на радянську книжку про Галичину, бо, мовляв, тема надто вузька. Це був також час, коли запропонована мною тема докторської праці про націонал- комунізм була відкинена як завузька, яка не підготує мене належно до кар'єри в галузі історії" [13, с.97]. Про складнощі з впровадженням українознавчої тематики в неукраїнське наукове життя згадував і Любомир Винар [14, с.19]. В проекті Статуту пропонувалося також сприяти дослідженню української громади в США - це було зроблено через необхідність тематикою досліджень поєднати країну, де мала відбутися легалізація, з дослідницькою практикою [15].
В окремому підрозділі Статуту "Членство" визначалися основні категорії членів: почесних, звичайних та членів-прихильників, а також умови та порядок їх обрання. Членство не обмежувалося представниками лише української науки - членами могли стати вчені різних національностей, які працювали в галузі історії України чи історії Східної Європи. Статут також визначав права членів, які різнилися в залежності від категорії членства. Обумовлювалися в Статуті й членські внески (вкладки), що встановлювався Управою Товариства і включали передплату журналу. Припинити членство в Товаристві можна було як за власним бажанням, так і з ініціативи Управи в разі несплати членських внесків (з правом апеляції виключеного до Загальних Зборів).
У проекті Статуту визначалися керівні органи Товариства - Управа, Загальні Збори, Контрольна Комісія. Пропонувався склад Управи: голова, секретар-скарбник та семеро членів. Загальні збори мали скликатися раз на чотири роки. В разі потреби могли бути скликані надзвичайні збори на домагання 80% членів Товариства. Припинити існування Товариства могли Надзвичайні збори, 75% учасників яких проголосувало б за це. В такому випадку майно товариства переходило б на ціль, визначену Надзвичайними зборами. Також в проекті Статуту зазначалося, що майно складалося з членських вкладок, добровільних датків, видань Товариства та нерухомості. Прийнятий невдовзі Статут Товариства мав лише формальні розбіжності з проектом.
В західних країнах, зокрема в США, податкове законодавство передбачає те, що громадські організації - благодійні, релігійні, наукові, освітні та інші одержують статус неприбуткових (non-profit organization), які не лише самі звільнені від оподаткування на будь-які фінансові надходження до власних фондів, а й дають можливість людям чи установам, що жертвують на діяльність цієї установи, суму пожертви не опо- датковувати (tax exempt organization). Це вигідно й особі, що складає пожертву, і тим організаціям, що мають статус неподаткових - музеям, університетам, різноманітним громадським та церковним організаціям. Таким чином, притримуючись християнських харитативних традицій західного суспільства держава стимулює фінансову підтримку малоприбуткових установ. Тому офіційна державна реєстрація Товариства як неприбуткової організації була дуже важливою. Зареєстроване в одному штаті, Товариство визнавалося офіційно існуючим на всій території країни, тому можна було зареєструвати один осередок УІТ, щоб мати офіційну реєстрацію всього Товариства.
Перша реєстрація відбулася 31 липня 1972 р. у штаті Колорадо, де мешкала частина членів УІТ і в Денвері існував перший досить активний осередок Товариства [16; 17, с.283]. Для реєстрації за законодавством штату члени осередку УІТ Любомир Винар, Богдан Винар (був головою осередку) та Ростислав Кузьмич (всі на той час - мешканці штату Колорадо) як відповідальні особи подали підготовлені на основі Статуту "Статті для інкорпорації", в яких, згідно державних вимог, основний наголос робився саме на фінансову частину діяльності установи [18]. В дванадцяти статтях, крім формулювання назви (ст. 1) та визначення цілей діяльності Товариства (ст. 3), визначався час його існування як постійний (ст. 2), подавалася офіційна адреса та офіційний представник - Богдан С. Винар (ст. 4). Визначався також склад Управи (board of directors) місцевого осередку на Колорадо з поданням прізвищ та адрес - Любомир Винар, Богдан Винар, Ростислав Кузьмич (ст. 6). З обумовлених фінансових аспектів підкреслювалося, що нічого із фінансових надходжень установи не буде використано для заробітку та розподілене між членами і будь- якими приватними особами, за винятком того, що установа може виплатити розумну компенсацію за надані послуги та робити розподілення відповідно до сформульованих цілей. Зазначалося, що діяльність установи не буде скеровано на пропаганду, що установа не буде втручатися до будь-яких політичних компаній, і не буде робити будь-яких дій, що заборонені установам, звільненим від податку. У випадку розпуску Товариства Управа забезпечить погашення його боргів і зобов'язань, або згідно з рішенням Управи може фінансово підтримати іншу організацію, яка буде на той час кваліфікуватися як звільнена від податків (ст. 7). Тут також зазначалося, що установа може приймати пожертви, ґранти, спадки, внески всіх видів, які може використовувати згідно зі своїми завданнями. Товариство користується всіма повноваженнями, які мають неприбуткові організації, створені у відповідності до законодавства штату Колорадо (ст. 8) [18]. Товариству дозволялося укладати різноманітні контракти і угоди, якщо вони відповідали його завданням і сприяли їх досягненню (ст. 9), а також оплачувати послуги чи допомогу осіб, якщо вона сприяє виконанню завдань Товариства (ст. 11). При цьому зауважимо, що ніхто з членів Управи за весь час існування Това - риства не одержував подібних компенсацій. Відповідно до загальних формулювань при реєстрації неприбуткових організацій, Управі Товариства надавалося право опрацювання такого статуту, який би сприяв досягненню поставлених цілей, а також обирати потрібну кількість членів Управи та інших керівних органів, а також забезпечити спосіб їх вибору чи визначення