об'єднуючим центром, але на збори її (дата зборів не називається. - Ф. Т.) з'явилися І. Стешенко, Д. Антонович і Ол. Степаненко, як представники українських соціалістичних організацій і домагались, щоб до ради (ТУП. - Ф. Т.) було прийнято представників від цих організацій, в такому ж числі, скільки було й членів ТУПівської ради. Щоб не розбивати сил і не утворювати двох центрів, рада ТУПу погодилася на домагання соціалістичних представників, із тим, щоб до нового осередкового органу, для якого було прийнято назву Центральної Ради, входили представники від різних нових організацій. Так утворилася Центральна Рада, до складу якої ж зразу увійшли крім членів ТУПу представники українських соціал- демократів, українців-військових, від українців-робітників, від кооперативів, студентів, від православного духовенства міста Києва..., від різних товариств..., громад і гуртків...
Як формальну дату заснування Української Ради приймають 17 березня за новим стилем (4 березня за ст.ст.)» [9, с.52].
Звертає на себе увагу той факт, що з 3 березня 1917 р. Д. Дорошенко не пов'язує ніяких важливих подій. Датою заснування Центральної Ради, правда формальною, він вважає 4 березня. Саме тоді, за даними газети «Киевская Мысль», відбулися досить багатолюдні збори членів різноманітних українських організацій, які "об'єдналися і увійшли до складу комітету "Центральна Рада". Напевне, з цим днем березня можна пов'язати події, описані в наведеному фрагменті Д. Дорошенка. Але ні у Чикаленка, ні у Дорошенка немає ніяких - прямих чи непрямих - даних, які б засвідчили, що назву Центральна Рада дали члени ТУП. Цю назву могли запропонувати й інші суб'єкти її створення. Адже, повторюємо, Українська Центральна Рада, яка врешті-решт постала, була зовсім несхожою на поступовський проект.
На цю обставину вже звернули увагу історики. Зокрема, В. Верстюк висловив, з нашої точки зору, продуктивну ідею, що у назві «Центральна Рада» могло проявитися «прагнення лівих українських політичних сил через означення "центральна" відділити загальний координуючий центр від керівництва ТУП» [1, с.64]. Не слід виключати й того, що назву коаліційної організації запропонував той з суб'єктів її створення, який міг прийти на нараду з іменем «Центральна Рада» і запропонував його загалу. Як вже зазначалося, газета «Киевская Мысль» засвідчила існування 3 березня організації під такою назвою.
Звернемося тепер до «Споминів» М. Грушевського і наведемо той їх фрагмент, де йде мова про перші дні формування Центральної Ради:
«Здається, в четвер, 3 березня, прийшли перші відомості поштові про петербурзькі події, і Єфремов зачитав їх на зборах ТУП в клубі, і тоді утворення постійного українського осередку стало явно неминучою потребою. Організація молодіжі прислала того дня своїх представників поінформуватись про наміри старших в справі організації. ТУП ... пропонував іншим українським організаціям делегувати своїх представників для спільної акції. Серед молодіжі, здається, гадки були поділені; але рішучо спротивлялись сьому с.-деки, в центрі котрих стояв тоді Дмитро Антонович. На довгих нарадах, які відбувалися у нього в цих днях, 3-4 березня, рішено було добиватися утворення центрального об'єднуючого органу замість проектованого тупівцями бюро ТУП, обсипаного делегаціями інших організацій. Щоб формально обгрунтувати сей постулат, Антонович вишукав аж 13 професійних і всяких інших організацій Києва, с.-деківської закраски, до церковних хорів включно, і добивався для них представництва аналогічного з ТУП-ом. В тім же гуртку Антоновича, очевидно, виникла й гадка кликати мене якнайскоріше до Києва...
Коли прийшлось по кількох днях завзятої боротьби дати згоду на організацію центру по схемі Антоновича і К, переведено вибір мене на голову сеї нової організації, котрій без дискусії, якось сама собою прийшла назва "Центральної ради" - в протиставлення всяким місцевим і професійним радам, що творилися дедалі все в більшому числі.» [10, с.129,130].
Аналізуючи цю інформацію, слід мати на увазі, що М. Грушевський до 14 березня 1917 р. перебував поза Києвом. Наведений фрагмент «Споминів» складено на підставі розповідей різних людей, з якими Михайло Сергійович контактував вже після прибуття з Москви. Серед них була його дружина і, можливо, донька. Не викликає сумніву, що М. Грушевський з великою зацікавленістю розпитував усіх про перебіг подій, якими супроводжувалося утворенням Центральної Ради, вникаючи у всі деталі. Адже це стосувалося його особисто. На якомусь етапі, щоб зблизити позиції опонентів і зупинити дискусії навколо принципів організації Центральної Ради, мова зайшла про рекомендацію М. Грушевського на посаду Голови Центральної Ради.
Які ж висновки можна зробити, читаючи «Спомини» М. Грушевського?
Перш за все, підтверджується висновок, що ТУП справді прагнув створити загальноукраїнську організацію, але на власній базі і під своїм контролем. Зокрема, М. Грушевський пише про неї, як про «проектоване тупівцями бюро ТУП, обсипане делегаціями інших організацій», або навіть «розширене бюро ТУП». Ця фраза «Споминів» дуже точно змальовує план лібералів.
По-друге, досить важливою для дослідника є оцінка Грушевським опонентів ТУП по переговорах. «Поступовська» версія утворення Центральної Ради грунтується, серед усього іншого, і на впевненості у тому, що ніякої дієздатної структури, крім ради ТУП, український рух на початку березня 1917 р. не мав, а значить, тільки вона могла очолити цей рух. В. Солдатенко пише про ТУП як про «...єдину організацію, що мала свій керівний, дієздатний орган (раду)...» [4, с.107]. У літературі інколи наводиться саркастична фраза Грушевського про «аж 13