в хабарництві, "перекручуванні класової лінії", що проявилося в недооподаткуванні приватнокапіталістичного сектору; округу - на 400 тис. крб. [8.-1929.-5 вересня]. Тоді ж (у вересні 1929 р.) проводилася масова чистка Одеського окрфінвідділу. Податкові інспектори фінвідділу звинувачувались у списанні недоплат з великих підприємців Одеси. Так з оптового торговця фруктами Майзліна однієї пені було списано понад 10 тис. крб., з Юрковецького - 20,7 тис. крб., з непмана Гехтбарга - 15 тис. крб., із Суріса - 45 тис. крб., Панделоса - 34 тис. крб. тощо. [8.-1929.-26 вересня]. На початку 1930 р. відбувся і судовий процес за справою Одеського окрфінвідділу. Відповідальні працівники фінвідділу - Буршин, Башарін, Суханов та ін. - були засуджені на термін ув'язнення від 3-х до 8-ми років. Разом із ними було засуджено і одеських підприємців [8.-1930.- 4 березня]. Київський окрфінвідділ також недооподатковував великих підприємців міста та не вживав до них примусових заходів стягнення недоплат, сума яких становила майже 1 млн крб. [8.-1929.- 25 вересня]. Окремі представники окрфінвідділу - Абол, Данилевич, Білоцерківський, Савич, Гуде, Яроцький, Орловський та інші, систематично отримували хабарі з київських непманів, за що свідомо зменшували розмір їхнього торгового обігу і, відповідно, скорочували тягар оподаткування [11.- 1929.-1 жовтня]. Восени 1929 р. - навесні 1930 р. були зняті з посади, заарештовані, а потім віддані під суд багато працівників (насамперед керівних) Першотравневого, Луганського, Зінов'євського, Бердичевського, Мелітопольського, Прилуцького, Кременчуцького, Уманського та інших окружних фінвідділів, звинувачених у стосунках із непманами, у корупції і недообкладанні приватного сектора [18.-Ф.1.-Оп.7.-Од. зб.1788.-Арк.37; 8.-1930.-11 січня, 16 січня, 12 лютого, 14 лютого, 19 березня; 11.- 1929.-24 жовтня; 7.-1930.-16 травня].
Один із найбільш "гучних" судових розглядів мав процес за справою групи фінпрацівників Харківського окрфінвідділу, що відбувся в лютому-березні 1930 р. Ще в липні 1929 р. у пресі з'явилися факти про те, що в ході перевірки в підвалах окрфінвідділу знайдені тисячі не поставлених в хід протоколів, складених за безпатентну торгівлю на приватних торгівців, на загальну суму в 1,2 млн крб. Говорилося про корупцію та зв'язок податківців з представниками приватного капіталу [8.- 1929.-3 липня; 15.-Ф.Р-871.-Оп.11.-Од.зб.1720.-Арк.1]. Перед судом постали 50 підсудних, 18 із яких були службовцями окрфінвідділу на чолі з начальником податкового відділу Ліфшицем. Вони звинувачувалися у заподіянні збитків державі внаслідок недооподаткування підприємців на суму понад 2 млн. крб. Разом з податківцями засудили на тривалі терміни позбавлення волі і велику групу харківських підприємців-хабародавців. Серед них були оптові торгівці - брати Йосип та Герш Лішбергови, яким безпідставно було списано недоплати на загальну суму 100 тис. крб. [7.-1930.-12 лютого, 9 березня].
Поряд із застосуванням судових репресій щодо колишніх кадрів лінією НК-РСІ була в 19291930 рр. проведена чистка радянського апарату. Офіційно вона мала на меті поліпшення соціального складу держапарату й очищення його лав від "соціально чужих елементів" і шкідників [19.-1930.- №6.-Ст.74]. Усього в УСРР в 1929/30 рр. органами РСІ було перевірено понад 228 тис. чол. в державному і кооперативному апараті, з яких "вичищено" 39,2 тис. чол., або 11,6%, як "представників класово-чужих елементів" і за зв'язок з непманами та куркулями [20.-С.99]. Місце виключених з держапарату займали нові кадри із числа перевірених сталінських "висуванців".
Отже в умовах форсованої індустріалізації, застосовуючи надзвичайні методи управління, вище керівництво ВКП(б) на чолі зі Сталіним взяло курс на проведення "струсу" кадрів партійно- державного апарату, що відбувалося паралельно з ліквідацією приватногосподарського сектору. Представники нової буржуазії за таких несприятливих обставин намагалися у будь-який спосіб продовжити своє функціонування, значно підсилити та урізноманітнити на межі 1920-х - 1930-х рр. практику підкупу радянського чиновництва, що створювало певну політичну небезпеку існуючому режиму. Тому, здійснюючи політику "струсу кадрів", сталінське керівництво намагалось досягти одразу двох важливих цілей: разом із видаленням з держапарату найбільш корумпованих і дискредитованих чиновників, одночасно завдавався нищівний удар по найбільш впливовій частині нової буржуазії, що підтримувала тісні зв'язки (або навіть зрослась на персональному рівні) з корумпованими представниками партійно-радянської номенклатури. Разом із тим, у такий спосіб влада вміло відкривала дуже зручний для себе канал для виходу енергії невдоволення широких верств населення різким погіршенням умов свого життя, спрямовуючи її проти частини радянсько- партійного апарату, що розкладалася, та проти іншого "козла відпущення" в особі непмана- підприємця.
Джерела та література
Ларин Ю. Итоги, пути и выводы новой экономической политики. - М., 1923.
Фабричный А. Частный капитал на пороге пятилетки. Классовая борьба в городе и государственный аппарат. - М., 1930.
Трифонов И.Я. Классы и классовая борьба в СССР в начале НЭПа. - Л., 1969.
Корнівський О.Г. Недержавні інвестиції у перехідній економіці інверсійного типу: Автореф. дис... канд. екон. наук. - Харків, 2000.
Сталін Й.В. Твори. - К., 1950. - Т. 10.
Більшовик України. - 1930. - № 7.
Вісті ВУЦВК. Орган ВУЦВК. - Харків, 1928-1931.
Комуніст. Орган ЦК і Харківського окркому КП(б)У. - Харків, 1929-1930.
Правда. Орган ЦК и Московского комитета ВКП(б). - М., 1929-1930.
Червоне право. - 1929. - № 22.
Пролетарська правда. Орган Київського окрвиконкому, окрпрофради та окружкому КП(б)У. - К., 1929-1930.
Єфремов С.О. Щоденники: 1923-1929. - К., 1997.
Центральний державний архів громадських об'єднань України.
Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927-1939. - М., 1999. - Т. 1: Май 1927 - ноябрь 1929.
Державний
