Фотографії друкувались винятково рідко, виключно колективні (наприклад, оркестр Київської громади - в №1 за 1928 р.). Протягом всього часу існування "Благовестника" особливістю його поліграфічного оформлення були символічні малюнки або гравюри, що передували статтям чи завершували їх, з обов'язково вписаними в них цитатами з Біблії на зразок: "Хто яму копає, той в неї впаде", "А хто котить каміння - на нього воно повертається" (Приповісті 26, 27).

Журнал мав постійних авторів - це, зокрема, А. Дудко (писав вірші і статті), Є. Шарипанова (вірші), Л.Р. Конраді, В. Теппоне (статті).

Звернемо увагу, передусім, на його можливості у з'ясуванні таких важливих моментів, як церковно-державні взаємини та місіонерська діяльність громад, адже висвітлення цих питань є першочерговим при вивченні суспільно-політичної адаптації конфесій до нових постреволюційних реалій.

Адвентистська течія, як "третє видання" реформаційного руху, вже втратила радикальний демократизм та ідеали перших протестантських сект і перетворилась на своєрідну церкву. Протест проти несправедливостей царизму в адвентистів збігався з гаслами конституційних реформ. Отож, зустрівши натхненно Лютневу революцію 1917 р., характеризуючи її як знаменну подію, після якої "Божі вісники... можуть бути вільними" [4.-1917.-№4.-С.2], вони значно поміркованіше сприйняли жовтневі петроградські події, що хвилями розійшлися по всій велетенській країні. "Кров повбиваних кричить до сумління та серця всіх нас. Скиньмо ідолів партійного недоумства й протягнемо один одному руки братерського об'єднання за основами духовної єдності", "Руська революція смердить трупами, гниттям та смертю", - патетизували їх лідери зі сторінок журналу "Слово истины" [цит. за: 5.-С.26]. Офіційний орган Спілки безвірників України журнал "Безвірник" пізніше коментував цитований вислів ємно: в контрреволюційності адвентисти перевершили самого патріарха Тихона [3.-1928.-№3.-С.169].

Проте нова влада, похитнувшись, ставала дедалі міцнішою. Потрібно було співіснувати з нею. Тим більше, що основна маса пересічних адвентистів належала до середняків, ремісників-кустарів та найманих робітників і соціальні гасла радянської влади були їм багато в чому зрозумілими та привабливими. Стосовно якісного складу громад АСД навіть антирелігійна література 30-х років не схильна була дорікати їм "соціальною засміченістю": "куркулів у сектах серед... суботників - 8%... Відсоток буржуазних елементів по містах доходить у адвентистів - до 10%" [7.-С.46].

За свідченням джерел, адвентисти енергійно включились в кооперативний рух, хоча намагались відокремитись від загального курсу, силкуючись провадити і кооперування, і колективізацію тільки-но за ознакою належності до віри: "Тільки для сектантів - і бідняків, і середняків, і куркулів" [7.-С.13]. На це з осудом звертала увагу газета "Коммунист": "В Юр'ївському районі Павлоградської округи - сільськогосподарський колектив під гучною назвою "Царство світла", що складається весь із сектантів-суботників. До колективу цього приймаються нові члени тільки з числа "суботників", хоча це й суперечить статуту того ж колективу" [8.-1923.-9 червня].

Враховуючи, з одного боку, настрої прочан та щиро ставлячись, з іншого боку, до декларованих радами засад свободи сумління, V Всесоюзний з'їзд АСД визначився в лояльності до влади. У резолюції з'їзду відзначалось, що гасла, проголошені владою, а саме: "Земля - трудящим селянам", "Рівноправність і самоврядування народів", "Хто не працює, той не їсть", "Свобода сумління, релігійної і антирелігійної пропаганди", "Радянська республіка - захисток для всіх релігійно-переслідуваних", "Відокремлення церкви від школи та школи від церкви" і "Введення нового стилю та нового правопису" - є магнітом, що притягує всіх людей здорового розуму і народи в один міцний Союз РСР. Тому адвентисти сьомого дня щиро моляться Богу, щоб він дав і надалі Радянській владі мудрість для керування всіма народами і прагнення відновити розпочаті святі принципи свободи і справедливості" [цит. за: 9.-С.56].

Остання фраза про відновлення принципів вже виказувала певний скепсис щодо реального втілення правових основ у життя країни, але позиція лояльності владі доводилась до свідомості братів по вірі та ненав'язливо прищеплювалась із сторінок "Благовестника". Вона проходила рефреном по багатьох публікаціях. Наприклад, в одній із статей зазначалось, що подібно визначеному порядку в природі існують встановлені закони і правила в державі, сім'ї, церкві та соціальному середовищі. Вони, як "щось тверде і благонадійне, мають бути також у голові і серці людини", отже - має бути цим твердим намагання стати "передовими, чистими і культурними громадянами".

Переконуючи своїх читачів, згідно з вимогами так званої "санітарної реформи", що складала один з канонів віри, у перевагах та необхідності вести здоровий спосіб життя, журнал підкреслював співпадіння мети з урядовим комісаріатом з охорони здоров'я, закликаючи "бути гарними співробітниками Наркомздраву".

Журналом проводилось роз'яснення такої статистичної акції, як Всесоюзний перепис населення (1926 р.). Враховуючи випадки ворожого ставлення деяких віруючих до акції (що мотивувалося острахом перед "антихристовою печаткою"), наголошувалось на тому, що проведення переписів відповідає Біблії: навіть Христос, нагадували ідеологи АСД, народився під час подорожі Марії у зв'язку з переписом. Автором даної статті - за криптонімом - вірогідніше за все, був А. Дудко. Підкреслюючи, що перепис - це блага справа, автор широко пропагував дану державну акцію як таку, що проводилася напередодні "нових широких заходів щодо всезагальної народної освіти, охорони