Цілком зрозуміло, що роль спільної світової мові відводилася мові більшовизму - російській, так само як російська культура повинна була заповнити зміст єдиної інтернаціональної, замість різноманітних національних. Як бачимо, теоретичне бачення національної політики Сталіна істотно відрізнялося від його практичної реалізації у найголовнішому пункті. Так, замість закладеної в основу його теорії ідею поступових, еволюційних змін на добровільних засадах, в практичній реалізації в життя в умовах СРСР використовувалися репресії та аргументи фізичного знищення незгодних.

Відродження наукового дослідження історії та культури слов'янських народів розпочалося напередодні Другої світової війни. Російська дослідниця М. Ю. Досталь до причин відновлення наукової славістики та відкриття нових славістичних центрів СРСР відносить насамперед негативні зовнішньополітичні обставини, а саме загроза Другої світової війни. Під впливом агресивності Німеччини по відношенню до СРСР та слов'янських народів, як переконує вчена, уряд СРСР приступив до пошуку союзників. Крім того, до сприятливих факторів вона відносить зміни у національній політиці, а саме - відходу від інтернаціоналізму в бік державного патріотизму [3]. На наш погляд, цей державний патріотизм та боротьба з космополітизмом скоріше свідчать про продовження національної сталінської політики спрямованої на досягнення мети відмирання націй.

Таким чином в СРСР у результаті втілення сталінської національної схеми інтернаціоналізм перетворився на русифікацію, знищення національних культур, а славістика науковим підґрунтям «неопанславізму» в радянській інтерпретації. Зокрема, після Другої світової війни центральною темою наукової роботи Інституту слов'янознавства (заснований 1948 р., а з 1968 р. реорганізований в Інститут слов'янознавства та балканістики) стало вивчення взаємозв'язків революційних рухів слов'янських народів із російським, що підкреслював його директор Д. Ф. Марков: «Спільність походження слов'ян, спорідненість мови здавна визначають їх контакти. Протягом тривалого часу вони вели боротьбу проти іноземних загарбників, та їх опорою у боротьбі була у багатьох відношеннях та в різні часи Росія» [6, с. 12]. За висновками вчених інституту, Росія етапи культурного розвитку пройшла раніше за інші слов'янські народи, тому вони зверталися за її досвідом, намагаючись наздогнати.

Таким чином за допомогою репресій та переслідувань-вчених славістів, погляди яких сформувалися у попередній період, в дослідженнях історії та культури слов'янських народів утверджувався класовий підхід трактування історичних процесів. У результаті спроби практичної реалізації сталінської національної схеми відмирання націй, радянська славістика змушена була виконувати насамперед політичні завдання, а її висновки давали наукове обґрунтування для радянського «неопанславізму».

Джерела та література

Горяинов А. Н. Славяноведы — жертвы репрессий 1920-1940-х годов. Некоторые неизвестные страницы из истории советской науки // Советское славяноведение. — 1990. — №2. — С. 78-89.

Горяинов А. Н. Советская славистика 1920-30-х годов / А. Н. Горяинов // Очерки по историографии славяноведения и балканистики. — М.: Наука, 1981. — С. 5-21.

Досталь М. Ю. Славистика между пролетарским интернационализмом и славянской идеей (1917-1941) / М. Ю. Досталь // Славянский альманах. - 2006. - С. 114-141 — Режим доступу: http://www.slav- almanakh.narod.ru/2006/Dostal. htm

Копилов С.А. Українська історична славістика нового часу: витоки, становлення і етапи розвитку: Автореф. дис... докт. істор. наук. - К., 2006. - 36 с.

Ленін В.І. Повне зібрання творів. - Т. І. Видання п'яте. - К.: Видавництво політичної літератури України, 1969. Що таке друзі народу і як вони воюють проти соціал-демократів. - С.117-180.

Марков Д.Ф. Сравнительно-исторические и комплексные исследования в общественных науках. — М.: Наука, 1983. — 238 с.

Павленко О.И. Панславизм / О. И. Павленко // Славяноведение. — 1998. — №6. — С.43-60.

Покровский М.Н. Руссская история в самом сжатом очерке // Избранные произведения. Кн.3. - М.: Мысль, 1967. С.233 - 249.

Покровський М.Н. Борьба классов и русская истрическая литература // Избранные произведения. Кн.4. - М.: Мысль, 1967. - С. С.277-368.

Покровський М.Н. Ленин и история // Избранные произведения. Кн.4. - М.: Мысль, 1967. - С. 46-55.

Робинсон М.А. Судьбы академической элиты: отечественное славяноведение (1917 — начало 1930-х годов). — М., 2004.

Сталин И. Национальный вопрос и ленинизм. - М., 1949.

Сталин И.В. Марксизм и национальный вопрос. - М., 1949.

Шуба О.В. Релігія в етнонаціональному розвитку України (політологічний аналіз). - К.: Криниця, 1999. - 324 с.

Винарчук Т. В. Славистика между российским панславизмом и большевистским интернационализмом

В статье рассматривается борьба историков-марксистов с дореволюционным наследием историков- славистов. Одной из основных задач этой боротьбы было насаждение новых методологических и теоретических подходов к изучению исторических процессов, которое служило дополнением к большевистской политической доктрине и ленинско-сталинской национальной схеме. Ключевые слова: славистика, панславизм, словяноведение, историография

Винарчук Т. В. Slavonic studies between Russian Pan-Slavism and Bolshevistic Internationalism

The article dwells upon the struggle of Marxist historians with pre-Revolutionary heritage of Slavonic historians. One of the main aims of this struggle was the propagation of new methodological and theoretical approaches towards the research of historical processes serving as an addition to the Bolshevistic political doctrine and Lenin-Stalin national scheme.

Key words: Slavonic studies, Pan-Slavism, historiograph