дитинство, наймитування, але не навіть не ставить питання "Якого я народу?" (хоча це й проступає у його особливостях мови та специфічних виразах) [52; 53]. Щодо інших представників "робочої знаті" серед еліти УРСР повоєнних років, то сказати щось напевне про їхню національну орієнтацію не можна через брак джерел. Залишилися лише сухі рядки анкетних даних, які свідчать, наприклад, що М.М. Рябець (лікар із м. Запоріжжя), обрана до Президії Верховної Ради УРСР в 1947 р., була українкою [54, арк.1]. Однак якою було її власне ставлення до України, її мови та культури; чи вважала вона себе представником української нації - невідомо.
Можна назвати 2 головні причини цього. По-перше, Героїв соціалістичної праці були і залишалися представниками досить етнічно інертних груп робітників та селян Центральної та Південно-Східної Украї- ни, для яких питання національності (за рідкісними виключеннями) не мало принципового значення. Подруге, наявні спогади створювалися за допомогою професійних журналістів, що прагнули відобразити, в першу чергу, соціальне становище передовиків, їхні трудові звершення і не звертали особливої уваги на національний фактор.
Таким чином, номенклатурна еліта повоєнної України (за даними статистичних джерел) складалася переважно з представників українського етносу. Однак інформація радянської статистики подає далекий від дійсності стан речей. Якщо поглянути на національну ідентичність (етнічне самовизначення, мову спілкування та ставлення до України) представників еліти, то вимальовується дещо інша картина. Переважна більшість вихідців з бюрократичної верстви та робітничо-селянської аристократії мали досить деформовану національну ідентичність (русифіковану або ж радянську), тоді як виразниками національної ідеї в еліті виступали, перш за все, представники творчої та наукової інтелігенції.
Джерела та література
Armstrong John A. The Soviet Bureaucratic Elite: A Case Study of the Ukrainian Apparatus. - London, 1959.
Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. / Пер. з англ. В. Івашка, В. Корнієнка. - К., 1997.
Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах / Відп. ред. акад. НАН України В.А. Смолій. - Т.2: Радянський проект для України. - К., 2004.
Нариси історії державної служби в Україні. - К., 2008.
Лозицький В.С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918-1991). - К., 2005.
Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України). - Ф. 1. - Оп. 67. - Спр. 29.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 3972.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 67. - Спр. 52.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 2433.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 3694.
Руденко Роман Андреевич. Личный листок по учету кадров. 1944 г. // Звягинцев А.Г., Орлов Ю.Г. Прокуроры двух эпох. Андрей Вышинский и Роман Руденко. - М., 2001.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). - Ф. Р-2. - Оп. 7. - Спр. 9883.
Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь. - М., 2005.
Великая Отечественная. Комкоры. Военный биографический словар: В 2 т. - Т. 1. - М., 2006.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 67. - Спр. 75.
ЦДАВО України. - Ф. 2605. - Оп. 8. - Спр. 53.
Хрущев Н.С. Время. Люди. Власть: Воспоминания в 4-х кн. - Кн. 1. - М., 1999.
Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. - К., 1994.
Волкогонов Д.А. Семь вождей. - В 2-х книгах. - Кн. 2. - М., 1996.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 46. - Спр. 4788.
Федоров А.Ф. Подпольный обком действует. - М., 1955.
XVIII съезд ВКП(б), 10-21 марта 1939 г. Стенографический отчет. - М., 1939.
Політична історія України. ХХ століття. - У 6-ти т. - Т.4. - К., 2003.
Кралюк П. "Антирадянська" радянська людина // День. - 2003. - 22 березня.
Джилас М. Лицо тоталитаризма. - М., 1992.
Довженко О.П. Сторінки щоденника (1941-1956). - К., 2004.
Яковлев А. По мощам и елей. - М., 1995.
Каганович Л.М. Памятные записки рабочего, коммуниста-большевика, профсоюзного, партийного и советско- государственного работника. - М., 2003.
Микоян А.И. Так было. - М., 1999.
Зав'ялов Б.М. Дмитро Захарович Мануїльський. - К., 1963.
Суярко Л.А. Д.З. Мануильский: революционер, дипломат, ученый. - К., 1983.
Мануильский, Дмитрий Захарьевич (авторизированная биография) // Деятели СССР и революционного движения России. Энциклопедический словарь Гранат. - М., 1989.
Мануїльський Дмитро Захарович // Комуністична партія України: з'їзди і конференції / Кер. авт. кол. В.Ф. Солдатенко. - К., 1991.
Грицак Я.Й. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття: Навч. посібник. - 2- е вид. - К., 2000.
Бажан О. Спроби "українізації" Криму в другій половині 1950-х років // Крим в історичних реаліях України: Матеріали наукової конференції "Крим в історичних реаліях України: До 50-річчя входження Криму до складу УРСР". - К., 2004.
Фролов М.О. Компартійно-радянська еліта в Україні: особливості існування та функціонування в 1923-1928 рр. - Запоріжжя, 2004.
ЦДАГО України. - Ф. 39. - Оп. 4. - Спр. 139.
ЦДАВО України. - Ф. 4669. - Оп. 1. - Спр. 93.
Письмо И.В. Сталина В.И. Ленину 22 сентября 1922 г. // Известия ЦК КПСС. - 1989. - №9.
Строкач Т.А. Наш позивний - свобода. - К., 1979.
Дужий П. Про чекістського генерала, і не лише про нього // Визвольний Шлях. - 1991. - Ч. 8.
Гуменна Д. Дар Евдотеї.