Таким чином, російсько-українська комісія скоро приступить до роботи. На перших засіданнях, звичайно, зайде мова про концепцію навчального посібника. Не в останню чергу зміст книги буде визначати російська сторона. З чим вона приїде на засідання, можна судити вже сьогодні: по-перше, за тими оцінками, які дають російські автори підручникам з історії України, написаним українськими авторами; по-друге, за змістом підручників з історії Росії, що видаються в Російській Федерації. На перетині цих питань («що пишуть про нас» і «що пишуть про себе») чітко вималюється позиція російської сторони.

«Історична політика»

В ідеальному варіанті поставлені завдання слід вирішувати на якомога ширшому хронологічному матеріалі. Але рамки статті цього не дозволяють. Доводиться вибирати. Враховуючи, що особливо гострі дискусії в суспільстві точаться щодо трактування подій та історичних процесів в ХХ - на початку ХХІ ст., буде доцільно проаналізувати концептуальне і змістовне наповнення викладання саме курсу історії Росії цього періоду.

Хоча у Росії немає єдиної книги для шкіл з вітчизняної історії, все ж найпоширенішим викладом історії ХХ ст. сьогодні вважаються підручники під редакцією Олександра Данилова і Олександра Філіпова** [12; 13]. Російські освітяни свідчать, що підручники цих авторів користуються особливою прихильністю керівництва Міністерства освіти і президентської адміністрації, які досить відверто віддають їм перевагу перед іншими. Це не випадково. Російський історик Олексій Міллер недавно обмовився, що Олександр Філіпов обслуговує ««історичну політику» Росії. Це порівняно нове поняття означає спроби певної елітної групи, використовуючи підконтрольні їй адміністративні і фінансові ресурси, ««навязать единственно правильную, с ее точки зрения, трактовку истории, и черпать из этого преимущества для внутриполитической и внешнеполитической борьбы» [14].

Крім підручників, вчителі, готуючись до занять, зазвичай користуються навчальними посібниками, які за певних умов також можуть перетворитися в ефективний інструмент ««історичної політики». Зокрема, для вчителів історії, які працюють в 11-х класах, під науковою редакцією О.А. Данилова і О.В. Філіпова у видавництві «Просвещение» вийшли дві книги ««История России. 1900-1945 гг. Книга для учителя» (наукові редактори О.А. Данилов і О.В. Філіпов) і ««Новейшая история России. 1945-2006 гг. Книга для учителя» (автор - О.В. Філіпов). Книга під редакцією О.А. Данилова і О.В. Філіпова, зазначається у Вступі, покликана ознайомити «учителей истории с современными подходами к освещению важнейших вопросов и трактовки основополагающих сюжетов истории России 1900-1945 гг.» [15, с.2]. Це завдання, крім редакторів О.А. Данилова і О.В. Філіпова, виконували Л.Г. Косуліна, А.І. Уткін, С.А. Павлюченков, І.С. Семененков та ін. Зміст текстів, підготовлених цими істориками, відповідає концептуальним засадам, викладеним у Вступі О.А. Даниловим.

Що ж стосується Книги для вчителя О.В. Філіпова «Новейшая история Росиии. 1945-2006 гг.», то потреба в її виданні, пише автор, пояснюється тим, що «в российских общественных науках произошла переоценка целого ряда ключевых событий мировой и отечественной истории» [16, с.3]. Консультантами О.В. Філіпова (який значиться як автор) були С.С. Алексєєв, О.В. Гаман-Голутвина, П.В. Данілін, І.С. Семененков, А.І. Уткін і А.Ю. Шадрін.

До цих книг ми ще часто будемо звертатися, тому для зручності пропонуємо першу («История России. 1900-1945 гг.») називати книгою О.А. Данилова, а другу - («Новейшая история России. 1945-2006 гг.») - книгою О.В. Філіпова. Ці навчальні посібники з історії можуть покласти початок нової доби в російському підручникотворенні. Вони були задумані як нове, «патріотично-державницьке» бачення минулого Росії, покликане ліквідувати у свідомості вчителів/учнів ту «кашу» (вислів вищих державних керівників РФ), яка виникла в результаті викладання історії за підручниками «ліберальної» орієнтації часів Бориса Єльцина.

Ми не маємо наміру давати оцінку російським навчальним посібникам. Це завдання росіян. Вони нас цікавлять лише в тій мірі, в якій висвітлюють концептуальні підходи, що так чи інакше будуть проявлятися, коли мова зайде про текст «спільного пособника». Тому поставлене нами перше з двох взаємопов'язаних питань - визначити концептуальне і змістовне наповнення сучасного підручникописання з історії Росії ХХ ст. в РФ - ми будемо вирішувати на підставі зазначених вище Книг для вчителя і підручників О.А. Данилова і О.В. Філіпова.

Друге питання - як оцінюють російські експерти (можливі співавтори майбутнього «спільного» проекту) зміст і теоретичні засади сучасних підручників з історії України, написаних українськими авторами? - ми будемо вирішувати на підставі змісту книги «Освещение общей истории России и народов постсоветских стран в школьных учебниках истории новых независимых государств» (М., 2009. - 382 с.). Книга ця написана під редакцією тих-таки О.А. Данилова і А.В. Філіпова. Як зазначається в самій книзі, це експертна доповідь вчених-істориків (всього 13 осіб, включаючи наукових редакторів), «подготовлена на основе материалов социально значимых проектов, поддержанных грантами Фонда подготовки кадрового резерва «Государственный клуб» в соответствии с распоряжением Президента РФ №192-РП от 14.04.2008 о государственной поддержке некоммерческих неправительственных организаций, участвующих в развитии институтов гражданского общества» [17, с.2]. По-суті, книга написана на замовлення російської влади. Автори проаналізували 187 шкільних підручників історії і навчальних посібників 12 країн колишнього Радянського Союзу, у т.