Товариство розвивалося і продовжувало працю, але було вирішено, що існуючі інкорпораційні документи не передбачали всіх потреб. В 1974 році секретар УіТ Л. Винар планував переїзд до Денверу, тому саме там були прийняті зміни до Статуту осередку УІТ в Денвері (якими, між тим, керувалося в своїй діяльності Товариство в цілому) і 10 жовтня їх було офіційно зареєстровано [20]. Ці доповнення були оформлені у вигляді Статуту ("Constitution and Bylaws"), в якому уточнювалися категорії членства, уточнювалася відповідальність членів Управи та її Президії. Категорій членів пропонувалося чотири. Основу складали повні (дійсні) члени (активні вчені-дослідники), асоціативні члени (члени-любителі, що цікавилися історією), члени-прихильники (що підтримували діяльність Товариства) та почесні члени. Всі категорії членів, за винятком почесних, мали сплачувати членські внески. Окрему увагу було присвячено обговоренню проведення зборів та виборів. При цьому передбачалося, що збори можуть відбуватися і шляхом листування, повідомлення про їх проведення має бути розіслане не пізніше, ніж за 45 днів до призначеного часу, на спеціальні збори - не пізніше як за місяць до них. Для проведення виборів до керівних органів обиралася т.зв. Номінаційна комісія, яка мала відповідальність за їх проведення. Серед членів Номінаційної комісії не могло бути членів діючої Управи, а також осіб, що пропонувалися до нового складу останньої. Окремим пунктом обумовлювалося створення спеціальних комітетів (комісій), зокрема Видавничого. Двома заключними параграфами розглядалася можливість змін і доповнень до статуту та умови розпуску Товариства.

Обставини склалися так, що науковий секретар Товариства не став переїжджати до Колорадо. Було вирішено остаточно зареєструвати Товариство в Огайо. 23 грудня в офісі Державного секретаря штату було прийнято документ про офіційну реєстрацію Товариства в цьому штаті як неприбуткової організації [21]. За законодавством штату для реєстрації, як і в Колорадо, були подані короткі "Статті інкорпорації", які зазначали назву, офіційну адресу і цілі діяльності установи, в яких до п'яти, сформульованих у попередніх документах, додалася шоста з формулюванням можливості займатися іншою діяльністю, але не для заробітку [21]. Відповідальними за реєстрацію Товариства були професори Кентського державного університету Любомир Винар, професор того ж університету Осип Мартинюк та професор Джон Керол університету в Клівленді Михайло Пап. Відповідальною за діяльність Товариства особою перед урядом штату Огайо ставав Л. Винар [22]. До реєстраційних документів згідно з вимогами докладався англомовний варіант Статуту [23], який мав дещо спрощений вигляд порівняно з відповідним документом, зареєстрованим у Колорадо. Цей документ залишав незмінними головні засади діяльності Товариства. Він тепер складався з семи параграфів. Перший визначав назву організації. В другому були без змін (порівняно з попередніми) сформульовані завдання. Збільшилась кількість членів - їх тепер було п'ять категорій - почесні, дійсні (active), члени-кореспонденти (що мешкали в інших країнах), члени-прихильники (supporting members) - особи, що цікавилися діяльністю товариства, включаючи непрофесіоналів, та колективні (ін- ституційні) члени - будь-які організацій, що підтримували завдання УІТ. Наголошувалося, що лише почесні та дійсні члени мали право обирати і бути обраними до керівних органів Товариства. Пізніше життя змусило зменшити кількість категорій - бо активно працюючи історики були дійсними членами, незважаючи на місце чи країну поселення. Четвертий розділ визначав, що раз на чотири роки в грудні або іншому, визначеному Управою, місяці мали відбуватися Загальні Збори Товариства. П'ятий розділ визначав керівні органи УіТ, які залишилися без змін. Президент, віце-президент та екзекутивний секретар складають Президію УІТ. Керівні органи обиралися на 4 роки і шостий розділ визначав порядок їх обрання - більшістю голосів, одержаних внаслідок таємного голосування почесних і дійсних членів. Для визначення осіб, що мали бути подані до виборчих списків секретар-скарбник УІТ мав не пізніше, ніж за два місяці до виборів розіслати членам Управи бланки, куди кожен мав вписати свою пропозицію щодо кандидата на кожну посаду. Останніми розділами Статуту визначалися порядок його зміни чи доповнень - на будь-яких зборах при згоді двох третин членів та умови розпуску Товариства.

Як бачимо, всі варіанти статуту або інкорпораційних статей відповідали потребам часу і, якщо йшлося про реєстраційні документи, вимогам штату, де відбувалася реєстрація (Колорадо або Огайо). В усіх статутних документах залишалися незмінними завдання товариства як основа його діяльності. Фінансові аспекти, на яких був зроблений наголос в інкорпораційних статтях в Денвері, обов'язкові для реєстрації в Колорадо, по-суті, були обов'язковими для діяльності всіх звільнених від сплати податку організацій в США і фінансова діяльність УІТ ними визначається до сьогодні. Визначення категорій членства в статутах та інкорпорацій них документах часами різнилася, що було пов'язане з пошуками оптимального варіанту для поєднання в УІТ як вчених, інших дослідників, так і людей, які безпосередньо не займалися науковими дослідженнями, але цікавилися ними і могли підтримати Товариство фінансово. Таким чином, через категорії членства Товариство намагалося залучити додаткові кошти на розвиток діяльності УІТ. Цей процес продовжувався і в кінці 1970-х років