Політика індустріалізації та проведення перших п'ятирічок призвели до серйозних змін у поліетнічному середовищі Донбасу. Крім цих процесів на зміну чисельності як українців, так і національних меншин мали негативні події - голод 1932-1933 рр. та масові репресії 1937-1938 р. Матеріали всесоюзних переписів населення, які були проведені в 1937 і 1939 роках, багаторазово виправлялися, доповнювалися і були засекречені. Проте навіть вони дозволяють зробити певні висновки про втрати населення в Україні.

Так, у всесоюзному переписі населення 1937 р. є таблиця під назвою «Національності союзних і автономних республік СРСР за матеріалами переписів 1926 і 1937 р.». У неї наведені кількісні зміни у складі росіян, українців, білорусів, грузинів, козахів, та інших національностей, що мешкали на території

СРСР. Відповідно до них загальна кількість представників різних національностей союзних і автономних республік СРСР в 1937 р. у порівнянні з 1926 р. збільшилася, а кількість українців за цей час зменшилася з 31194976 до 26421212 осіб, тобто на 4773764 особи. Матеріали всесоюзного перепису 1937 р. мають певну інформацію стосовно національного складу населення України. Так, згідно з переписом українці становили 22212525 осіб (78,2%) від загалу, росіяни - 3221898 (11,3%), євреї - 1470484 (5,2%), поляки - 417613 (1,5%), німці - 401880 (1,4%), молдавани 221831 (0,8%), білоруси - 106325 (0,4%), греки - 102257 (0,4%), інші - 126559 (0,4%), болгари - 74862 (0,3%), татари - 24242 (0,09%), чехи - 11516 (0,04%), вірмени - 4242 (0,01%), албанці - 1120 (0,0,04%), цигани - 304 (0,001%). Загалом населення України складало 28397658 осіб [41, с.110,106].

В.М.Нікольський пов'язує зменшення чисельності представників певних національностей Радянського Союзу, насамперед українців, з наслідками голодомору 1932-1933 рр. та репресій. В архівних документах стосовно голоду 1932-1933 рр. в Україні на жаль відсутні повні дані; особливо це стосується Донбасу, де архівні матеріали взагалі були знищені в роки Другої світової війни. Щодо репресій, то кількісні показники репресованого населення, як в Україні загалом, так і в Донбасі були більш менш точно встановлені цим дослідником.

За підрахунками В.М.Нікольського, проведеними на підставі щорічних звітів обласних управлінь НКВД, загальна кількість заарештованих підрозділами державної безпеки в 1937 р. становила в Україні 159632 особи (0,5%) [43, арк.155-183] від загальної чисельності населення України. Як видно з таблиці 2 загалом по Україні з 1928 по 1937 рр. було репресовано 353288 осіб. Серед них перше місце посідають українці (60%) від загальної кількості репресованих, друге - росіяни 10,8%, третє - поляки 10,3%, четверте - євреї 7%, п'яте - німці - 6,5%, шосте - греки 1%. Частка репресованих серед всіх інших національних меншин становить менше 1%.

Загалом у Донецькій області в 1937 р. було репресовано 27042 осіб [42, с.338]. Національний склад репресованих розподіляється наступним чином.

Як показують дані таблиці 3, українці серед етнічних груп, репресованих у 1937 р. у Донбасі посідали перше місце (29,3%). Друге місце займали росіяни (18%). На третьому місці по чисельності репресованих знаходилися німці, частка яких серед населення Донбасу становила за переписом 1926 р. 2,2%, а відсоток репресованих серед них був дуже високим - 21,2%. Те ж саме стосується і поляків відсоток яких за переписом 1926 р. становив 0,4%, а частка репресованих серед них - 13,6%. Частка репресованих євреїв найменша - 0,7%.

Розглядаючи питання репресій проти національних меншин, як в Україні загалом, так і в Донбасі, можна зробити висновок, що політичні репресії проти поляків, німців, греків, були значно жорстокішими, ніж по інших національних групах. Навіть серед невеликих за чисельністю національних груп (білоруси, вірмени, «інші») частки репресованих із політичних мотивів значно перевищували відповідні показники їх чисельності. Це свідчить про певну національну забарвленість політичних репресій 1937 р. [42, с.343]. За 1938 р. В.М. Нікольський, на жаль, не вказує чітко цифри репресованих по Україні та не дає їх розподілу за національними групами. За підрахунками О. Сучкової, в Донецькій області в 1920-1939-ті роки було репресовано 533 єврея [19, с.71]. А за підрахунками Н.Г. Малярчук, у Донецькому регіоні за цей період було репресовано 35700 осіб, з яких 5174 (14%) становили росіяни [20, с.165].

Важко встановити точну цифру втрат населення Донецького регіону від голоду та репресій через постійний його приплив у Донбас. Так, перепис 1937 р. показує значне збільшення населення в регіоні. Якщо кількість населення Донбасу в 1926 р. дорівнювала 2963690 особам, то в 1937 р. нараховувалося вже 4578669 осіб, тобто населення зросло на 1614979 осіб [41, с.53,59]. Порівнявши переписи 1937 і 1939 р. (тоді населення Донбасу складало 4941395 осіб), то можна побачити, що населення регіону збільшилося несуттєво - на 362726 осіб. Динаміку змін у складі міського та сільського населення Донбасу демонструє таблиця 4, яка складена за матеріалами переписів 1926 і 1937 рр. [41, с.53,54,55,59].

Зростання населення, яке можна побачити, порівнявши переписи 1926 і 1937 рр. зумовлювалося тим, що Донбас був найпотужнішим промисловим центром СРСР. В період індустріалізації до його міст постійно