зачинений у 1924 p., мав 2 молитовних будинки - Троїцький та Успенський собори. Троїцький собор - зачинено, ключі знаходились в управлінні культів; в середині собору знаходилось культове майно. Успенський собор використовувався під дитяче містечко ім. Петровського, у літню пору - під їдальню. Все майно з нього перенесено до Троїцького собору. На території колишнього монастиря мешкає 192 черниці [6, арк.48].

Корсунський чоловічий монастир Каховського району - розташовувався на березі Дніпра. Зачинений. Мав 3 молитовні будинки (1 великий собор і 2 малі церкви, 1 з яких - кладбищенська). Великий собор і одна мала церква зачинені, в середині знаходилось культове майно - в основному

іконописи. Основне релігійне майно роздано в різні релігійні громади по належним актам з відому НКВС. У кпадбищенській церкві немає нічого, і так як вона має характер житлового будинку стоїть відчинена. Всі інші житлові будинки та інше спорудження знаходились у користуванні державного радгоспу «Перемога Революції», монахів на території монастиря вже не було [6, арк.48].

Бизюківський чоловічий монастир Бериславського району - також на березі Дніпра. На 1928 р. - зачинений. В розпорядженні монастиря було 3 церкви. Всі вони після закриття монастиря стояли цілі і порожні. Культового майна в середині не було. Одну церкву було зачинено, решта дві - вільні для входу. Всі житлові будинки знаходились в користуванні державного радгоспу «Червоний маяк». Ченці на території монастиря не мешкали [6, арк.48].

Олешківський жіночий монастир в с. Олешки того ж району. Зачинений. Мав у користуванні одну церкву - Успенську. Ця церква була огороджена від решти монастирських споруд великим муром, використовувалась релігійною громадою у 1384 чол. Всі житлові будинки та інші споруди знаходились у користуванні дитячого містечка «Червоні всходи». Черниці на території монастиря не проживали [6, арк.48].

Окрім того, на території Херсонської округи було зафіксовано 26 мандрівних ченців та 244 черниці [6, арк.48, 67].

На території Миколаївської округи існуючих монастирів, ченців і черниць не зареєстровано [6, арк.ЗЗ], але на території Первомайської округи, що пізніше ввійшла до складу Миколаївської області, було зареєстровано 3 монастиря - 1 жіночий та 2 чоловічих:

Успенський чоловічий монастир Голованіського району, с. Ново-Кліново. Зачинений 28 грудня 1926 р. Мав 1 молитовний будинок, який використовувався трьома ченцями та релігійною громадою в кількості 50 чол. [5, арк.11зв.].

Жіночий монастир «Светоч» Лисогорського району у селищі Бандурка Тарасівської сільради

діючий, мав 1 молитовний будинок, що використовувався черницями (37 чол.), чотирма священниками та релігійною громадою [5, арк.11зв.]. Громада, що користувалась Лисогірським монастирем мала 71,4 десятин землі та працювала на умовах колективу [6, арк.53].

Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир Данилівського району в с. Гуполово- Михайлівці - мав 1 молитовний будинок, в якому розташовувалася трудшкола та церква для прихо- жан із с. Михайлівки. В монастирі також збиралась релігійна громада кількістю 50 чол. [5, арк.11зв.]. Монастир був новий, будування ще не закінчене, будинок для ченців націоналізовано, на території монастиря в землянці проживало 11 ченців [6, арк.53].

Окрім того, в різних районах округи мешкали 4 ченця та 6 черниць [6, арк.53].

На Одещині кількість закритих монастирів була найбільшою - сім. З них - 3 жіночих та 4 чоловічих, але всі вони на 1928 р. були зачинені [7, арк.ЗЗ].

На території міста розташовувались наступні монастирі:

Чоловічий монастир «Андріївське подвір'я». Зачинений. Молитовний будинок - один, знаходився у веденні Житлкоопу, використовувався під клуб залізниці [6, арк.58]. Ченці на території колишнього монастиря не проживали [7, арк.38].

Чоловічий монастир «Іллінське подвір'я». Зачинений. Мав один молитовний будинок, що використовувався релігійною общиною. На території колишнього монастиря мешкало 2 ченця [6, арк.58].

Чоловічий монастир «Пантелеймонівське подвір'я». Зачинений. Мав один молитовний будинок, що використовувався під загальне житло студентів. Ченці на території колишнього монастиря не проживали [6, арк.58].

Михайлівський жіночий монастир. Зачинений. Мав один молитовний будинок, що знаходився у веденні релігійної громади та використовувався під помешкання. Черниці на території монастиря не проживали [6, арк.58].

Ще один Михайлівський жіночий монастир (знаходився на 9-й станції Середньої Фонтанки). Зачинений. Мав один молитовний будинок, в якому мешкала 51 черниця, що організували сільськогосподарську артіль [7, арк.40].

Успенський чоловічий монастир. Зачинений. Мав три молитовні будинки, що використовувала релігійна громада. Угіддя колишнього монастиря знаходились під дачами підприємства «Харчо- смак» [5, арк.11]. На території колишнього монастиря проживало 4 ченця [7, арк.40].

Віровський жіночий монастир - розташовувався на території Захар'ївського району в с. Осиповка. Зачинений. Мав один молитовний будинок, що використовувався релігійною громадою та профшколою. Черниць на території колишнього монастиря не було [6, арк.58].

На території округи мешкало 32 мандрівних ченця, 35 черниць та 47 послушників [6, арк.58].

Таким чином, на території Південної України на 1928 р. було зареєстрованої 0 жіночих та 10 чоловічих монастирів, більшість яких на цей час вже були зачинені. В межах та поза межами цих монастирів проживали 99 ченців, 985 черниць та 47 послушників.

Бентежить подальша доля такої величезної кількості чернецтва. Невелика їх частка почали створювати на місці колишніх монастирських господарств сільськогосподарські артілі, але скористатися в повній мірі прибутками з монастирських земель та підтримати життя на попередньому рівні чернецтву не вдалося. Не дивлячись на укладення договору про користування монастирським майном, влада знаходила будь-які приводи для пограбування