Тенденція щодо посилення судових репресій проти корумпованих працівників кооперації та непманів збереглася і в 1930 р. Уже в березні 1930 р. в Луганську перед судом постали 24 "діячі" місцевого ЦРК, звинувачені в розбазарюванні дефіцитних товарів, у зв'язках з приватниками і зриві робітничого постачання [8.-1930.-1 березня]. Раніше, у лютому 1930 р. у Вовчанську (Харківський округ) відбувся судовий процес за справою Вовчанського споживчого кооперативу. Перед судом постали 9 кооператорів (Горєлов М.А., Черкашин П.О., Бабаков М.П. та ін.)., які перепродували дефіцитні товари за ринковими цінами приватним торгівцям Москви й Уралу. Це було розцінене судом як змичка з приватником і порушення "класової лінії". Винні були засуджені на термін від 1 до 4 років позбавлення волі [15.-Ф.Р-871.-Оп.11.-Од. зб.1648.-Арк.12; 8.-1930.-1 лютого]. "Гучні" судові процеси над підприємцями і кооператорами Катеринославського транспортного споживчого товариства (було притягнуто понад 50 осіб), а також Вінницького ЦРК і Харківського ЦРК відбулися навесні 1930 р. [7.-1930.-21 травня, 22 травня, 29 травня, 3 червня; 8.-1930.-18 лютого].

Потрібно зазначити, що того ж часу поряд з реальними фактами розбазарювання кооперативної власності, хабарництва, зрощування частини керівних працівників держторгівлі та кооперації з представниками нової буржуазії, мотивом для судового переслідування нерідко була наявність у складі торгового і кооперативного апарату "класово чужих" елементів - колишніх непманів, неналагодженість постачання торгівлі споживчими товарами, елементарна безгосподарність. Проте, в дусі того часу всі ці явища пояснювалися шкідництвом та іншими контрреволюційними підступами "класового ворога".

Однією з найбільш зрощених із непманами й уражених нездоровими явищами ланок держапарату, як і раніше, вважався податковий апарат. В умовах, коли держава, провадячи ліквідацію приватногосподарського сектору прагнула за допомогою податкового натиску "додавити" підприємців та експропріювати їхні накопичення, податковим органам в цій роботі керівництвом країни відводилося одне з провідних місць. Однак, як показав подальший розвиток подій, повністю ці розрахунки радянського керівництва не виправдалися. Під впливом могутнього податкового пресу різко зростали розміри оподаткування непманів. За несвоєчасну сплату податків встановлювалися надто високі штрафи та пеня. Крім того, податківцями відновлювалися і стягалися з непманів недоплати минулих років (що були вже давно списані). Але стягнути суми як дійсного, так і уявного боргу з непманів, незважаючи на всі зусилля, виявилося не під силу не тільки податковим структурам НКФ УСРР, але й надзвичайним органам - так званим робітничим бригадам, спеціально створеним для цієї мети. Тому керівний та особовий склад окрфінвідділів УСРР було огульно (і здебільшого безпідставно) звинувачено партійними керівництвом країни у "викривленні класової лінії" в податковій роботі, завданні збитків державі від неоподаткування підприємців, а також у корупції, зрощуванні з представниками непманської буржуазії та інших "смертних гріхах". Хоч частина вказаних фактів дійсно мала місце, однак ці факти гіперболізувалися і всіляко роздмухувала ся офіційною пропагандою в дусі сумновідомої тези "про загострення класової боротьби в країні". Слідом за цим почалися і пошуки конкретних винуватців серед представників фінансових органів. Вони були швидко знайдені, насамперед в середовищі дореволюційних чиновників, що ще залишалися працювати в фінорганах. У складі НКФ УСРР питома вага "старих чиновників" на 1 жовтня 1929 р. становила 18,3% в центральному апараті, 14,7% - в окружних відділах [16.-GXXVI].

Іншою категорією винних були названі "класово-чужі" елементи, що "пробралися" до органів НКФ - вихідці з "непролетарських верств", а також ті, хто втратив "класове почуття".

У 1929-1930 рр. в Україні відбулися показові судові процеси над працівниками Глухівського, Сталінського, Одеського, Луганського, Зінов'євського, Харківського та інших окружних фінвідділів. Поряд із десятками фінпрацівників судового покарання зазнали й сотні приватних підприємців, звинувачених у хабарництві з метою ухилення від сплати податків [8.-1929.-21 серпня, 22 серпня, 15 вересня, 25 вересня; 1930.-4 березня, 19 березня; 7.-1930.-16 травня].

Однією з перших була проведена чистка Глухівського окрфінвідділу, яка завершилася влітку 1929 р. великим судовим процесом. Були виявлені факти побутового розкладання (пияцтво, оргії з участю представників приватного капіталу та ін.), корупція, зниження податкового обкладання з окремих представників нової буржуазії. Так за хабар у 500 крб. та цінний подарунок завідувач Глухівського окрфінвідділу Гаража скоротив великому крамареві Лемперту суму оподаткування на 20 тис. крб., а іншим підприємцям - Панфілову, Крідману, Перлову, Воловику - зменшив оподаткування на 3,9 тис. крб. Брали великі хабарі з підприємців і фінінспектори Байда, Седов, Федоренко, заввідділом податків Барило та інші. За допомогою останнього ряд великих торговців Глухівського округу обкладалися податками в 5-6 разів меншими, ніж це було передбачено податковим законодавством. На лаві підсудних опинилися завідувач окрфінвідділом Гаража, згадуваний вище Барило, 8 фінпрацівників і понад 20 приватних торговців (усього 34 підсудних). Усі вони були засуджені на різні терміни ув'язнення. Після цього в Глухівському окрузі податкові недоплати зменшилися на 46%, надходження місцевих податків збільшилося на половину, загальнодержавних - на 21,3% [8.-1929.-21 серпня, 22 серпня, 15 вересня; 17.-С.20-21].

У вересні 1929 р. відбувся "гучний" судовий процес за справою податківців Сталінського (Донецького) окрфінвідділу. Із 61 обвинуваченого 11 чол. - податківці, 47 - приватні підприємці і 3 чол. - представники місцевого ринкового комітету торговців. Працівники податкової інспекції були звинувачені