життя або зміна колективної ідентичності.
Сучасна молодь України проходе своє становлення в дуже складних умовах формування нових соціально - економічних відношень. Багато в чому цей процес пов'язаний з перспективами модернізації суспільства, специфічними особливостями модернізації трудових відношень, необхідністю засвоєння нового соціально - економічного і професійного досвіду. В цей період звичні механізми адаптації втрачають адекватність. Колишні соціальні цінності (колективізм, перевага суспільного над особистим) втрачають свою актуальність.
На перший план виходять ініціативність, незалежність, демократичні свободи. Відсутність моделі професійної кар'єри в нових суспільствах веде до зміщення орієнтації молоді від суспільно-виробничої до підприємницької діяльності.
Життєві плани формуються в нестійкому середовищі, в умовах дефіциту загальновизнаних уявлень і цінностей. Стандартно-побутова стратифікація суспільства істотно диференціює молоде покоління. З одного боку, кандидат - комерсант, з іншого - кандидат - маргінал. Молодий кандидат - комерсант має більше шансів стати «героєм нашого часу». Він віддає перевагу більш важкій і відповідальній роботі на відміну від інших, які віддають перевагу більш легкій і менш відповідальній роботі. Йому краще відомо універсальне значення грошей. Для нього важливіша високооплачувана робота. Зусилля його не лякають.
На протилежному полюсі виступає кандидат - маргінал; він один з тих, хто живе в умовах великих нестатків. У школі й на роботі ці молоді люди все ще мають шанс бути як інші. Але поза територією, де вони можуть конкурувати посередництвом зусиль і здібностей, їм майже ніде не щастить - не тільки в матеріальному відношенні, але і в родині батьків, у контактах з друзями, в любові й шлюбі. Матеріально нерівнопоставлені молоді люди особливо уразливі у вільний час. Тут знову проявляється універсальне значення грошей (реальних і перспективних), але вже в негативній частині шкали.
Серед студентства домінує перший тип. Вони все більше й більше покладаються на власні сили, а не на віру будь-яким офіційним структурам. Це дає підставу говорити про те, що соціально-економічні умови, які змінюються, все більше підштовхують молоде покоління до самостійності, до надії на власні сили, до готовності активного будування свого життя і щастя.
Але тут ми маємо певне протиріччя. Розвиток цих нових якостей змінює ціннісні домінанти молоді, робе стабільними егоцентричні установки, молодь стає практичнішою, прагматичнішою, більш стриманою у прояві духовності. Все частіше й частіше домінують «суб'єктивні» орієнтації, тобто переважають особисті потреби і мотиви, переслідуються егоїстичні інтереси й цілі. На перший план виходить не соціальна спрямованість, яка була притаманна молоді 60-80-х років, а індивідуальна спрямованість з перевагою особистих потреб і цілей.
Серйозні зміни відбуваються в структурі культурних потреб молоді. Якщо раніше в потребах молоді переважала орієнтація на творчі види діяльності, сьогодні пріоритет пізнання, творчої діяльності утрачений. На перше місце в досліджуваний період все більше виходить споживання. Причому все менше споживання припускає сприйняття справжніх культурних цінностей, все частіше це контакт з псевдокультурними, а часто антикультурними зразками, процесами, носіями.
Трансформувалася шкала моральних потреб, що, звичайно, напряму взаємопов'язано з соціокультурною ситуацією, яка склалася, зі змінами співвідношення культурних і псевдокультурних, антикультурних зв'язків. «Питання соціокультурних зв'язків завжди вкрай актуальні, виражаючи конкретний стан суспільного життя, - відзначає А.Л.Маршак. їх рухомий характер визначається великим емпіричним змістом цього аспекту життєдіяльності. Особливо в такій соціальній групі, як молодь» [11, с.94-95].
Культурні потреби динамічні, здатні відновлюватися, проявляючись у певних індивідуальних продуктах духовного і матеріального виробництва. Говорячи про сучасний стан культури молоді, не можна не відзначити зубожіння всіх видів культурної й дозвільної діяльності. В системі культурної діяльності з роками все більше переважають форми, які спрямовані не на творчий і духовний розвиток, а на розваги, підтримання життєвого тонусу. Зубожіння видів дозвілля пов'язано з припиненням фінансування, перепрофілювання або повного закриття закладів культури, а також зі знищенням традиційних для України умов культурного споживання й культурних занять. В наявності руйнування системи культурної роботи з молоддю, переорієнтація на нетрадиційні для українського менталітету форми.
Дослідження показують два види соціокультурних зв'язків. Перший поки ще спирається, щоправда, дуже слабо на традиційні культурні інтереси й потреби молоді, використовує соціальний досвід виживання, котрим багата історична традиція нашої держави. Другий пов'язаний з появою модернізованих культурних зв'язків як особливого виду соціокультурних відношень, застосованих до нових умов життя, в обставинах поступової втрати культурних традицій. На їх розвиток вплинула нова масова культура, а також культурна експансія ззовні.
Відмова держави від традиційних культурно-просвітницьких, освітницьких і соціальних функцій, передача цих функцій, відповідних прав та відповідальності в інші руки - часним підприємцям, закордонним інститутам і фірмам, суспільним організаціям і т.п., а також фактична відмова від функцій контролю за діяльністю цих нових утворень привели, з одного боку, до швидкої втрати самих цих культурних цінностей і завоювань, з іншого - до девальвації їх у свідомості молоді, деінтелектуалізації нових поколінь, заміни в їх свідомості справжніх цінностей уявними. По суті, виросло ціле покоління молодих людей, частково чи повністю позбавлених соціально-культурних коренів, відірваних від живого, питомого середовища національної культури, місце якої заповнене і продовжує заповнюватися інородними зразками ерзац- культури.
З іншого боку, структурні та інституціональні переходи, зміни в переконаннях різних поколінь, статусних груп, суб'єктів політичних інтересів здатні викликати як руйнування, так і відродження суспільства на новій ціннісно-розумовій, економічній, політичній і духовній підставі. В той час, коли соціальні відношення