слід визнати, що, з одного боку, ці рішення позитивно вплинули на регламентацію діяльності підготовки науково-викладацьких кадрів вищого ґатунку, з іншого, виникло питання пов'язане зі штучним стримуванням розвитку цих структур, наприклад, у нашій республіці, тому що часто-густо кількість докторантів була обмежена матеріальними та кадровими умовами ВНЗ, у яких були організовані докторантури.
Перешкоджала збільшенню професорсько-викладацького складу обмежена кількість навчальних закладів, що мали право на проведення захистів дисертацій та умови для підготовки докторів і кандидатів наук, зважаючи на насиченість республіки такими навчальними закладами. Так, із загальної кількості ВНЗ, які мали право на захист кандидатських і докторських дисертацій, у Росії розміщувалося - 74%, а в Україні лише - 9,4% [29, с.25]. Периферія залишалася недостатньо забезпеченою науковими кадрами, а розв'язання цієї проблеми відбувалося повільно. Наприклад, серед докторантів Академії наук СРСР 81% складали жителі Москви та Ленінграду [30, с.27]. Серед аспірантів та докторантів центральних ВНЗ України, також переважали місцеві жителі, а віддалені райони були представлені слабо. Як дуже позитивний момент можна сприймати те, що ще в 1945 році викладачі Кіровоградського педінституту захистили одну докторську та одну кандидатську дисертації, але в першому випадку здобувачу треба було їхати до Академії наук у Москву, а в іншому до Одеського університету [31].
Враховуючи вищезазначене, можна констатувати, що у повоєнні роки у республіці, як і взагалі по Союзу, підготовка науково-педагогічних кадрів здійснювалася, головним чином, через аспірантуру й докторантуру. Відновлення складу професорсько-викладацького складу відбувалося в напрямку збільшення чисельності здобувачів наукових ступенів та захисту дисертацій. Перешкоджало виконанню плану комплектації аспірантури недостатня кількість претендентів, які відповідали вимогам (успішне завершення навчання у ВНЗ, здібності до наукової діяльності тощо), брак наукових керівників, матеріально- технічні та соціально-побутові проблеми.
У досліджуваний період гостро постала проблема якості дисертаційних робіт, що жваво обговорювалося науково-викладацьким загалом. Досить часто представлені до захисту роботи не відповідали вимогам наукового дослідження. Незважаючи на численні труднощі повоєнного періоду вдалося в стислі строки відновити та перевершити довоєнну кількість професорсько-викладацького складу вищої школи. Проте, у навчальних закладах республіки не вдавалося остаточно розв'язати кадрові проблеми. Це було пов'язано також зі зростанням кількості студентів та розгалуженням системи вищої освіти, хоча формально, завдання по відновленню довоєнних показників розвитку науково-педагогічних кадрів виконали.
Джерела та література
Галкин К.Т. Серьезно, ответственно руководить аспирантурой // Вестник высшей школы. - 1950. - №8. - С. 6-10.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). - Ф.582. - Оп.10.
Спр.41. - Арк.9.
ЦДАВО України. - Ф.582. - Оп.10. - Спр.41. - Арк.10-11
Культурне будівництво в Українській РСР. Червень 1941 - 1950. Збірник док. і матеріалів. - К. : Наукова думка, 1989.
564 с.
О мерах по улучшению подготовки научно-педагогических кадров через аспирантуру. Приказ Министра высшего образования СССР № 202 от 17 февраля 1948г. // Бюллетень Министерства высшего образования СССР. - 1948. - №4. - С. 6-9.
О плане приема в аспирантуру высших учебных заведений и научно-исследовательских учреждений на 1949/50 учебный год. Приказ Министра высшего образования СССР №563 от 13 мая 1949 г. // Бюллетень Министерства высшего образования СССР. - 1949. - №6. - С. 4-6.
О ходе приема в аспирантуру высших учебных заведений и научно-исследовательских учреждений. Приказ Министра высшего образования СССР №1229 от 24 сентября 1949 г. // Бюллетень Министерства высшего образования СССР. - 1949. - №10. - С.3-4.
Подготовка и воспитание научных кадров // Правда. - 1948. - 11 декабря.
Петров Г.Н. Об организационных формах научно-исследовательской работы // Вестник высшей школы. - 1945. - №1. - С. 36-39.
Галкин К.Т. Высшее образование и подготовка научных кадров в СССР. - М. : Сов. наука, 1958. - 176 с.
Артболевский И.И. Научная экспертиза диссертаций // Вестник высшей школы. - 1945. - №3. - С. 21-24.
Агроскин И.И. Против либерализма в оценке диссертаций // Вестник высшей школы. - 1946. - №7. - С. 1-5.
Всемерно укреплять аспирантуру // Вестник высшей школы. - 1950. - №8. - С. 1-5.
Об итогах работы по аттестации научных кадров за 1947/48 уч. год. Постановление Высшей аттестационной комиссии при Министерстве высшего образования СССР от 11 октября 1948 года // Бюллетень Министерства высшего образования СССР. - 1948. - №12. - С. 12-13.
Кусаков М.М. Больше требовательности при комплектации аспирантуры // Вестник высшей школы. - 1947. - №12. - С. 25-27.
Брагин С.М. За серьезную проверку кандидатов // Вестник высшей школы. - 1947. - №12. - С. 25-27.
Линде В. В. В аспирантуру - зрелых людей // Вестник высшей школы. - 1947. - №12. - С. 29-30.
Білецький О.І. Про роботу Академії Наук Української РСР в 1946 році // Вісник АН УРСР. - 1947. - №4. - С. 27-39.
Николаев Г.А. О постановке аспирантуры технических вузов // Вестник высшей школы. - 1945. - №1. - С. 39-42.
Муромцев С.Н. Основные вопросы научно-исследовательской работы // Вестник высшей школы. - 1946. - №7. - С. 6-10.
Положение об аспирантуре при высших учебных заведениях и научно-исследовательских учреждений // Высшая школа. Основные постановления, приказы и инструкции / Под ред. Л.И. Карпова, В.Л. Северцева. - М. : Сов. наука, 1957. - С. 213-214.
Инструктивное письмо №Д-83 от 18 июня 1949 р. // Бюллетень Министерства