виключно проти Донцова, але фактично її ціллю було вщепити сумнів і зневіру в основи націоналістичного виховання наших кадрів і поставити під знак запиту категорії націоналістичного думання", - писав С. Ленкавський Голові Проводу ОУН в Україні В. Куку. Причому, "атака була хитро спрямована проти писань Донцова передусім останнього періоду, з якими і ми не погоджувалися". Але в процесі цієї дискусії виявилося, що "серед вужчих кіл наддніпрянської еміграції і наших нових членів зросло зацікавлення до передвоєнних писань Донцова (відновлення ЛНВісника) і почався ріст націоналістичного неофітизму". А тому на закид В. Кука, чому ЗЧ ОУН не виступили проти Д. Донцова, С. Ленкавський відповідав: "На тлі тої ситуації виступати також і нам проти таких чи інших вихваток теперішнього Донцова було би політично шкідливо і помилково [19, с. 296].
Ідеологічний вплив Д. Донцова на процес становлення ЗЧ ОУН яскраво проявився і через його публікації у їхніх друкованих органах. В українській історіографії вже стало традицією вслід за М. Сосновським наводити перелік видань, з якими Д. Донцов співпрацював на еміграції: "Український клич", "Америка", "Український робітник", "Гомін України", "Вісник", "Визвольний шлях", "Українська Трибуна", "Шлях перемоги", "Голос Православного Братства". Цей перелік розширив О. Баган, додавши: "Орлик", "Час", "Український самостійник", "Авангард", "Українська думка", "Український шлях", "Українець", "На варті", "Місія України", "Альманах Гомону України", "Клич нації", "Крила". Слід погодитися із М. Сосновським, що більшість із цих видань були такими, "які стоять на позиціях чи що є офіційними публікаціями ЗЧ ОУН". Очевидно, що попри критику поточної політики і тактики ЗЧ ОУН, Д. Донцов вважав їх такими, які найбільше відповідають його світоглядно-ідеологічним позиціям [2, с. 195; 10, с. 61].
Однак видається, що і доповнений О. Баганом перелік також є неповним. Принаймні до нього варто додати ті друковані видання, що були засновані ЗЧ ОУН в традиціях тяглості досвіду міжвоєнного періоду і в сподіваннях повторення їх суспільного успіху та ролі в національній мобілізації української еміграційної громади. Мова йде, зокрема, про вихід у світ 2 чисел журналу "Літературно-Науковий Вісник". Ідея його відновлення належала С. Ленкавському. Він же був першим адміністратором і вів переговори з Д. Донцо- вим, аби той очолив редакцію. Як і інші подібні спроби, ця також завершилася невдало у сенсі редагування, однак не безрезультатно в контексті співпраці. Принаймні редакцією журналу спочатку було видано 4- тисячний тираж праці Д. Донцова "Хрест проти диявола", потім отримано від нього для друку брошуру "За який Провід?", а в другому числі журналу, що вийшов у січні-лютому 1949 р., під криптонімом "О. В." надруковано статтю Д. Донцова "Якою має бути література" [13, с. 88-91].
У листі до С. Бандери адміністратор видання М. Мироненко, який перебрав справи від С. Ленкавсько- го, так згадує про контакти з Д. Донцовим: "Маю особисту переписку з Доктором Д. Донцовим. [...] Його позитивне ставлення до нас і наших починів і справ незмінно позитивне, зокрема в питанню ЛНВ змінилося на ліпше і він нам прислав другу брошуру на 1 лист „За який Провід?", що її ми пустили в друк. Дав дозвіл на передрук його творів без яких би то не було спеціальних умов" [24].
Детальнішої уваги дослідників творчості Д. Донцова вимагає і офіційний друкований орган ЗЧ ОУН журнал "Сурма", що виходив у Мюнхені з 1949 по 1953 р. під редакторством С. Ленкавського. Принаймні автор двічі на його сторінках зустрічав публікації, підписані звичним для Д. Донцова криптонімом "Д.Д." [25-27].
Таким чином, можна стверджувати, що Д. Донцов справив вагомий ідеологічний вплив на становлення Закордонних Частин ОУН. Його постать і твори були об'єктом вивчення у вишкільній системі ЗЧ ОУН та справляли формотворчий вплив на їх членство. Фактор Д. Донцова видіграв важливу роль у внутрішній дискусії ЗЧ ОУН, скільки він та його ідеологічна система були однією із тих принципових проблем, по лінії трактування яких з Організації вийшла опозиційна група і стався черговий розкол. Д. Донцов тісно співпрацював з рядом видань ЗЧ ОУН, до переліку яких слід додати і відновлені на еміграції "Літературно- Науковий Вісник" та "Сурму". Газети і журнали ЗЧ ОУН в його творчій діяльності посідали переважне місце серед інших еміграційних видань і цей факт вказує, що ця націоналістична формація стояла найближче до його до світоглядно-ідеологічних позицій.
Джерела та література
Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920-1939 роки. - К.: Українська видавнича спілка, 2007. - 1006 с.
Сосновський М. Дмитро Донцов. Політичний портрет. - Нью-Йорк; Торонто, 1974. - 416 с.
Єндик Р. Дмитро Донцов - ідеолог українського націоналізму. - Мюнхен: Укр. вид-во. - 1955. - 176 с.
Євген Коновалець та його доба. - Мюнхен: Видання Фундації ім. Євгена Коновальця, 1974. - 1091 с.
Квіт С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 2000. - 260 с.
Квіт С. Чорнявий студент із Таврії // Донцов Д. Націоналізм. - Вінниця: ДП "ДКФ", 2006. - С. 4-19.
Чугуєнко М. В. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова: Автореф. дис. канд. філос. наук. - Харків, 1998. - 16 с.
Дашкевич Я. Дмитро Донцов і боротьба довкола його спадщини // Дмитро Донцов. Твори. Том 1. Геополітичні та ідеологічні праці.