общественная лавка останется свободным, то мы настоящим приговором покорнейше просим Его превосходительство господина управляющего акцизными сборами Таврической губернии войти в согласие о заарендовании у нас такового дома. Мы же на объявленную цену за аренду его с 1 июля 1896 г. по 1 июля 1897 г. в сумме сто тридцать руб. вполне согласны" [13.-Ф.95.-Оп.1.-Спр.9.-Арк.117зв.-118]. Змістовні частини приговорів указують терміни дії договорів, розміри суми, що надходить громаді, і те, куди направляються ці кошти. Типовий приговор, складений громадою селян села Царицин Кут у відповідь на заяву "состоящего в запасе армии деревни Веселянки Семена Андреянова Васильченко о разрешении ему открыть за его счет на его имя в нашем селе одно питейное заведение", де говорилось: ".настоящим приговором разрешить ему Семену Васильченку открыть в нашем селе одну винную лавку с продажею крепких напитков в нашем общественном доме сроком на один год с 1 января 1895 г. по 1 января 1896 г. с уплатой в год 600 руб. которую сумму при выдаче приговора Васильченко обязан уплатить 300 руб. а остальные 300 руб. 1 августа 1895 г." [13.-Ф.95.-Оп.1.-Спр.7.-Арк.121-121зв.]. 600 крб. - багато це чи мало? Наскільки великі одержувані суспільством усілякими шляхами кошти? У даному випадку зазначену суму для порівняння зіставимо, приміром, із наведеним у Таблиці 3 окладом, установленим Царицинокутській громаді на 1886 р. казенною палатою, Мелітопольською повітовою земською управою і Веселянським волосним правлінням. Тут на громаду було "призначено" окладних зборів: казенних у повітове казначейство - 3552 крб. 29 коп.; на губернські і повітові земські повинності - 624 крб. 50 коп.; страхових платежів - 132 крб. 75 коп.; на волосні витрати - 297 крб., 27 коп., а також те, що селяни "визнали потрібним дати", пункти 5 і далі: платня сільському старості, писарю, вчителю, сторожу сільської управи і сторожу сільської школи, церковному сторожеві, магазинщику, на опалення розправи і школи, на "різні богослужіння і молебені" і т.д. Усього за всіма 18-ти пунктами витрати складають 5128 крб. 41 коп. [13.-Ф.95.-Оп.1.-Спр.3.-Арк.24-24зв.]. Тобто вищезгадані 600 крб., які за рішенням сходу повинен був сплатити Семен Васильченко, - це більш, ніж десята частина селянських витрат.

Яким чином відбувався розподіл даних платежів між членами громади? Розкладкові приговори несуть у собі інформацію про "мирський" механізм розподілу податей і платежів між окремими господарствами. У вже розглянутому приговорі 1886 р. приводиться такий розрахунок. Окладних душ у громаді 561, які обкладаються: 1) викупними платежами, 2) поземельним податком, 3) земським збором, 4) мирським збором, 5) страховим платежем - у підсумку на кожну душу приходиться по 8 крб. 22 коп. Ще 10 душ, "которые облагаются только мирским сбором и страховым платежом в сложности по 73 коп.". Далі у приговорі відзначається, що "вышеупомянутая сумма разложена на крестьян по раскладке по 5-й пункт, а остальная сумма на содержание сельского управления не разложена на крестьян, а должна расходоваться из наших общественных доходных статей" [13.-Ф.95.-Оп.1.-Спр.3.- Арк.24зв.]. Один з таких громадських прибутків і складають розглянуті вище прибутки від утримання винної крамниці. Але ж у селян були й інші прибутки. Таким чином, приговори дозволяють установити, наскільки додаткові засоби пом'якшували податний тиск як у цілому, так і на умовну податну душу.

Іншою важливою стороною діяльності сільських сходів було висування приговорів- клопотань різного роду, будь-то про зниження чи скасування найбільш обтяжливих - грошових і натуральних повинностей чи прохання громад, що виникли внаслідок якихось надзвичайних ситуацій. Ці документи важливі тим, що найбільшою мірою відбивають ініціативи, що прямо виходили із селянського середовища. Показові колективні прохання про видачу зернових позичок із запасних сільських магазинів, як правило, ранньої осені і навесні, коли гостро відчувалася потреба у насіннєвому і продовольчому зерні внаслідок неврожаю. Так, 8 березня 1886 р. на сході "слушали от большинства голосов наших односельцев просьбы так как по случаю неурожая 1885 г. как озимого, так и ярового хлеба, нуждаются в пособии для продовольствия своих семейств и обсеменения полей". Сход прийшов до висновку, що для 113 домохазяїнів громади необхідна допомога 81 четв. 5 мір озимого зерна на продовольство і 33 четв. ярового на засівання полів. А "посему сочли покорнейше просить Мелитопольскую уездную земскую управу за неимение в общественном магазине как озимого так и ярового излишнего хлеба ходатайствовать у высшего начальства о высылке нуждающимся из Императорского продовольственного капитала сумм для покупки хлеба". При цьому селяни підрахували, за якою ціною будуть купувати хліб і назвали конкретну суму, що їм потрібна, - 850 крб., "которые суммы обязываемся пополнить круговой порукой". Додаючи іменний список нужденних, селяни не забули підкреслити, що список цей складений "при тщательной проверке нуждающихся в пособии" [13.-Ф.95.-Оп.1.-Спр.3.-Арк.26зв.-27]. З приговорів довідуємося, що ситуації, подібні цій, були не рідкістю в селянському