декілька антирадянських організацій і груп нелегальної "секти" єговістів, котрі проводили активну ворожу роботу в західних областях України та у вищезгаданих республіках, а також, що за цей період було заарештовано 1048 осіб керівників і активістів "секти", вилучено 5 підпільних друкарень і понад 35000 примірників брошур, журналів та іншої єговістської антирадянської літератури. Також органами МДБ у цих республіках було виявлено понад 300 осіб керівного активу релігійної організації Свідків Єгови, у тому числі 13 керівників обласних єговістських організацій, 40 керівників районних організацій і 250 керівників "сектантських" осередків і активістів [9, арк.52].
Далі Абакумов пропонує Сталіну: "З метою недопущення подальшої антирадянської діяльності єговістського підпілля МДБ СРСР вважає необхідним поряд з арештом керівних учасників єговістської секти виселити за межі України, Білорусії, Молдавії, Латвії, Литви і Естонії виявлених єговістів із сім'ями в Іркутську і Томську області.
Всього виселенню підлягають 8576 осіб (3048 сімей), із них з Української РСР 6140 осіб (2020 сімей)." [9, арк.52].
Це заплановане МДБ виселення було погоджене із секретарями ЦК КП(б) зазначених республік. В Україні - з першим секретарем ЦК КПУ Леонідом Мельниковим.
Ще того ж місяця, на основі згаданої записки В. Абакумова, Рада Міністрів СРСР підготувала "Проект Постанови Ради Міністрів СРСР про виселення активних учасників антирадянської нелегальної секти єговістів і членів їх сімей, які проживають в західних областях Української і Білоруської РСР, Молдавської, Латвійської, Литовської і Естонської РСР", котрий було затверджено 3 березня 1951 р. як Постанову Ради Міністрів СРСР за №1290-467 [9, арк.54-56].
У цьому проекті, а згодом уже в постанові, було зазначено: "Дозволити виселенцям взяти з собою їхні особисті цінності, домашні речі (одяг, посуд, дрібний сільськогосподарський і ремісничий інвентар) і запас продуктів на кожну сім'ю загальною вагою до 1500 кілограмів. Все решту майно конфіскувати і передати представникам місцевих органів влади." [9, арк.54-56]. Операцію з виселення віруючих Свідків Єгови було проведено в ніч з 27 на 28 березня 1951 р.
Існують певні розходження щодо реального числа виселених. Так, І. Андрухів у монографії "Релігійне життя на Прикарпатті: 1944-1990 роки. Історико-правовий аналіз" подає [7, с.298], що з України було виселено 2100 сімей. С. Іваненко у монографії "О людях, никогда не расстающихся с Библией" [6, с.43] пише, що "8 апреля 1951 г. более 5 тысяч семей Свидетелей Иеговы с Украины, Белоруссии, из Молдавии и Прибалтики ссылаются "на вечное поселение" в Сибирь, на Дальний Восток и в Казахстан". Але з архівного джерела під назвою "Справка МГБ СССР о контингентах, отправленных на спецпоселение в 1951 году" під грифом "совершенно секретно" за листопад 1951 р. [10, арк.152-154] випливає, що всього із згаданих республік було відправлено у Томську й Іркутську області та в Красноярський край 1-8 квітня 1951 р. 4441 сім'ю із чисельністю 15358 осіб. А із України - 2448 сімей, 8879 осіб, із них - 3419 чоловіків, 3632 жінок та 2550 дітей [10, арк.152-154]. Власне, це були виселенці із західних областей України, бо станціями їхнього відправлення 8 квітня 1951 р. були: Здолбунів, Львів, Тернопіль, Самбір, Ходорів. Незначна частина віруючих релігійної організації Свідки Єгови уникнули виселення, але не контролю обласних уповноважених та МДБ.
Про зменшення чисельності громад і віруючих Свідків Єгови свідчить інформаційний звіт за І квартал уповноваженого Ради у справах релігійних культів у Львівській області. Він подає, що станом на 1 квітня 1951 р. в області налічувалося тільки 9 громад релігійної організації Свідки Єгови із 30 у 1950 р. Тільки зі Львова в квітні 1951 р. було виселено 27 сімей, і громада ця тимчасово призупинила свої молитовні зібрання [11, арк.21,29].
Відповідно, у Тернопільській області із 16 нелегальних громад Свідків Єгови (8 - у Борщівському районі і по одній громаді у Вишнівецькому, Гусятинському, Підволочиському, Микулинецькому, Новосільсь- кому, Струсівському, Копичинецькому і Скалатському районах) на кінець першого півріччя 1951 р. уповноважений Ради у справах релігійних культів в Тернопільській області фіксує тільки 6 громад Свідків Єгови. Безпосередньо з Тернопільської області було виселено в Іркутську область (станція Тулун) 287 сімей Свідків Єгови, в тому числі 317 чоловіків, 433 жінки, 237 дітей. Разом - 987 осіб [12, с.113].
У цей же період керівника громади Свідків Єгови с. Костянтинівка тієї ж області Володимира Турка органами МДБ було звинувачено в організації "антидержавної містичної секти" і засуджено на 25 років ув'язнення [13, арк.75]. Із зазначених причин залишки громад і віруючих Свідків Єгови перейшли в глибоке підпілля. Подібною була ситуація у Станіславській області, де в підпіллі діяли залишки громад Свідків Єгови у Полянах, Гриняві, Ясенові, Довгополі та Перехресному.
Акції виселення передували арешти Свідків Єгови у 1950 р. Арештовували і безпосередньо під час виселення. Були заарештовані органами МДБ члени нелегального центру "Крайового бюро", яке підпорядковувалося "Східно-європейському бюро" Свідків Єгови, котре знаходилося у м. Лодзі (Польща), міжобласні т. зв. слуги стреф, утримувачі явочних помешкань, зв'язківці та інші віруючі із грона керівного складу та активу підпілля Свідків Єгови.
Так, на Львівщині, за довідкою начальника відділення 4 відділу УМДБ при РМ УРСР у Львівській області майора Винниченка, випливає, що під час арешту керівників і активних віруючих релігійної організації Свідків Єгови було виявлено