У програмі партії справді зазначалося, що Україна від Сяну до Кавказу має бути державою "українців-робітників" і "українців-хліборобів". Послідовно була проведена думка про "Україну - Республіку вільних працюючих людей". Нічого дивного у використанні соціалістичних гасел членами УНП не було. Адже початок ХХ ст. позначений загальною фетишизацією соціалізму. Тому більшість політичних партій, що виникли на українському ґрунті, також орієнтувалися на той чи інший варіант соціалізму. Члени УСДРП прагнули до соціалізму західноєвропейського зразка з визначенням автономії України. Українські радикал-демократи, об' єднані в УДРП, оголосили своєю метою соціалізм і федеративну перебудову Росії. Якщо федерація вважалась справою недалекого майбутнього, то з соціалізмом все було інакше: "Соціалізм, - писав один з авторів програми УДП Є. Чикаленко, - я вважаю провідною зіркою, яка вказує путь, по якому людство повинно йти, але ніколи не досягне його" [12.-С.10-11].

У тій обстановці звернення УНП до соціалізму було цілком зрозумілим. "УНП, - говорилося в програмі, - визнає соціалістичні ідеали, як єдиний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи знищити визиск, безправ' я, сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і пануванні". У відповідності з цим, УНП оголосило себе партією "робітницької маси українського народу.., українського міського пролетаріату" [13.-С.1].

Але соціалізм УНП разюче відрізнявся від соціалізму російських лівих партій і навіть українських соціал-демократів. По-перше, він не поривав з ідеєю самостійності України, був з нею органічно пов'язаний; по-друге, це був еволюційний соціалізм, який відкидав "необхідність соціально-економічного перевороту". "Помиляються ті, - пророкує програма УНП, - що вчать, ніби соціалістичний устрій може бути разом по усій землі. В соціалістичний устрій як ідеал устрою ступлять тільки народи надзвичайно високої культури. Ні один народ не жде другого, поки той наздогоне його по освіті, а старається пертися вище і вище по ступенях культурної драбини, незважаючи а ні нащо. Наше завдання, аби український народ в цій справі. не був позад інших культурних народів" [13.- С.22].

Необхідною передумовою глибоких соціально-економічних перетворень у суспільстві, а у кінцевому рахунку - і досягнення соціалістичного ідеалу, програма Української народної партії вважала національну революцію - здобуття вільної, непідлеглої, самостійної держави української - республіки українських робочих людей. Передбачалося, що під час рішучої і останньої боротьби, під час Всеукраїнської революції, з'єднана Рада робітників і хліборобів, обернеться в комітет, візьме диктаторську власть за згодою робітників і селян". Після революції передбачалося встановлення президентської республіки при обраному загальними зборами парламенті [13.-С.19, 20]. З метою уникнення бюрократичної централізації незалежну державу планувалося будувати як спілку вільних самоправних земель, які відрізняються умовами життя, тобто на федеративних засадах.

Про достатньо виважений і продуманий характер програми УНП свідчить той факт, що самостійність України вона уявляла як результат певної еволюції національного руху. На початковому етапі не відкидався і автономістський варіант української державності. Цим УНП відрізнялася від українських соціалістів і українських лібералів, для яких автономія - кінцева мета, а незалежність утопічна і шкідлива. "Йдучи до повної незалежності українського народу, до здобуття повного самовизначення, ми підпираємо й автономні права українських партій. Але аби та автономія не була фіктивною, а дійсною" [13.-С.46], - відзначалося в програмі УНП.

У робітничому питанні програма Української народної партії передбачала встановлення 8-годинного робочого дня для робітників, скорочений робочий день на шкідливих виробництвах і для підлітків, охорону праці підлітків і жінок, встановлення мінімуму заробітної плати, безплатна медична допомога, інспекція праці, третейські суди на виробництві, які будуть розглядати конфлікти між робітниками і підприємцями, організацію страхових кас тощо. Це звичайні вимоги соціалістичних і демократичних партій.

У своїй програмі УНП вперше висловлювала власний погляд на вирішення аграрного питання. Якнайближчі вимоги самостійники висунули: прийняття законів, які будуть сприяти переходу земель України в селянські руки (примусовий викуп у поміщиків на вигідних для селян умовах): нормування орендної плати за землю, яку селяни виплачують поміщикам; перехід до орендного фермерства, що розкриє селянам очі на суть поміщицької експлуатації, дозволить наочно переконатися, що "клас земельної аристократії, що живе з оренди, є класом суспільних паразитів". З часом планувалося утворення земельного фонду України, з якого землею наділялися сільськогосподарські робітники і малоземельні селяни. Утворення земельного фонду, а, значить, і вирішення аграрного питання самостійники зв'язували з Всеукраїнською революцією, яка проведе "націоналізацію" земель. "Націоналізація земель, - зазначалося у програмі, - буде проведена на основі правил: від власників - українців земля відбирається внаслідок державного викупу, від іноземців (тобто неукраїнців: росіян, поляків, німців та інших - Ф.Т.) - без викупу". Що ж стосується селян- українців, то кожен з них повинен одержати право "брати землі для користування стільки, скільки він може обробити її власноручно, без найманих робітників" [13.-С. 11-16].

Намагаючись поширити свою діяльність серед українських робітників, які в найбільшій мірі відчували на собі вплив російських та українських соціал-демократів, УНП вирішила створити на Україні Українські робітничі організації народної партії (УРОНП). Але робота ця не мала бажаного результату. Конкурентами самостійників у робітничому русі були не лише російські соціалісти, УСДРП, але й українська соціал-демократична "Спілка", яка