Національні меншини Донбасу в першій половині 20-х років мали різний рівень урбанізації. Про стан і тенденції цього процесу свідчить таблиця 5.

Як показують дані таблиці 5, вже в першій половині 1920-х років стає помітною тенденція зростання темпів урбанізації серед українців, німців, греків, росіян. Радянське керівництво намагалося переорієнтувати сільське населення на роботу в промисловості, яка швидко розвивалася і потребувала робочих рук. Але урбанізація мала забезпечити ще одну мету влади - ліквідувати дрібнобуржуазний менталітет багатьох національних меншин, який вважався незадовільним для радянського будівництва. Була розпочата кампанія по організації з представників національних меншин робочих груп та їх відвезення на промислові підприємства у міста. В результаті такої політики кількість міського населення серед українців збільшилося на 79330 осіб, а їх частка серед міських жителів зросла з 25% до 35%. Зростання кількості росіян у містах було незначною - на 40177 осіб, а їх відсоток серед міського населення скоротився з 58% до 53%. Серед євреїв та поляків кількість міського населення навпаки скоротилася. Євреїв-міщан стало менше на 12594 особи (з 9% до 6%), а поляків стало менше в два 2 рази на 5197 осіб.

Як видно з таблиці 6 з 1926 по 1939 р. відбулося різке зростання міського населення, що пов'язано з розвитком промисловості та індустріалізацією, проведеною в роки перших п'ятирічок. У містах кількість українців збільшилася в п'ять разів - на 1640890 осіб, росіян в три рази - на 880732 осіб, німців - на 14045 осіб, греків - на 32035, євреїв - на 34391 осіб. За цей період значно зріс рівень урбанізації серед українців, росіян, німців, греків. Якщо в 1926 р. 21% українців мешкав у містах, а 79% - у селах, то в 1939 р. частка міського населення серед них зросла до 68%, а частка сільського - скоротилася до 32%. Серед росіян відповідно частка міського населення зросла з 61% до 86%, а сільського скоротилася - з 39 до 14%. Урбанізація вплинула і на традиційно селянську меншину - німців і греків. Так, частка міського населення серед греків становила в 1926 р. - 7%, а в 1939 - 41%, а частка сільського населення скоротилася відповідно з 93% до 59%. А серед німців частка міського населення зросла з 13% у 1926 р. до 35% у 1939 р., а сільського скоротилася відповідно з 87% до 65%. Найбільш урбанізованими серед національних меншин залишалися євреї (частка міських жителів серед них зросла з 90% у 1926 р. до 97% у 1939 р.) та поляки (серед них міське населення скоротилося з 85% у 1926 р. до 69% у 1939 р.). Сільське населення Донбасу за цей період катастрофічно скорочувалося. Так, кількість українського населення в селах Донбасу в 1939 р. зменшилася в порівнянні з 1926 р. на 512579 осіб, росіян - на 78358, німців - на 14385, греків - на 35376, євреїв - на 3325 осіб.

Таким чином, на динаміку змін населення Донбасу і його національний склад в 20-30-ті рр. ХХ ст. значний вплив мала державна політика модернізації промисловості, яка розпочалася з кінця 1920-х років. Це призвело до катастрофічного зменшення сільського населення і різкого зростання відсотка міського населення серед українців, греків, німців, які традиційно вважалися селянськими народами. Насамперед російське населення складало основу робітничих кадрів у важкій промисловості в роки перших п'ятирічок. Значне збільшення чисельності росіян (в два рази) у Донбасі було результатом міграційної та переселенської політики радянської влади. Якщо голодомор 1932-1933 рр. і репресії 30-х років призвели до значного скорочення населення як в Радянському Союзі загалом, так і в інших регіонах України зокрема, то для Донбасу ці негативні фактори суттєвих наслідків не мали і не призвели до різкого скорочення населення. Населення регіону навпаки мало з 1926 по 1937 рр. приріст більш ніж на півтора мільйони, а з 1937 до 1939 рр. - відмічається його зростання більш ніж на 300 тис. осіб.

Джерела та література

Лозицький В.С. Політика українізації в 20-30-х роках: історія, проблеми, уроки // Український історичний журнал. - 1989. - №3.

Панібудьласка В.Ф. Національні проблеми: уроки минулого і сучасність. - К., 1989.

Бритченко С.П. Деякі питання розвитку національних відносин в Україні. - К., 1990.

Даниленко В.М. До витоків політики "українізації" // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. - К., 1993.

Кульчицький С.В. Зміст радянської українізації 20-х рр. // Сучасність. - 1998. - №9.

Бачинський Д.В. Іромадсько-політична дискусія щодо змісту політики українізації (1920-ті рр) // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. - Вип.6. - К., 2002.

Даниленко В.М., Бондарчук П.М. Проблеми "українізації" робітників південних промислових регіонів УРСР (1920- і