від тарифних ставок, а ще й від міжнародної ситуації та митної політики держави, можливостей конкретного порту, пори року та інших факторів. Для того щоб простежити прибутки окремої митної установи, необхідно мати такий комплекс документів: книги надходження грошей, рапорти митного присутствія про митні прибутки, фінансові відомості митної установи або інші документи, створені на основі митної документації (відомості казенних палат, митних інспекторів, губернаторів). Як правило, у таких узагальнюючих документах указували дані кожної митної установи окремо. Виявлена відомість, яка була складена обер-директором Нелюбовим про митні збори в Новоросійській губернії з 5 травня 1776 р. до 1 січня 1777 р. (за перше півріччя діяльності південноукраїнської митної мережі), свідчить про такі прибутки південноукраїнських митних установ:
Микитинська 28 226 рублів 42 копійки;
Олександрівська 10 429 рублів 87 % копійки;
Петровська 370 рублів 19 / копійки;
Єнікальська 398 рублів 5 % копійки;
Керченська 294 рублі 14 / копійки [18, арк. 232].
Загалом - 39 718 рублів 69 копійок
За допомогою загальнодержавних фінансових відомостей Комерц-колегії також можна реконструювати суми прибутків окремих митних установ, але лише тих, які надіслали до Комерц- колегії відповідні звітні документи. Прибутки Олександрівської митної застави за 1777-1781 рр. - оскільки виявлені дані лише за ці роки - згідно з відомостями Комерц-колегії про зовнішньоторгові операції на митницях у 1772-1787 рр. склали 45 781 руб. 39% коп. [19, арк.11-22].
Найбільші прибутки були зафіксовані в 1777 р., але в цей же рік товарів через митницю товарів пройшло на найбільшу суму. Характерно, що всі п'ять років спостерігаємо негативний торговий баланс, який у сумі склав 244 694 руб. 31 коп.
У 1783 р. Козловська, Кефійська, Перекопська та Балаклавська митні установи - згідно з відомістю генерала Й.А. Ігельстрома - зібрали мита на 37 050 руб. (при перерахуванні наведених даних отримуємо 37 150 руб. 24 % коп.) [20, арк.29]. У відомості, яка була складена 20 січня 1792 р., про митні збори в Катеринославському намісництві за 1791 р. є дані про прибутки Херсонської та Ольвіопольської митних установ - відповідно 2365 руб. 45 коп. та 6083 руб. 56 % коп., причому в Ольвіопольській митниці торговий баланс був позитивний і складав 1614 руб. 62 коп. (у Херсоні баланс був негативний - 1865 руб. % коп.) [14, арк.29]. Наступного 1792 р. лише за січневу третину Херсонська митна застава зібрала 16 567 руб. 70 коп. мита (із негативним торговим сальдо 9254 руб. 70 коп.) [14, арк.37]. У 1796 р. митні прибутки Новоросійської губернії складали 75 787 руб. 31 % коп., а в 1798 р. - 124 610 руб. 73 % коп. [21, с.322, 488]. У 1796 р. митні установи Вознесенської та Таврійської губерній зібрали відповідно 37 596 руб. 87 % коп. та 37 568 руб. 79 % коп. мита [21, с.332, 344].
На початку ХІХ ст. обіги зовнішньої торгівлі значно зросли, збільшилися й обсяги зібраного митними установами мита: 715 962 руб. у 1808 р. зібрала Євпаторійська портова митниця (позитивне сальдо 343 084 руб.), а за останні три місяці того ж року Феодосійська портова митниця зібрала 114 232 руб. [22, с.49]. Красномовні дані про прибутки Одеської портової митниці:
90-і роки XVIII ст. - 7 500 000 руб.;
1802 р. - 8 750 000 руб.;
1822 р. - 40 000 000 руб. [5, с.17].
Вивчення відомостей про прибутки Новоросійської та Азовської губерній за 1782-1783 рр. дозволяє стверджувати, що надходження від митних установ (77 463 руб.) за своїм обсягом поступалися лише прибуткам від винного відкупу (123 000 руб.) [23, арк.73-74 зв.], отже, фіскальний напрямок діяльності митних установ можна вважати одним із головних джерел поповнення державного бюджету. Митниці практично завжди виправдовували своє існування з точки зору собівартості: прибутки митної установи, як правило, перевищували витрати на її існування (наприклад, у 1798 р. на утримання всіх
митних установ Новоросійської губернії було призначено 25 115 руб. 96 коп., а зібрали мита за той самий рік майже в 5 разів більше [21, с.377-378]).
Митні установи виконували ще й поліцейські функції, вони регулювали не тільки товарообіг, але й контролювали рух населення через кордон, особливо, з-за кордону. Яскравим прикладом використання митної мережі як знаряддя державної зовнішньої політики була митна блокада Франції після страти 10 січня 1793 р. Людовика XVI. Уже 8 лютого 1793 р. Російська імперія оголосила про припинення будь-яких стосунків із Францією, у тому числі зупинялася дія франко-російських торгових договорів, в російських портах заборонялося приймати судна під французьким прапором, російському купецтву заборонялося вести торгівлю із Францією або у Франції, заборонялося привозити до Російської імперії будь-які французькі видання [9, с.402]. Через тиждень - 16 лютого 1793 р. - іменним указом було заборонено привозити до Російської імперії французькі товари. Хоча в указі наводилася ще й економічна аргументація цього заходу, але очевидно, що головною причиною була політична [9, с.406].
8 квітня 1793 р. наступний іменний указ детально пояснив правила торгово-митної блокади Франції: французькі товари не можна було привозити ані через кордон, ані через порти, ні для яких французьких товарів виключення не робилося - заборона була абсолютною; на всі імпортні товари обов' язково треба було мати фактуру