7 лютого 1932 р. був проведений перший з'їзд рад Донецької області. На початку 1934 р. у Донецькому регіоні існувало 614 українських сільських рад, 83 російських, 55 німецьких, 30 грецьких, 1 єврейська, 1 молдавська [33, арк.25]. У грудні 1937 р. вперше проводилися вибори до Верховної Ради СРСР. Для забезпечення виборчих прав національних меншин у Донецькій області була створена 321 національна виборча дільниця, з них 229 були російськими (185459 виборців), 51 грецька (77505 виб.), 39 німецьких (17046 виб.), 1 єврейська (325 виб.), 1 модлавська (680 виб.) [34, арк.72].

З кінця 20-х - початку 30-х років у національній політиці радянської влади відбулися кардинальні зміни, пов'язані з остаточним оформленням у СРСР командно-адміністративної' системи. Фактично почала здійснюватися сталінська національна політика, яка призвела до встановлення великодержавництва у сфері національних відносин. Новий курс у національній політиці в Україні полягав, з одного боку, у згортанні політики українізації, а з другого, - у корінній зміні роботи з національними меншинами. Було взято курс на посилену уніфікацію національно-культурного життя суспільства. У контексті командно- адміністративної політики проводилася реорганізація і ліквідація національних адміністративно- територіальних одиниць, що нібито не виправдали себе. 16 лютого 1938 р. політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову "Про реорганізацію національних районів та сільрад УРСР у звичайні райони та сільради" [11, с.212].

У лютому 1938 р. у Донецькій області була проведена відповідна робота зі розукрупнення певних районів. З цією метою обкомом збиралися дані про національні райони області, і була підготовлена відповідна довідка про Старо-Каранський і Велико-Янисольський національні райони. Так, загальна кількість населення Старо-Каранського району складала 15272 особи, з них 9118 були греко-татарами (59,7%), 3628 - українцями (23,7%), 1111 - росіянами (7,2%), 1087 - молдованами (7,1%), 328 - представниками інших національностей (2,1%). Це населення концентрувалося в 9 сільських радах, з яких 5 були греко-татарськими, 3 - українські, 1 - молдавська. Чисельність населення Велико-Янисольского району складала 28571 особу, з них 14406 були українцями (50,4%), 11875 - греками та греко-татарами (41,5%), 1600 - німцями (5,6%), 270 - росіянами (0,9%). У Велико-Янисольському районі нараховувалося 13 сільських рад, з яких 6 були українськими, 5 - грецьких, 2 - німецькі [35, арк.118-123].

7 квітня 1938 р. ЦК КП(б)У видало постанову «Про ліквідацію та перетворення штучно створених національних районів та сільрад», а 5 березня 1939 р. - постанову «Про ліквідацію та реорганізацію національних районів та сільрад» [36, с. 181]. Таким чином, наприкінці 30-х років з ліквідацією національних районів та сільрад було припинено функціонування системи національного районування в Україні.

Упродовж першої половини 1920-х років населення Донбасу швидко зростало. Відбулися певні зміни і в національному складі населення. Зміни в національному складі населення Донбасу проаналізовані нами на підставі матеріалів переписів 1920, 1923, 1926 та 1939 рр.

Як видно з таблиці 1 національний склад населення регіону був в ті часи нестабільним. Так, на частка українців у населенні регіону почала зростати (з 53% у 1920 р. до 65% у 1923 р.), а частка росіян зменшилася (з 31% у 1920 р. до 24 % у 1923 р.). Проте в 1926 р. стало помітною тенденція до нового зростання відсотка росіян (до 26%) і зменшення частки українців (до 64%). Населення національних меншин початку 1920-х років, за винятком німців (2,2%) не було статичним. Так, частка євреїв скоротилася з 3,3-2,1%, греків - з 6 до 4,2%, поляків з 0,8 до 0,3%. Незначним був відсоток представників інших національностей болгар, татар та інших. Якщо порівняти матеріали переписів 1926 і 1939 рр., то можна побачити наступні тенденції. У два рази в Донецькому регіоні зросла кількість росіян з 764724 у 1926 р. до 1567098 у 1939 р. (з 26% до 32%). Частка українців зменшилася з 64 % у 1926 р. до 61% у 1939 р., проте у кількісному відношенні їх стало більше на 1128311 особу. Суттєво зменшилася частка найбільших національних груп - греків (відповідно з 3,4% до 1,9%), німців (з 2,2% до 1,3%), євреїв (з 1,9% до 1,7%).

У 1920-ті роки українці і представники національних меншин мали нерівномірний характер розселення по території Донбасу. Українське населення переважало в двох округах з п'яти - Артемівський (73%) і Старобільській (89%). В Сталінській, Маріупольській і Луганській воно становило більше половини населення (приблизно 52%). Росіяни найбільший відсоток мали в Луганській (43%) і Сталінській (34%) округах. Грецьке населення зосереджувалося переважно в Маріупольській (15,5%) і Сталінській (5,1%) округах. Компактні групи німців зустрічалися майже у всіх округах - в Маріупольській (6,3%), Сталінській (2,2%), Артемівській (2%) і Луганській (1,2%). Єврейське населення рівномірніше за інші національні меншини розподілялося по округах Донбасу: в Маріупольській (3,3%), Артемівській (2,3%), Сталінській (1,9%), Луганській (1,7%). Інші національні меншини - білоруси, поляки, татари, вірмени, молдовани і т.п. були приблизно рівномірно розподілені між округами і становили менше половини відсотка всього населення. З них тільки болгари мешкали невеликими компактними групами в Маріупольській і Сталінській округах, а татари зосереджувалися переважно в містах Артемівської, Сталінської та