Революція в Петрограді перемогла 27 лютого 1917 р. Інформація про перехід влади до Тимчасового Комітету Державної Думи дійшла до Києва вже 28 лютого о третій годині дня через службовців управління Південно-Західної залізниці і в обхід цензури була вивішена для ознайомлення [8, с.1; 9, с.51; 1, с.62]. Вже ввечері про зміст цієї телеграми заговорили в Києві. Але наступного дня, 1 березня, київські газети не надрукували про революцію жодного слова, хоча часу для підготовки такої публікації було вдосталь. Цензура продовжувала діяти, а повідомлення, яке було поширене на залізничних станціях, за розпорядженням адміністрації було зняте [10, с.128]. Незважаючи на це, події в столиці Росії жваво обговорювалися в суспільстві.

В історичних дослідженнях наводиться інформація про декілька важливих зустрічей, зборів і нарад, які відбулися в перші дні революції у Києві і мали важливі політичні наслідки. Так, 28 лютого, негайно після отримання телеграми з Петрограда, у приміщенні Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу міст відбулася екстрена нарада з участю членів Комітету, які одночасно входили до ради ТУП. «Майже цілий комітет був в комплекті. Не розходилися до пізньої ночі, обговорюючи події в країні» [11, с.81], - пише Д. Дорошенко.

Наступного дня, 1 березня 1917 р., за свідченням того ж Д. Дорошенка, у помешканні командуючого Київського військового округу ген. Ходоровича на нараду зібралися представники місцевої влади і громадських організацій. Не маючи ясності щодо характеру подій в Петрограді, члени наради вагалися. Частина присутніх запропонувала звернутися до населення із відозвою про революцію і закликом до спокою, інші, включаючи Ходоровича, пропонували почекати вказівок від вищої військової влади [11, с.81]. М. Грушевський так змальовував настрої київської бюрократії: «.Відомостей про революцію. місцева адміністрація не пускала, думаючи, що все це, можливо, тільки проминаючий епізод, і стара власть ще поверне свої позиції» [10, с.130]. Вирішили звернулися по телеграфу до командуючого Південно-Західного фронту ген. Брусилова із запитанням: «Як поставиться армія до перевороту?» Генерал ухилився від прямої відповіді [11, с.81]. У результаті, 2 березня інформація про революцію знову не попала на шпальти київських газет.

Лише 3 березня кияни, нарешті, довідалися з газет, що в країні відбулася революція і стара влада перестала існувати. Це дало потужний імпульс для розгортання боротьби політичних сил за владу.

4 березня у міській думі представники громадських організацій і політичних партій провели збори, на яких було обрано виконавчий комітет Ради об'єднаних громадських організацій у складі 12 осіб. Від різних груп українців, за даними Д. Дорошенка, до комітету увійшло п'ять чоловік: барон Ф. Штейнгель, А. Ніковський, С. Єфремов, М. Паламарчук, М. Порш. Перші три були членами ТУП [9, с.51].

Українські організації були представлені і в інших владних структурах нового режиму, зокрема в губернському виконавчому комітеті при губернському комісарові М. Суковкіну.

Для повноти картини зазначимо, що в перших числах березня відбувалося також формування ще одного органу, який відіграв важливу роль у дальших подіях - Київської ради робітничих депутатів, установчі збори якої відбулися також 4 березня.

На цьому фоні відбувалося формування Центральної Ради.

Перейдемо до аналізу документальної бази, на підставі якої зроблено висновок про організаційну ініціативу і пріоритет ТУП при створенні Центральної Ради. Виявляється (принаймні, якщо судити по монографії В. Ф. Солдатенка і авторів, на яких він посилається), вона не така вже й широка. Це декілька газетних публікацій і спомини Є. Чикаленка, Д. Дорошенка, М. Грушевського і деяких інших діячів Української революції. Звернемося спочатку до публікацій в газеті «Киевская Мысль», яку прийнято вважати «добре поінформованою».

У замітці «Среди украинцев», надрукованій у суботу 4 березня (17 березня за н. ст.), повідомляється, що 3 березня ввечері відбулися багатолюдні збори (понад 100 чол. з Києва і провінції) «представників українських організацій і груп. Збори вітали Тимчасовий уряд». У цьому матеріалі вперше згадується про існування Центральної Ради. Але точно не вказано, що Центральна Рада була створена саме на вечірніх зборах 3 березня і що це результат ініціативи діячів ТУП. Щоб переконатися у цьому, відтворимо фрагмент замітки мовою оригіналу:

«По прочтению телеграмм и личных сообщений представителей собрание единогласно приветствовало образование нового правительства и постановило оказывать ему всяческое содействие. Были выбраны представители в числе 10 человек для участия в городском и других комитетах, где потребуется представительство украинских организаций. Собрание очень горячо приняло предложение "Центральной Рады" о посылке депутации в Петроград для заявления новому правительству о неотложных нуждах украинского народа».

Автор замітки, схоже, уважно слідкував за появою нових організацій і зафіксував вибори на зборах «представителей в числе 10 человек» для участі в міському та інших комітетах, але про факт створення Центральної Ради, пропозицію якої, за його ж оцінкою, «горячо приняло собрание», не написав ні слова. Напевне, він про це нічого не знав. Структура тексту дає підстави для припущення, що Центральна Рада була лише однією з «українських організацій і груп», представники яких були присутні на зборах 3 березня. Судячи з тексту, вона була створена раніше