Співіснування двох центрів і боротьба між ними не обмежилися зборами українських організацій 3 і 4 березня 1917 р., які були зафіксовані пресою. Хоча 4 березня поступовці змушені були погодитися на пропозицію опонентів, гостра суперечка продовжувалася і в наступні дні. Зокрема, нею супроводжувалися вибори президії УЦР та голів комісій при ній, які завершилися 7 березня і закріпили коаліційний характер Центральної Ради. В. Верстюк висловлює припущення, що міжпартійна боротьба розтягнулася в часі майже на 10 днів і досить істотно відбилася на виборі проводу Центральної Ради, у т. ч. Голови Ради М. Грушевського [1, с.65,68]. Від нього сторони сподівалися «примирення всіх суперечностей і об'єднання на спільній роботі заради громадського добра» [11, с.87].

Отже, якщо співставляти обидва проекти, то цілком очевидно, що другий з них, представлений на початку переговорів групою Стешенка-Антоновича-Степаненка, був ближче до тієї Центральної Ради, яка у кінцевому рахунку була створена. Напевне, цю обставину слід враховувати, коли мова заходить про ініціативу в «започаткуванні» створення УЦР.

У пошуках фактів і аргументів історики часто звертаються також до мемуарів «Мої спомини про недавнє і давнє минуле», які належать Д. Дорошенку, та до його «Історії України. 1917-1923 рр.», перший том якої присвячений Центральній Раді. Д. Дорошенко - відомий історик і політичний діяч, член ради ТУП - під час Лютневої революції жив у Києві, але учасником зборів, де вирішувалося питання про утворення Центральної Ради, не був [3, с.135]. Однак він міг багато знати з розповідей інших. Нарешті, Д. Дорошенко, осмислюючи процес утворення Центральної Ради, ще в рукопису користувався мемуарами Є. Чикаленка [9, с.54]. Порівняння текстів свідчить, що він повністю, навіть у дрібницях, солідаризується з усім, що там було написано. Не дивно, що в нього є прямі запозичення з тексту Є. Чикаленка, хоча зустрічається й цілком оригінальний матеріал.

У споминах Д. Дорошенко пише:

«Як тільки розійшлися чутки про переворот в Петрограді, зійшлася рада "Товариства Українських поступовців". ...Зібралися не тільки члени ради, але й чимало рядових членів організації; прийшли представники студентської молоді; проінформовано було про політичні новини, прийнято до відома, що українці ввійшли до міського Виконавчого Комітету... Було вирішено сходитися щодня, щоб бути в курсі цілого руху і старатись захопити в ньому по змозі впливові позиції.

На другий чи третій день засідання ради прийшло двох священників... Прийшли представники від робітників, явилось кілька солдатів, ці останні - від вже сформованих українських громад в різних військових частинах. Присутні на наших зборах капітан Гон і поручик Микола Міхновський заявили, що вони вже ведуть роботу по влаштуванню українського військового клубу. Все це свідчило, що українці в Києві виявляють з себе певну громадську силу...

Тоді було рішено заложити загальну організацію, яка ... об' єднувала б всі українські організації й стала б на чолі руху. Ухвалено було назвати її "Центральною Радою". Було багацько суперечок щодо форми організації та її складу. З одного боку члени старого "ТУП" настоювали на тому, щоб в основу організації було положено вже існуючу всеукраїнську організацію "Товариство Українських Поступовців"... З другого боку представники молоді та численних, нараз посталих соціалістичних організацій, вимагали, щоб Центральна Рада складалася відразу по партійному принципу. ... Переспорити й переконати людей з демагогічним нахилом дуже важко, то скільки не сперечалися й не горячилися при формуванні Центральної Ради, але складати її довелося по принципі партійному» [11, с.85].

Щоб дати оцінку наведеній у цьому фрагменті інформації, слід визначити, коли саме відбулися описані в ньому події, зокрема, «перші збори ТУП». Д. Дорошенко, як і його попередник Є. Чикаленко, описані події точно не датує. Як зазначалося вище, інформація про події в Петрограді стала відома в київських верхах 28 лютого. Але малоймовірно, щоб зразу ж зібралися не лише члени ради ТУП, але й «чимало рядових членів організації». Про переворот в Петрограді в Києві знали тоді порівняно мало. До того ж, цього дня («до пізньої ночі») відбувалися збори Комітету південно-західного фронту Всеросійського союзу міст, у яких брала участь верхівка ТУП. Теоретично збори могли відбутися 1 березня. Однак «на перших зборах» не могла прозвучати інформація, що українці включені до складу міського Виконавчого Комітету. За даними того ж-таки Д. Дорошенка, це трапилося 4 березня. То ж абсолютно неможливо на підставі цього фрагменту визначити, на яке число припадає це засідання, а особливо «другий чи третій день», коли було прийняте рішення про утворення Центральної Ради і визначено партійний принцип її формування. Події у цьому фрагменті переплутані і явно зміщені у часі. Точно датувати їх на підставі наведеної в ньому інформації неможливо.

Для мемуарів така невизначеність не є чимось надзвичайним. Тому звернемося до наукової праці - першого тому «Історії України. 1917-1923 рр.» Д. Дорошенка, присвяченої Добі Центральної Ради. Історик пише:

«...Спочатку рада ТУПу сама думала стати загальним