Іншим прикладом публікацій на такі теми може слугувати стаття "Святилище", у якій тлумачились ті місця Св. Писання, де описано земне святе місце, побудоване на Синаї "за зразком, показаним Мойсею на горі": скільки було відділень, що знаходилось у кожному, що таке ковчег, як вчиняти з грішними та з тими, хто розкаявся, за кого приносили пожертви та яким чином, хто міг бути священиком...

Переходячи до викладення есхатологічних адвентистських уявлень, пояснювали, що служіння в небесному святилищі починається після вознесіння Христа та закінчується разом з часом благодаті, чого саме чекати, коли почнеться суд на небесах. Саме цим питанням, яким буде "початок кінця", присвячена була розповідь "Рух, що передує другому пришестю Христа", надрукована в №4 за 1926 р.

Відомо, що АСД за своїми переконаннями не святкують ніяких свят, крім суботи, отже, періодично журнал розтлумачував та коментував даний постулат. У таких матеріалах, як "Субота та її походження", "Четверта заповідь", "Субота в часи розп'яття" ідеологи АСД основні висновки зводили до того, що: 1) християни, які дотримуються неділі, роблять це не по Біблії, а внаслідок спотворної діяльності ортодоксальної церкви (в текстах вона помилково називається в 321 р. католицькою. - А.І.); 2) цей день був початком та прообразом того спокою, який настане "для всього творіння, коли завдяки спокутуванню воно знов досягне початкової досконалості"; 3) дотримуючись суботи, адвентисти визнають, що лише Христос є Господь, "який може відродити й освятити нас". У перекладеній з англійської праці Дж. Мак-Криді Прайса "Створення світу і потоп" акцентувалася увага на висновку - християнська церква припустилася жахливої фатальної помилки своїм визнанням, що дні творіння є величезними періодами часу, тому що це позбавляє суботу її значення.

Достатньо уваги приділялось розкриттю особистості Ісуса, як її бачили проповідники АСД. Саме йому присвячувалась більшість віршів, оповідань (напр., оповідання про події воскресіння Христа, побудоване у вигляді розповіді римського легіонера), методологічних творів (напр., "Хто є наш Учитель", "Істина в Христі").

Констатуємо також наявність критичних матеріалів щодо опонентів - науковців та іноконфесійних діячів. Це, зокрема, публікації "Мешканці світів та їх число по Біблії", "Ровенізм або реформісти у Північній Америці". Критикувалося поклоніння іконам, чернецтво, аскетизм ("Про істинне благочестя", "Благочестя, що заблуджується").

Підкреслимо, що до критики інших протестантських течій адвентисти, на відміну від періодичних видань баптистів або п'ятидесятників, зовсім не вдавалися.

У журналі зустрічаються історико-публіцистичні нариси про християнство взагалі та конкретно адвентистську історію. Робилася навіть спроба започаткувати присвячену цим питанням рубрику "Альфа і Омега", але вона так і не стала постійною.

Так само не набула стабільного розвитку і спроба започаткування рубрики "В години дозвілля". Вірогідно, дану рубрику пробували створити вслід за друкованим органом баптистів "Баптист Украины", де вона була постійним атрибутом журналу. У деяких номерах "Благовестника" були вміщені задачі, ребуси та шаради, а відгуки на них дають нам змогу простежити географію розповсюдження журналу. Листи надходили з Білої Церкви, Києва, Одеси, Ростова, Москви, Ташкента.

Потрібно відзначити, що "Благовестник" спеціально питанням активізації дописувачів не займався. Також відсутні у ньому редакційні звернення, колонки.

Особливістю культу АСД є вимога "санітарної реформи". Згідно з кредо О. Вайт, тіло людини - це посуд божий, отже, дух має знаходитись у здоровому тілі. Адвентистам канонами заборонено вживати свинину, каву, алкоголь, тютюн. "Благовестник" друкував практичні вказівки щодо гігієни та здорового життя. Наголошувалось на вимогах особистої гігієни (двічі на місяць купатися та щодня обмивати обличчя, руки). Надавалися пояснення про будову шкіри та її дихання, активно пропагувалась чистота у кімнатах, оптимальний температурний режим, гігієна їжі та білизни тощо.

Для нужденних та епідеміонебезпечних 20-х років це було дуже доречним, конче потрібним. Країна потроху виходила з руїни громадянської війни, налагоджувалось цивільне життя, будувалися оселі.

Не стояв осторонь і журнал, даючи поради щодо насадження садів, раціонального влаштування вигрібних ям та звалищ сміття. Автори дописів не втомлювались проводити думку, що історія ізраїльського народу та дані ним правила здорового життя і догляду за здоров'ям говорять про те, наскільки серйозно дивиться Господь на всі дрібниці нашого життя. Для подальшого натхнення братів та сестер на дотримання вимог "санітарної реформи" підкреслювались позитивні зрушення в середовищі АСД у даній галузі: "Як народ, ми вже багато зробили: облишили спиртні напої, тютюн, м'ясо нечистих тварин та інші збуджуючі гострі приправи, ми вже оздоровили наше житло... але маємо прагнути до досконалості та не гребувати дрібницями життя".

Додатково карбуючи у свідомості читачів найголовнішу ідею даних звернень, у підсумку наголошувалось - чистота зовнішня сприяє чистоті сердечній та лише "чисті серцем узрять Бога". Редакція також вдавалась до передруків з іноземних журналів з даних питань (див., напр., матеріал з журналу "Gute Gesundheit" в №1 за 1928 р.).

На відміну від "Баптиста Украины", "Благовестник" рідко