Отже, на нашу думку, у першій половині 20-х рр. ХХ ст. на Наддніпрянщині маємо два основні напрямки національного руху Опору: стихійний ("отаманія") та організований. До першого відноситься діяльність різноманітних повстанських загонів, які, як правило, не мали чіткої політичної орієнтації та платформи. Цей напрямок був зумовлений невдалою політикою більшовицького уряду, зокрема "воєнним комунізмом". Після впровадження радянською владою нової економічної політики стихійний рух Опору поступово згортається.

Другий напрямок - політично оформлений. Представлений він діяльністю УВО і дотичних до неї структур. Підтвердження власне політичної організованості знаходимо вже у діяльності Українського Центрального Повстанського Комітету. Політична п'ятірка розробила "програму союзу Української держави", де було викладено політичні (підкреслено нами - Ю.Щ.) принципи діяльності комітету: "Завзята боротьба за самостійну Українську Народну Республіку. Геть партії - єдиний національний фронт. Самодіяльність найширших кіл громадських. Хай сам народ, а не партійні крикуни, будує власну державу".

На Наддніпрянщині, як і в еміграції, політичний рух еволюціонував до тоталітарних принципів боротьби [11, с. 7]. Це було зумовлено, в першу чергу, розчаруванням демократичними методами, якими послуговувалося керівництво УНР, що, на думку діячів національного руху Опору, призвело до захоплення українських земель більшовиками. Вже під час створення Організації Українських Націоналістів у 1929 р. принцип тоталітаризму було оформлено програмово [34, с. 13].

Таким чином, УВО як суб'єкт національного руху Опору у 20-ті роки ХХ ст. на Наддніпрянщині у перші роки більшовицької окупації намагалася організувати широкомасштабну мобілізаційну кампанію з підготовки й проведення загальнонаціонального повстання. Незважаючи на проведену роботу, включаючи взаємодію із Партизансько-Повстанським Штабом, цей план реалізовано не було з огляду на ряд причин, серед яких і успішна діяльність радянських карних органів.

Друга половина 20-х рр. характеризується збиранням інформації про ситуацію у Радянській Україні з метою подальшого розгортання потужної підпільної боротьби. Не зупиняючись на аналізі наслідків цієї роботи (це тема окремого дослідження), зауважимо, що помітних результатів вона не дала.

Загалом же, питання діяльності УВО і дотичних до неї структур на Наддніпрянщині у 19201929 рр. (до створення ОУН) залишається відкритим. Брак фактологічного матеріалу не дозволяє повною мірою висвітлити національний рух Опору на Наддніпрянщині. Враховуючи, що не всі архіви української діаспори опрацьовані, багато питань залишаються недослідженими.

Джерела та література

Книш З. Підґрунтя УВО // Срібна сурма. Статті й матеріали до діяння Української військової організації /

Упор. З. Книш. - Торонто, Б.р. - Зб. 2: Початки УВО у Галичині.

Книш З. Власним руслом: Українська військова організація від осені 1922 до літа 1924 року - Торонто,

1966.

Бойко Ю. Євген Коновалець і Осередньо-Східні Землі. - Б.м., 1947.

Плющ В. Боротьба за Українську Державу під совєтською владою. - Лондон,1973.

Сідак В. Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр. (Невідомі сторінки історії).

- К., 1998.

Шатайло О. Генерал Юрко Тютюнник. - Львів, 2000.

Голинков Д. Крушение антисоветского подполья в СССР. - Изд. 2-е, испр. и доп. - М., 1978. - Кн. 2.

Гай Ю. З ким і проти кого: ганебний шлях петлюрівщини та її "спадкоємців". - К., 1980.

9. Масловський В. Жовто-блакитна мафія: про злодіяння українських буржуазних націоналістів. - Львів, 1975.

Турченко Ф., Турченко Г. Південна Україна: модернізація, світова війна, революція (кінець ХІХ ст. - 1921 р.): Історичні нариси. - К., 2003.

Архірейський Д., Ченцов В. Антирадянська національна опозиція в УСРР в 20-ті рр.: погляд на проблему крізь архівні джерела [WWW document]. URL http://sbu.gov.ua/pdf/02-04_2000/16pdf

Подкур Р. Повстанський рух та опозиційні політичні угруповання в інформаційних документах органів ЧК- ГПУ (початок 20-х рр.) [WWW document]. URL http://sbu.gov.ua/pdf/02-04_2000/390pdf

Мірчук П. Передвісники ОУН // Нація і Держава. - 2004. - 31 серпня.

Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. - Мюнхен; Лондон; Нью Йорк, 1968. - Т. 1: 1920 - 1939.

Навроцький О. Початки УВО у Львові // Срібна сурма. Статті й матеріали до діяння Української військової організації / Упор. З. Книш. - Торонто, Б.р. - Зб. 2: Початки УВО у Галичині.

Андрух Іван // Довідник з історії України (А-Я) / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. - 2-ге вид., доопр. і допов.

К., 2001.

Книш З. Примітка до розповіді Павла Заболоцького з Перемишля // Срібна сурма. Спогади й матеріали до діяння Української військової організації / Упор. З. Книш. - Торонто, 1962. - Зб. 1.

Мартинець В. Українське підпілля. Від УВО до ОУН: Спогади й матеріяли до передісторії та історії українського організованого націоналізму. - Б.м., 1949.

Книш З. Варшавський процес ОУН: на підложжі польсько-українських відносин тієї доби. - Торонто, 1986.

Т. 1.

Коновалець Є. Причинки до історії української революції. - Львів, 2002.

Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни ( З передм. і приміт. М. Любченка) - Харків, 1924.

Українська фалеристика: З історії нагородної спадщини: У 2 кн. / Д. Табачник, В. Бузало, В. Воронін та ін.

К., 2004. - Кн. 1.

Шульга І. Людомор на Поділлі. - К., 1993.

Якимович Б. Збройні сили України: Нарис історії. - Львів, 1996.

Vigilax. Опозиція Зинов'єва-Троцького на Україні // Розбудова Нації. Орган Проводу Українських Націоналістів. - 1928. - № 1.

Vigilax. Економічний саботаж українського села // Розбудова Нації. Орган Проводу Українських Націоналістів.