"1. Об'єднувати істориків, а також активних прихильників української історичної науки.

Пильнувати й боронити інтереси вільної української історичної науки та її кращі традиції.

Нотувати й виправляти фальшиві й тенденційні інтерпретації історії України в історичних працях СРСР і в вільному світі.

Видавати і розбудовувати історичний журнал "Український історик" і допомагати у виданні монографічних праць з історії України.

Сприяти виявленню, реєструванню й вивченню джерельних матеріалів до історії України в закордонних архівах і бібліотеках.

Співпрацювати з українськими науковими установами у вільному світі і налагоджувати зв'язки з чужинецькими історичними товариствами" [9, с.1].

"Комунікат" підписали сімнадцятеро провідних українських вчених того часу: Марко Антонович, Богдан Винар, Любомир Винар, Ілля Витанович, Олександр Домбровський, Михайло Ждан, Ігор Каменець- кий, Роман Климкевич, Петро Курінний, Михайло Міллер, о. Іриней Назарко, Олександр Оглоблин, Євген Онацький, Ярослав Пастернак, Наталія Полонська-Василенко, Микола Чубатий. Отже, цим документом проголошувалося створення професійного історичного товариства, основні напрямні його діяльності, закликалося до вступу нових членів, але не було конкретизації багатьох аспектів діяльності організації, які традиційно містить статут. Не зважаючи на це, "Комунікат" виконував функції статуту до 1967 р. Так як один із осередків Товариства діяв на чолі з Наталією Полонською-Василенко на європейському терені в Німеччині, "Комунікат" було перекладено на німецьку мову з метою легалізації УІТ в Європі, але ні тоді, ні пізніше європейські члени Товариства не стали легалізувати УІТ. Однією з причин було те, що легалізація відбулася б у певній країні, а вчені мешкали в різних, і в такій легалізації не було потреби.

У травні 1965 року членам Товариства було розіслано "Обіжний лист", який мав статутний характер. Обіжний лист складався з кількох частин, які визначали засади діяльності УІТ, між котрими був розділ про членство (пояснювалося, що члени УІТ мали бути рекомендовані членом Управи, або при його відсутності в певній місцевості - членом Товариства), розмір членських внесків та про створення представництв УІТ. В цьому ж документі повідомлялося про те, що "в найближчому часі має бути створена Статутова комісія" для підготовки Статуту УІТ [10, с.266]. В грудні 1965 року в "Українському історику" членів Товариства було повідомлено про створення Статутової комісії, до якої увійшли Любомир Винар, Олександр Домбровсь- кий, Петро Ісаїв, Ігор Каменецький, Володимир Кисілевський [11, с.110]. Дорадниками у процесі підготов- лення статуту були також відомий діяч НТШ і член УІТ юрист за фахом Ярослав Падох, багатолітній голова УВАН і президент УІТ історик Олександр Оглоблин, активний член НТШ, відомий економіст та історик економіки, багатолітній член НТШ Ілля Витанович.

У березні 1967 р. у "Бюлетені УІТ" для обговорення було надруковано проект Статуту [12, с.47-49]. Тоді ж постало питання назви об'єднання та її англомовного перекладу - при його обдумуванні було розглянуто назви інших подібних наукових інституцій. Для англомовної зразком послугувала назва найпотужнішої наукової організації істориків на північноамериканському континенті - Американської історичної асоціації (American Historical Association), хоча були також думки пов'язати в назві Україну - як терен дослідження з Америкою - територією, де відбувалися дослідження - Українське Американське Історичне Товариство (за аналогією з Українською Американською Асоціацією Університетських Професорів, що вже існувала на той час, а також з історичними товариствами інших народів - Американським Ірландським Історичним Товариством, Франко-Американським Історичним Товариством, Польським Американським Історичним Товариством, Американським Чехословацьким Історичним Товариством та ін.). Але, так як товариство мало об'єднати вчених з різних країн і континентів, було вирішено зупинитися на існуючій назві.

Згідно з першим розділом статуту "Назва, мета і завдання Товариства", який складався з 4-х підпунктів, затверджувалася назва організації, тереном діяльності проголошувалися США та інші країни проживання членів. Зазначалося, що мовою публікації досліджень є українська або англійська, але праці "в деяких випадках [...] можуть друкуватися іншими мовами" [12, с.47]. Тут пропонувалися до обговорення завдання УІТ, які передбачали:

"а. Об'єднувати істориків, дослідників допоміжних історичних наук, а також активних прихильників історичної науки.

б. Сприяти дослідам над історією України і Східної Европи, а теж історією української громади в США.

в. Сприяти виявленню, реєструванню і вивченню джерельних матеріялів до історії України і Східної Европи в закордонних архівах і бібліотеках.

г. Провадити видавничу діяльність, в міру можливості видавати періодичні видання і монографічні праці, як теж допомагати у виданні праць з історії України і Східної Европи.

ґ. Співпрацювати з іншими науковими установами у вільному світі" [12, с.47-48].

Як бачимо, завдання Товариства в проекті статуту були сформульовані без патріотичних наголосів (порівняно з пп. 2 і 3 "Комунікату"). Було визначено коло досліджень, де робився акцент на вивченні проблем історії України та Східної Європи. Важливою складовою завдань ставало дослідження україніки в західних архівах. Акцентування уваги на історії України та Східної Європи було пов'язане з об'єктивними науковими потребами. На цей час подібна проблематика в США чи Канаді не визнавалася науковим істеблішментом: за згадкою Марти Богачевської, в середині 1960-х років вона "мала труднощі помістити рецензію в американському слов'янознавчому журналі