Чермошенцева Н.М. С.Я. БОРОВИЙ

ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ ЄВРЕЇВ В УКРАЇНІ

Історія єврейського народу є невід'ємною і важливою складовою загальної історії України, але на сьогодні ця тематика залишається майже недослідженою. Тому введення в широкий науковий обіг та детальний аналіз творчої спадщини Саула Яковича Борового (19031989) є надзвичайно важливим для сучасної української історіографії.

С.Я. Боровий є автором цілої низки талановито написаних, цікавих робіт з історії та історіографії єврейського народу на території України, українського, запорозького козацтва, історії Хмельниччини, українсько-єврейських стосунків, які не втратили своєї наукової цінності та актуальності й сьогодні. Втім, за життя та й після нього вчений залишався поза увагою історіографії. Ми маємо лише розрізнені дані про його життя та наукову спадщину. Так, Р.Ш. Ганелин, С.К. Лебедєв, Я.С. Лур'є, А.Г. Тартаковский в статті "С.Я. Боровой (1903-1980)" вказуючи на певні біографічні дані, основну увагу приділили аналізу творчої спадщини вченого й, зокрема, дослідженню його історико-економічних студій [1.-C.161-170]. Окремі відомості про діяльність науковця в 1960-1970-ті роки знаходимо в праці Бородатого В.П., Скрипника М.О. та ін. "Одеський державний економічний університет. Нариси історії" [2]. Важливими в розумінні психологічного портрета С.Я. Борового є спогади проф. М. Соколянського, одного з найближчих друзів вченого. У вступній статті до мемуарів С.Я. Борового [3.-C.5-17] та в книзі "Некролог при жизни" Марк Георгійович не лише характеризує особистісні якості та переконання вченого, а й допомагає реконструювати маловідомі епізоди його біографії [4].

Найбільш повно життя та творча спадщина С.Я. Борового висвітлюються в статтях Андрєєва В.М. та Чермошенцевої Н.М., побудованих на архівному матеріалі та спогадах знайомих і друзів історика. Так, єврейська тематика в дослідженнях вченого, і зокрема її козацький аспект, були розкриті в статті Андрєєва В.М. "С.Я. Боровий: козацька тематика в творчості історика" [5.-C.26-38]. Найбільш повна бібліографія праць вченого (133 позиції) подана у статті Андрєєва В.М. та Чермошенцевої Н.М. "С.Я. Боровий: матеріали до біографії та бібліографії" [6.-C.62-76]. Раніш, у 1988 р., до 85-річчя історика в Одесі було видано неповні "Материалы к библиографии" які налічували 74 позиції. Втім, висвітлення життя та діяльності С.Я. Борового потребує подальшої наукової розробки.

Зацікавленість єврейською історією та культурою ми можемо спостерігати у Саула Яковича ще з дитинства. Зіграли свою роль не тільки родина і внутрішня сімейна атмосфера, а й коло цікавих людей, які бували в батьківському домі. Так, достатньо лише згадати, що близьким знайомим батька був Ахад-Гаам - визначний представник єврейської суспільно- політичної думки того часу. На дачі у Борових бував засновник нової єврейської літератури на ідиш Менделе-Мойхер-Сфорим. Другом батька був видатний письменник-гебраїст Хаїм- Нахман Бялик, до ім'я та творчості якого С.Я. Боровий все своє життя ставився з великим пієтетом та повагою. До того ж події революції та громадянської війни не могли не вплинути на формування особистості вченого [7.-С.41].

У 1919 р. неповнолітній Саул влаштовується на роботу в одеський архів [8.-Ф.166.-Оп.6.- Т.ГУ.-Спр.765.-Арк.11]. Саме тут перед майбутнім вченим відкрилися великі можливості для наукової праці. На основі знайденого в архіві матеріалу ним було написано і видано цілу низку історичних та історико-літературних робіт. Саме в цей час він визначився і з своїми науковими інтересами, які проніс через все своє життя - історія єврейського народу на півдні України. Ймовірно, С.Я. Боровий як представник єврейської інтелігенції відчував обов'язок перед власним народом і намагався правдиво висвітлити його історію. Дійсно, в той час історія євреїв в Україні уявляла собою "цілинне поле" і налічувала чимало "білих плям" [5.-С.64].

Перші публікації вченого з єврейської тематики були пов'язані з дослідженням історії книгознавства в Україні. Так, в 1925 р. в журналі "Бібліологічні вісті" виходить друком стаття "Нариси з історії єврейської книги на Україні". В 1926 р. в ленінградському збірнику "Еврейская мысль" було надруковано відразу три статті Борового: "Еврейские газеты перед судом "учёных евреев": два эпизода", "Новое о Ковнере" та "Давид Лехно и его история Крымского ханства". Ці роботи були присвячені різним питанням єврейської історії і демонстрували широту інтересів та ерудицію молодого автора.

Так, неабияку наукову цінність являє собою стаття "Давид Лехно и его история Крымского ханства". В ній автор коротко знайомить читачів з змістом хроніки кримського єврея Давида Лехно "Устное повествование". Наводить відомості з історії рукопису та його видань, наголошуючи на історичній цінності цього твору. Хроніка відбиває події в Кримському ханстві наприкінці XVII - на початку XVIII ст., до того ж вона є цінним джерелом у дослідженні проблеми російсько-турецьких відносин та історії Туреччини. В статті С.Я. Боровий не відходить і від своєї улюбленої теми. Він зазначає, що в деяких випадках Лехно виступає як свідок подій із життя єврейського населення Карасубазара, який на той час був головним єврейським центром у Криму. І хоча вчений зазначає, що єврейські інтереси займають невелике місце в хроніці, все ж таки її можна використовувати і як джерело поповнення фрагментарних знань з історії євреїв у Криму у XVII-XVIII ст. [9.-С.295-299].

Втім, найбільш важливою подією в житті вченого другої половини 1920-х рр. можна вважати вихід у світ однієї з найкращих його монографій "Еврейская земледельческая колонизация в Старой России. Политика - идеология - быт.