Наявність всіх виявлених архівних документів свідчить, що організація (чи окремі ізольовані групи) з чіткою самостійницькою орієнтацією в роки Першої світової війни в Україні справді існували. Безсумнівно, були її члени і в Києві. Зокрема, М. Грушевський у своїх "Споминах" пише, що наприкінці 1916 р. до нього в Москву зачастила молодь з України, яка бажала бачити його вождем національного руху: "Ясно оповідано мені про організацію молодіжі, котра входила і в військові фронтові формації і випускала свої прокламації.... Серед молодіжі стрічалися, очевидно, течії австрофільські з противними: самостійницькі [...] з федералістичними" [11.-С.115].

З початком революції діяльність самостійницьких елементів, як і політичних течій іншої орієнтації, різко активізувалася. Раптова зміна соціально-політичної ситуації поставила перед ними питання визначення своїх завдань. Реакцією на цей виклик часу, однією з акцій самостійницького Братства Млиновецький вважає створення Української Центральної Ради. Знаходилася ця, перша, за словами Р. Млиновецького, Українська Центральна Рада в будинку Дмитра Антоновича, відомого соціал-демократа [6.-С.98].

За версією Р. Млиновецького, довідавшись про створення УЦР "Братством самостійників", автономісти-тупівці кинулися створювати власний національний центр, який було сформовано 6 (19 за н. ст.) березня. Далі почалася боротьба двох організацій за вплив на українське середовище, в ході якої частина самостійницької Української Центральної Ради (зокрема, соціалісти, у тому числі ті з них, що в ході світової війни перейшли на позиції самостійництва) стала схилятися до об' єднання з лібералами на автономістській платформі. Врешті-решт, 16 березня (29 за н. ст.) дві організації об'єдналися під назвою "Українська Центральна Рада". В об'єднаній організації самостійники та їх прибічники опинилися у меншості [6.-С.98].

Такою, в загальних рисах, є точка зору на утворення Української Центральної Ради, якої дотримується Р. Млиновецький.

Але цю версію, як і точку зору П. Мірчука, відкидають авторитетні академічні дослідники Української революції, зокрема, В. Верстюк і В. Солдатенко. Вони вважають обидві ці історичні конструкції документально необгрунтованими, надуманими і безпідставними [5.-С.135].

Однак, відкинувши точки зору П. Мірчука і Р. Млиновецького, їх опоненти просто зобов'язані були в деталях, з опорою на більш-менш переконливі факти обґрунтувати свою. Але у тому-то і справа, що процес формування Центральної Ради ніхто з них в деталях не досліджував. Особливо мало писали вони про перші її дні, про ініціаторів - тих, хто, власне, висунув ідею цієї організації і зробив перший крок до її створення. "Лише у загальному плані відомо, що це зробило Товариство українських поступовців" [4.-С.5], - зазначає відомий дослідник Української революції і автор Передмови до двохтомного збірника документів про Центральну Раду В. Верстюк. Але що означає цей "загальний план "? На підставі яких історичних джерел він склався? Хто з наявних тоді у Києві членів ТУПу входив у первинне ядро організації? У яких споминах чи інших документах вони говорять про свою участь у формуванні Центральної Ради? Хотілося б мати переконливі документальні докази пріоритету ТУПу у створенні Центральної Ради. Однак, повторюємо, таких документів ніхто з сучасних дослідників не наводить. Схоже, що їх у розпорядженні науковців немає, а історична традиція, так званий "загальний план", склалися в літературі на підставі досить обмеженого кола джерел, зокрема, двох публікацій в "Киевской мысли" на початку березня 1917 р. і споминів Д. Дорошенка, М. Грушевського, Б. Мартоса та деяких інших діячів революції.

Яку ж інформацію можна почерпнути з цих джерел?

Звернемося спочатку до газети "Киевская мысль", яку сучасні автори називають "добре поінформованою" і на яку найчастіше посилаються, коли мова йде про процес створення УЦР. У замітці "Среди украинцев", надрукованій у суботу, 4 березня (17 березня за н. ст.), повідомляється, що 3 березня ввечері відбулися багатолюдні збори (понад 100 чол.) "представників українських організацій і груп. Збори вітали Тимчасовий уряд". У цій замітці вперше згадується про існування Центральної Ради. Але у замітці точно не вказано, що Центральна Рада була створена саме на зборах 3 березня і що це був результат ініціативи діячів ТУПу. Щоб переконатися у цьому, відтворимо фрагмент замітки мовою оригіналу: "По прочтению телеграмм и личных сообщений представителей собрание единогласно приветствовало образование нового правительства и постановило оказывать ему всяческое содействие. Были выбраны представители в числе 10 человек для участия в городском и других комитетах, где потребуется представительство украинских организаций. Собрание очень горячо приняло предложение "Центральной Рады " о посылке депутации в Петроград для заявления новому правительству о неотложных нуждах украинского народа".

Цей фрагмент не дає підстав для однозначних висновків. На його основі з однаковою впевненістю можна зробити висновок, що а) Центральна Рада була створена 3 березня на вказаних зборах, і б) на цих зборах Центральна Рада вже виступила як діюча структура, тобто вона була створена раніше, можливо, поза цими зборами.

Наступного дня, 5 березня, та ж "Киевская мысль" повідомила, що "вчора", тобто 4 березня, відбулися досить багатолюдні збори членів різноманітних українських організацій, на яких "всі організації об'єдналися і увійшли до складу комітету "Центральна Рада". До цього комітету приєдналася також українська молодь".

Таким чином, жодна з цих заміток у "Киевской мысли" не дає чіткої відповіді на питання, коли і хто утворив організацію, яка в газеті називається "Центральною