ідеї абсолютної рівності: «здійснення реальних заходів для утвердження української нації як співтовариства вільних громадян незалежно від їхнього походження, мови, віросповідань та політичних переконань» [26]; «Свобода» запропонувала аргументи, засновані на прийомі апеляції до справедливої дискримінації: «Регламентувати вживання української мови у ЗМІ відповідно до кількості українців - не менш ніж 78 %» [27].

Відсутність передвиборних програм, які використовують логічну систему аргументації, побудовану на логіці несуперечливих суджень пояснюється, на нашу думку тим, що жодна політична сила в Україні не сформулювала власного системного бачення того, що таке державна етнонаціональна політика, і тому у період виборів актуалізує найгостріше для українського суспільства питання - мовне, яке є, по-перше, лишень однією з чисельних частин етнонаціональної політики та по-друге, може бути презентовано в сучасних політичних та соціально-економічних умовах розвитку українського суспільства переважно за допомогою емоційних риторичних прийомів.

Аналіз ідей, апріорних та логічних посилань посилань, системи суджень дозволяє виявити те, що для політичної партії є аксіомою і тому може прямо не декларуватися. Зокрема, на парламентських виборах 2006 та 2007 рр. ПСПУ Н.Вітренко у передвиборних програмах позиціонувала себе як партія, що зорієнтована на створення союзу України, Білорусі та Російської Федерації. Апріорі це передбачає, що ідея такого об'єднання пов'язана з розширенням сфери використання російської мови в Україні та в перспективами надання їй статусу державної. Проте, серед законодавчих ініціатив, які презентуються на рівні партійних медіа-ресурсів, не представлено жодної пропозиції, що акумулює бачення партією принципів формування та реалізації етнонаціональної політики в Україні [28]. Таким чином, апріорні посилання вступають у суперечність з прямими деклараціями цієї політичної сили.

Подібного підходу до формулювання апріорних посилань дотримується й КПУ. Лідер комуністів П.Симоненко напередодні та під час виборчих кампаній 2006 та 2007 рр., підкреслював, що програма партії передбачає державну підтримку україномовного видання, але не придушення податками російськомовного, контроль за чистотою мови на державному ТБ, замість викручування рук недержавним, як це зараз робить керівництво Нацради з питань телебачення та радіомовлення [29]. Однак, активно позиціонуючи власне бачення моделі етнонаціональної політики України у період виборів, КПУ не інтегрує ці ідеї до сфери своєї парламентської діяльності, продовжуючи, тим часом виголошувати їх поза парламентськими стінами. Така тактика свідчить про невідповідність партійних передвиборчих заяв та дій КПУ як парламентської партії.

За іншою системою логічних конструкцій будувалися апріорні посилання БЮТу. Як зазначалося вище, на парламентських виборах 2006 р. ця політична сила фактично уникала актуалізації етнополітичних проблем, вкладаючи її у схему загальнолюдських потреб, громадянського суспільства та відродження духовності. У передвиборчій боротьбі 2007 р. своє ставлення до етнополітичного розвитку України БЮТ актуалізував у назвах та салоганах, які використовувалися цією політичною силою. Зокрема, в межах передвиборчої стратегії блок розробив програму стратегічного розвитку України «Український прорив: до справедливої і конкурентоспроможної країни». Структурний аналіз назви цієї програми, дозволяє стверджувати, що проблеми справедливості та конкурентноздатності, типові для цієї політичної сили, є більш важливими для БЮТу, ніж ґрунт, на якому вони мають реалізовуватися - українське суспільство.

Ще одним варіантом побудови системи апріорних посилань є позиція сПу, яка до 2005 р. уникала публічного позиціонування з проблем етнонаціональної ситуації в Україні. Поворотним моментом для партії став січень 2005 р., коли за ініціативою її лідера О.Мороза у ВРУ було зареєстровано законопроект, яким пропонувалося надати російській мові, поряд з українською, статусу офіційної [30, с.15]. О.Мороз, вказуючи на причини появи цього законопроекту, зауважив, що президентські вибори 2004 р. оголили процеси, які відбуваються в мовному середовищі України, тому для унеможливлення політичних спекуляцій на мовному ґрунті варто вдосконалити чинне законодавство України, яке регламентує подальший розвиток української мови, регіональних мов та мов етнічних меншин. У даному випадку, не зважаючи на певні зміни в оцінці етнополітичних процесів в Україні, не варто говорити про зміну апріорних посилань СПУ. На нашу думку, це є свідченням пошуків шляхів розв'язання проблеми політизації етнічності у період саме виборчих кампаній та використання етнонаціональних