УДК 94(477)"1948":284.57

І. В. Саламаха

П'ЯТИДЕСЯТНИКИ В УКРАЇНІ. РІК 1948-Й

У статті досліджується діяльність п'ятидесятників в Україні у 1948 р. На підґрунті архівних матеріалів виявлено причини активізації діяльності п'ятидесятників у питанні про вихід з Союзу євангельських хрис- тиян-баптистів. Показано спроби заснувати незалежний Союз п'ятидесятників в Україні у 1940-і роки. Ключові слова: п'ятидесятники, євангельські християни-баптисти, протестанти

У 1944 р. в СРСР за ініціативою радянського керівництва було засновано Союз євангельських хрис- тиян-баптистів на чолі зі Всесоюзною радою євангельських християн-баптистів. Під дахом цієї організації планувалося об'єднати всі протестантські церкви Радянського Союзу та тримати їх під державним контролем. Але, найбільший опір такій політиці об'єднання чинили п'ятидесятники, які планували наприкінці 1940-х років заснувати власний церковний союз.

Наукове дослідження історії п ятидесятницьких церков в Україні проводилось істориками: В.Мельник [1], О.Назаркіною [2], В.Франчуком [3].

Автор даної статті поставив за мету дослідити спробу створення Союзу п'ятидесяників в Україні в 1948 р. та наслідки цього.

У жовтні 1944 р. було засновано Союз євангельських християн та баптистів з Всесоюзною радою євангельських християн та баптистів як керуючим органом. Було напрацьовано Положення про Союз євангельських християн та баптистів і прийнято систему уповноважених (потім їх перейменували на старших пресвітерів) у регіонах. Старшим пресвітером України було призначено О.Андрєєва [4, с.527].

У І945-1946 рр. до цього Союзу було приєднано менонітів, п'ятидесятників та інші протестантські церкви. Причому п'ятидесятників в Україні на цей час нараховувалось близько двадцяти п'яти тисяч осіб [5, арк.48].

З 18 по 25 серпня 1945 р. в м. Москві відбулась нарада, на якій були присутні керівники євангельських християн-баптистів, а також представники від християн віри євангельської (так себе йменували п'ятидесятники Західної України) - І.Панько і С.Вашкевич та представники християн євангельської віри (п'ятидесятники Східної України) - Д.Пономарчук і А.Бідаш.

Результатом цієї наради стало підписання угоди між євангельськими християнами-баптистами та п'ятидесятниками, яка залишилась в історії під назвою "Серпнева угода" чи "Московська угода". В ній було сказано про об'єднання п'ятидесятників із Союзом євангельських християн-баптистів [4, с.233-234].

Найскладнішим питанням при об'єднанні було питання з омовінням ніг (цей обряд є у п'ятидесятників, а у євангельських християн баптистів - немає) та з приводу заборони моління іншими мовами (у п'ятидесятників).

Д.Пономарчук і А.Бідаш після підписання угоди з євангельськими християнами-баптистами віруючим - п'ятидесятникам розповідали, що утримуватися від моління "іншими мовами" слід лише на відкритих службах, але на закритих (де присутні лише п'ятидесятники) - можливо. Також вони казали, що не слід зовсім відмовлятися від омовіння ніг, а проводити його на окремих зібраннях п'ятидесятників [6, арк.34].

З боку державної влади та керівництва євангельських християн-баптистів заборонялося п'ятидесятникам омовіння ніг та моління іншими мовами. Це викликало велике незадоволення серед віруючих - п'ятидесятників.

Також п'ятидесятники були незадоволені тим, що в об'єднаних церквах керівниками призначалися, в основному, представники євангельських християн-баптистів. Це також було політикою радянської влади. Вже у вересні 1945 р. уповноваженому Ради у справах з релігійних культів при Раді народних комісарів СРСР по УРСР Вільховому з м. Москви надійшла інструкція, в якій відносно п'ятидесятників зазначалось:

"...1. Всю роботу зі злиття п'ятидесятників із євангельськими християнами-баптистами... проводять пресвітери Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів... З боку деяких п'ятидесятників можлива активна протидія..., що може призвести до розколу і заснуванню груп, які можуть об'єднатися на підґрунті цього. Спробам такого роду необхідно... перешкоджати.

...2. Треба слідкувати за тим, чи всі приєднані п'ятидесятники дійсно згодні з "Серпневою угодою", чи будуть вони на молитовних зібраннях дотримуватися порядку, який є у євангельських християн-баптистів, чи не будуть вони намагатися тиснути на євангельських християн-баптистів у питаннях щодо своїх обрядів...

Сигнали від уповноважених Ради у справах з релігійних культів... фіксують спроби п'ятидесятників обійти основні положення рішення й використати його виключно зі своєю метою... Таким діям слід покласти край...

Реєстрацію релігійних общин євангельських християн-баптистів... проводити... під назвою "євангельські християни-баптисти", причому, реєструючи общини п'ятидесятників, треба мати на увазі, що вони входять до складу общин євангельських християн-баптистів. У питанні про реєстрацію пресвітера необхідно віддавати перевагу пресвітеру євангельських християн-баптистів... У випадку, коли виникає явна загроза поглинання п'ятидесятниками євангельських християн-баптистів, від злиття общин необхідно втримуватись...

7. Ніяких конференцій пресвітерів і представників п'ятидесятників у республіці чи області... ні в якому випадку не допускати..." [б, арк.35-37].

Тобто, політика була спрямована на повне поглинання та знищення общин п'ятидесятників за допомогою керівників євангельських християн-баптистів.

Вже у 1946 р. (через рік після підписання "Серпневої угоди") повідомлялось із різних областей України, а саме - з Одеської, Вінницької, Волинської, Чернігівської, Ворошиловградської, Дніпропетровської про категоричне небажання п'ятидесятників приєднуватися до євангельських християн-баптистів [7, арк.50].

Особливо активно проти союзу виступали п'ятидесятники Одеської та Дніпропетровської областей. П'ятидесятники Одеської області взагалі вимагали заснування самостійного Союзу християн євангельської віри (п'ятидесятників) в Україні [7, арк.90].

Як результат всіх цих подій, у лютому 1948 р. в м. Києві зібрались керівники п'ятидесятницьких церков України А.Бідаш, С.Марін (проповідник з м. Москви), М.Бут, І.Левчук та інші. На зборах обговорювалось питання майбутнього п'ятидесятницьких церков у СРСР. Було вирішено провести нелегальний з'їзд з метою вирішення питання захисту п ятидесятників [8, арк.66-67]. З їзд було призначено на 16-17 березня у м. Дніпродзержинську (Дніпропетровська область).

Після таємного зібрання в м. Києві ініціатори з'їзду роз'їхались