25 лютого 1948 р. уповноваженим Ради у справах з релігійних культів в усіх українських областях було розіслано листа, в якому, зокрема, вказувалось: "...Група активних хєвовців (п'ятидесятників)... роз'їжджає по Україні для проведення роботи, спрямованої проти злиття і для консолідації своїх сил на місцях. Вам необхідно вжити всі можливі заходи для припинення їхньої роботи в Вашій області... Повідомити про "гастролерів" органи міліції... Встановити зв'язок з органами МДБ..." [10, арк.23].

Але, не дивлячись на всі ці міри, з'їзд у м. Дніпродзержинську все-таки відбувся 16-17 березня 1948 р. Керували Бідаш, Ільчук і С.Марін. Учасники з'їзду з різних областей України доповідали про ситуацію на місцях, про утиск з боку євангельських християн-баптистів та органів державної влади. Як підсумок було прийнято рішення: звернутися до Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів, а також до голови Ради у справах з релігійних культів І.Полянського з проханням вжити заходів щодо покращення стану п'ятидесятників, у крайньому випадку - вихід із Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів і заснування Союзу п'ятидесятників.

У зверненні, прийнятому на цьому з'їзді, зокрема, зазначалось:

"...Ми (п'ятидесятники), ставимо питання, щодо звернення серйозної уваги на вимоги... колишніх християн євангельської віри... З різних заяв п'ятидесятників ми бачимо грубі порушення Московської угоди... з боку Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів. На місцях служителів та окремих віруючих усувають від церкви, якщо хтось отримав хрещення Духом Святим зі знанням інших мов... Багатьох служителів християн євангельської віри без причин усунули від служіння...

...Наші священнослужителі усувались від роботи і замінювались священнослужителями з євангельських християн і баптистів... не враховуючи бажання віруючих.

Щоб єдність не порушилась між нами, ми просимо вас... зробити наступне:

поновити усіх відсторонених і не оформлених служителів нашого братства;

старшими пресвітерами по республіках, областях, церквах призначити із християн євангельської віри там, де більшість членів віруючих з християн євангельської віри, а де менше число - там ставити заступниками...,

ввести до складу Президії Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів... одного нашого брата (п'ятидесятника), котрий разом із вами міг би вирішувати питання стосовно нашого братства в об'єднанні...

Якщо з вашого боку буде прийнято нашу пропозицію і всі недоліки буде усунено..., то ми всі... подамо вам руку спілкування..." [3, с.236-241].

Після цього з'їзду, навесні 1948 р., співробітники Міністерства державної безпеки СРСР заарештували п'ятидесятників, які брали в ньому участь. І протягом чотирьох місяців Міністерство державної безпеки СРСР вело слідство у справі проведення нелегального з'їзду п'ятидесятників.

У цей же час старші пресвітери Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів із різних областей України повідомляли до м. Києва та до м. Москви про те, що "...християни євангельської віри вільно та безкарно роз'їжджають по різних містах України. Ми ж, євангельські християни-баптисти, не маємо можливості захистити наші общини від впливу християн євангельської віри і особливо тоді, коли вони відвідують євангельських християн-баптистів на квартирах та запрошують до себе. Здається, всі групи християн євангельської віри діють як за сигналом, маючи вказівку, як діяти. Відчувається недостатня підготовленість багатьох керівників общин євангельських християн-баптистів, через що багато віруючих... підпадають під вплив християн євангельської віри. Захоплюються їх особливостями. У всіх випадках, коли євангельські християни-баптисти приймають до себе одного-двох із християн євангельської віри, результат виходить таким, що через півроку під їхній вплив підпадають шістнадцять і більше осіб..." [11, арк.16].

Самі ж п'ятидесятники в квітні-травні 1948 р. починають подавати заяви про їхній вихід з общин євангельських християн-баптистів внаслідок "грубого порушення Московської угоди з боку євангельських хрис- тиян-баптистів" [12, арк.147].

З боку керівництва євангельських християн-баптистів робиться спроба призупинити активні дії християн євангельської віри щодо виходу зі Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів. Керуючий у справах з релігійних культів по УРСР Вільховий у червні 1948 р. повідомляє голові Ради у справах з релігійних культів при Раді Міністрів СРСР І.Полянському (м. Москва):

"...Щоб остаточно ліквідувати залишки християн євангельської віри, ми висловили духовному центру євангельських християн-баптистів на Україні думки про проведення наступних заходів:

1. До Ровенської, Львівської, Волинської і Тернопільської областей виїжджає помічник старшого пресвітера євангельських християн-баптистів по УРСР - Пономарчук. До Кам'янець-Подільської, Черновиць- кої областей - Патковський. До Сталінградської, Ворошиловградської і Запорізької областей - Міцкевич.

До м. Києва старшим пресвітером євангельських християн-баптистів по УРСР викликаються старші пресвітери з Житомирської, Кіровоградської, Одеської, Дніпропетровської, Херсонської, Сумської, Чернігівської, Полтавської областей. Всі вони повинні в найближчий місяць-півтора навести порядок у справі приєднання християн євангельської віри до євангельських християн-баптистів.

Одночасно з цим даємо вказівку уповноваженим Ради, щоб вони наказали припинити діяльність незареєстрованих "хєвовських груп" [13, арк.28].

Всі ці заходи повинні були, за задумом керівництва Всесоюзної ради євангельських християн- баптистів, прискорити ліквідацію незалежних груп п'ятидесятників.

По всіх областях України робота з ліквідації п'ятидесятницьких общин почала проводитися дуже активно. Так, восени 1948 р. надійшли повідомлення з Дніпропетровської області (де на цей час був найбільший відсоток незареєстрованих п'ятидесятників по Україні) про те, що "питання єдності зійшло зі сцени, настав спокій, ті,