1.1. Лиман

ДУХОВНА ТА СВІТСЬКА ВЛАДА В СТАВЛЕННІ ДО ХРЕЩЕННЯ ЄВРЕЇВ (на матеріалах Херсонського духовного правління кінця XVIII - першої половини ХІХ ст.)

Серед багатьох напрямків діяльності як духовної, так і світської влади на півдні України наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. участь у процедурі навернення на православ'я представників інших конфесій відігравала далеко не останню роль. Зокрема, чимала увага приділялась хрещенню євреїв.

Протягом періоду, що розглядається, процедура зміни іудеями віри зазнавала ряд змін, які ускладнювали її. З огляду на те, що аналогічні тенденції спостерігалися і в інших сферах діяльності бюрократичного апарату Російської імперії, це не викликає подиву.

Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. рішення про хрещення приймалось на рівні духовного правління. Саме туди повинна була звертатись особа, яка мала намір змінити віросповідання. Присутні правління по розгляді "Прошенія" віддавали розпорядження єпархіальному священику про наставлення іудея в православній вірі та хрещення, після чого священик мав рапортувати правлінню про дату хрещення, ім'я, яке отримав ренегат, та відомості про хрещеного батька чи матір. Після отримання відповідного рапорту духовне правління доводило до відома духовної консисторії інформацію про обставини справи [2.-Спр.325.-Арк.1,2; Спр.326.-Арк.2; Спр.329.-Арк.1-3; Спр.339.-Арк.1-3; Спр.397.-Арк.1-4; Спр.470; Спр.592.-Арк.1-3; Спр.628.-Арк.1-8; Спр.706.-Арк.1-5; Спр.860.-Арк.1-4]. Серед документів 1803-1804 рр. зустрічаємо справу про звернення єврея з «Прошенієм» не до духовного правління, а до єпархіального керівництва [2.-Спр.547]. Втім, це було виключення, і в справах наступних років консисторії лише повідомлялось про факт хрещення як такий, що вже відбувся. Зміни в існуючий порядок були внесені в 1811 р. Про них згадується, зокрема, в листі херсонського міського магістрату Херсонському духовному правлінню, датованому 22 грудня 1831 р.: «Як із справи цієї видно, що Катеринославська духовна консисторія на вимогу колишньої контори опікунства Новоросійських іноземних поселенців предписала у вересні місяці 1811 р. всім духовним правлінням і благочинним, таким, які в безпосередньому підпорядкуванні їй перебувають, щоб євреї-землероби, які бажають бути хрещеними в православній грекоросійського сповідання вірі, без відома і дозволу їх керівництва, а також і без представлення від них письмових свідчень не вводились в неї, то в Херсонське духовне правління повідомити з тим, щоб благоволило зробити по справах довідку, і якщо в них вищеписане Катеринославської консисторії предписання є, то з нього довідкову копію прислати в цей магістрат» [2.-Спр.1763.-Арк.1.-1 зв.]. Згадка про це ж рішення консисторії є і в указі самого єпархіального керівництва Херсонському духовному правлінню від 19 травня 1830 р. [2.-Спр.1758.-Арк.9.-9 зв.]. Згідно з довідками, наведеними правлінням, указ консисторії був датований 29 вересня 1811 р. і наказував «перебуваючим у відомстві цього правління священикам суворо підтвердити з підписками, щоб вони таких, які з' являються до них євреїв з проханням про введення в православну грекоросійського сповідання віру ні в якому разі до того не приступали без відома і дозволу цивільного керівництва, від якого такі євреї кожен по відомству своєму повинен мати свідоцтво, що він на хрещення його не має ніякої перешкоди і сумніву" [2.-Спр.1025.-Арк.2, 9]. З огляду на таке розпорядження єпархіального керівництва, відтепер протягом всього періоду, що розглядається, отримання письмової інформації про відсутність перешкод для хрещення було невід'ємною умовою проведення процедури навернення на православ' я. В переважній більшості документів а ні в зверненнях духовенства до світської влади, а ні у відповідях останньої не конкретизується, які саме перешкоди маються на увазі. Передбачалось, що обом сторонам відомо, про що йде мова. Більш детальну інформацію знаходимо лише в деяких справах. Зокрема, в зверненні духовного правління до херсонської міської поліції в 1812 р. міститься вимога "аби.. .зробивши з ким треба розгляд, чи немає перешкоди для хрещення вказаного єврея хлопчика Юдки, чи точно він з самого малолітства знаходиться в Херсоні і чи не записаний в якому-небудь званні, да і чи немає на ньому якого казенного стягнення" [2.-Спр.1030.-Арк.2 зв.].

До духовного правління міг звернутись не лише сам потенційний ренегат. В ряді випадків це робилось через установи, у відомі яких перебували євреї, зокрема, через міську поліцію. Саме туди з'являлись бажаючі хреститись, і духовному правлінню повідомлялось про необхідність вчинити з такою особою "по законах". В ряді листів в цьому ж повідомленні містилась і згадка про відсутність перешкод для хрещення. В інших випадках єврею від поліції давалось відповідне свідоцтво [2.- Спр.1080.-Арк.1]. Більш того, в деяких указах духовного правління від священиків вимагалось отримати таке свідоцтво перед хрещенням. Втім, на практиці навіть при відсутності свідоцтва сам лист світської влади розцінювався духовним правлінням як свідчення відсутності таких перешкод. Зокрема, указ Херсонського духовного правління протоієрею Різдвобогородицької церкви м. Миколаєва Даміану Варницькому формувався так: "Визначено: оскільки із представленого відношення миколаївської міської поліції видно, що зазначений євреїн Хаїм Соломонов по висловленому ним бажанню приєднатись до християнської віри, і згідно з розпорядженням Його Високопревосходительства господина віце-адмірала Миколаївського і Севастопольського військового губернатора і різних орденів кавалера Миколи Львовича Язикова, отже на підставі розпоряджень Катеринославської духовної консисторії і немає перешкод для охрещення його, Соломонова" [2.-Спр .1072.-Арк.3].

Необхідність отримання свідоцтв була підтверджена в указі Катеринославської духовної консисторії, що вийшов по рішенню Іова, архієпископа Катеринославського, Херсонського і Таврійського від