щодо непманів і куркулів жорсткої класової лінії, намагалися керуватися процесуальними нормами при визначенні міри покарання винним. Природно, що кожний такий випадок ставав не тільки предметом розгляду в партійних інстанціях та органах юстиції, але й також у пресі, що нерідко займалася справжнім цькуванням "охоронців закону". Так газета "Комуніст" 18 січня 1930 р. вийшла під заголовком "Політично сліпі в судових органах". У статті зазнали цькування судді Маріупольского округу лише за те, що не засудили до ув'язнення непмана Когана, який мав борг перед фінвідділом у сумі 7 тис. крб. [8.-1930.-18 січня]. На "викривлення класової лінії" працівниками Мелітопольського окрсуду "звернула увагу громадськості" "Правда" [9.-1930.-9 января]. Судді Арсеньєв і Колбасів, що не забезпечили стягнення податків з деяких великих підприємців округу - Філіпова, Ліозного, Рейгеверца та ін. - та їхнього належного покарання, були виключені з КП(б)У, а весь склад партійного осередку суду дістав сувору догану [9.- 1930.-9 января]. Зазнали покарання також судді Вінницького окрсуду, які "перекрутили класову лінію", ухваливши рішення повернути непманові Крайснеру його готель, раніше націоналізований місцевим райвиконкомом [8.-1930.-8 січня]. У Полтаві зазнав жорстокого цькування з боку місцевої преси голова окрсуду Орловський (член РСДРП з 1906 р.), який допускав суттєве зменшення сум штрафів, накладених на непманів, і замінював тюремне ув'язнення підприємців на більш м'яку міру покарання - штраф [8.-1929.-12 вересня].
Колегія НКЮ УСРР, що восени 1929 р. проводила перевірку діяльності Тульчинського окрсуду, визнала, що суд систематично перекручував "класову лінію" за цілою низкою справ. Зокрема народні судді в ряді випадків "примеренськи" ставилися до фактів невиконання непманами умов оренди, чим сприяли зміцненню позицій підприємців. Відмічалося також "засміченість" слідчого апарату округу "класово-чужими" елементами. За рішенням колегії НКЮ УСРР був знятий з посади і звільнений з роботи голова Тульчинського округу та проведена чистка всього складу працівників органів юстиції та слідчих органів округу [10.-С.1003-1004]. Навряд чи таке рішення було скільки-небудь об'єктивним. Ще в червні 1929 р. цим же Тульчинським окрсудом була розглянута "гучна" справа голови Джилінського райвиконкому Дмитрука і завфінчастиною Міговського, звинувачених в отриманні великих хабарів від приватних орендарів млинів і торгівців хлібом [7.-1929.-15 червня]. Раніше, у січні 1929 р., центральна преса поінформувала громадськість про приголомшливу картину побутового розкладення, корупції, розбазарювання великих державних коштів, зв'язків з непманами та інших негативних явищ серед верхівки Київської партійної організації й управління апарату Південно-Західної залізниці [11.-1929.-29 січня]. Опубліковані в пресі факти викликали справедливе обурення в суспільстві та огидливе ставлення громадської думки до держноменклатури. Академік С. Єфремов, відбиваючи ці настрої, з обуренням писав у своєму щоденнику: "Сьогодні читав про "Київську гнилизну". Істинно звичаї римської імперії цезаристських часів у наш час завелися!" [12.-С.724, 728].
Серйозної чистки в цей період зазнав державний торгово-розподільний і кооперативний апарат, співробітники якого в своїй роботі близько стикалися з представниками нової буржуазії. Великі зловживання у 1929 р. були виявлені в Дніпропетровському, Запорізькому, Вінницькому окружних торгах і Ніжинській райконторі держторга, що обслуговувала 4 округи. Зокрема в Дніпропетровському держторзі. Так один з відповідальних працівників держторгу Ладиженський разом зі своїм колегою з окрвнуторгу Тартаковським за хабарі від 500 крб. до 2 тис. крб. організував постачання приватних торгових фірм цілими вагонами дефіцитних товарів. Керівники Вінницької обласної контори держторгу, що були тісно пов'язані з непманами-торгівцями та спекулятивними ділками, регулярно отримували від останніх великі хабарі за постачання необхідних товарів. Внаслідок цього Вінницькій облконторі держторгу був завданий збиток на суму 500 тис. крб. До справи було притягнуто 52 чол. Із числа співробітників контори і непманів [7.-1930.-10 липня].
Резонансною виявилася "справа співробітників ВУПЛу" (Всеукраїнського управління лісами), процес за якою відбувся в квітні 1930 р. У справі фігурувало майже 200 обвинувачених, з яких ДПУ УСРР арештувало 120 чол. Усі вони звинувачувалися в отриманні значних хабарів від окремих великих приватних підприємців-лісопромисловців - Касмана, Йоффе, Ведера, Бернштейна та ін., так і від представників приватних акціонерних товариств - "Стар", "Лестока", "Ліспрома". За хабарі представники ВУПЛа (згідно з таємними даними голови ДПУ УСРР В.А. Балицького) бракували величезні партії найціннішої деревини та як браковану продавали підприємцям, що сприяло посиленню їхніх позицій на ринку лісоматеріалів України [13.-Ф.1.-Оп.20.-Од. зб.2994.-Арк.8-8зв.]. Органи ДПУ виявили величезне розкрадання лісоматеріалів, що призвело до збитків держави на мільйони карбованців.
Великими ділками ВУПЛу були його комерційний директор Михлін, комерційний директор Волинської райконтори Нікітенко, виконавці робіт Монастирський, Любарський, Кирнос та інші, що мали певний відсоток від операцій з підприємцями. Судовий процес закінчився винесенням суворих вироків винним [13.-Ф.1.-Оп.20.-Од. зб.2994.-Арк.9зв., 10зв.; 8.-1930.-23 квітня].
Серйозної чистки зазнали кооперативні органи і передусім робітнича, споживча, інвалідна кооперації. "Компетентними органами" були розкриті численні зловживання і злочини в цій сфері. У 1928-1930 рр. в Україні було проведено десятки судових процесів, на яких поруч з працівниками кооперації на лаві підсудних знаходилися непмани і спритні ділки-підприємці. Лише у першому кварталі 1928 р. "за зв'язок з приватником" ДПУ УСРР притягло до відповідальності 56 представників кооперації, 56 голів сільрад, 17 членів райвиконкомів, 201 співробітника заготівельних органів [14.-С.234-235]. За час із 1 січня до 1 жовтня 1929 р. за неповними таємними даними ДПУ УСРР, в УСРР тільки в робітничій кооперації за зв'язок з
